6.Система проектного фінансування та характеристика її етапів.

Система проектного фінансування складається з чотирьох по­слідовних етапів: обґрунтування джерел та інструментів фінансування; визначення суб'єктів проектного фінансування; розроблення планів (схем) фінансування інвестиційних про­ектів; регулювання взаємодії учасників фінансування.

Поряд з ринковими саморегуляторами кон'юнктури та конку­ренції для розвитку проектного фінансування необхідна органі­зація регулювання проектного фінансування, що реалізується че­рез дійові державні регулятори законодавчого, виконавчого та контролюючого характеру. Однією з форм фінансування інвестиційних проектів є вкла­дення капіталу на умовах концесії -визначена як надання з метою задоволення громадських потреб уповноваженим орга­ном виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування на підставі концесійного договору на платній та строковій основі юридичній або фізичній особі (суб'єкту підприємницької діяль­ності) права на створення (будівництво) та (або) управління (екс­плуатацію) об'єкта концесії (строкове платне володіння), за умо­ви взяття суб'єктом підприємницької діяльності (концесіонером) на себе зобов'язань щодо створення (будівництва) та (або) управ­ління (експлуатації) об'єктом концесії, майнової відповідальності та можливого підприємницького ризику. Схеми фінансування інвестиційних проектів можуть об'єд­нуватися у дві групи:

1. здійснення проекту як єдиного цілого, використовуючи на­явні у підприємства фінансові ресурси, різні види позичок чи по­зичкових коштів; можуть бути використані основні фонди ком­панії, включаючи нові об'єкти, які будуть побудовані в резуль­таті реалізації проекту;

2. розподіл процесу реалізації проекту на цільові підпроекти, позичкова підтримка яких ґрунтується на прямому чи непрямому кредитуванні, та поетапна реалізація таких підпроектів.

Складним та багатоетапним процесом виступає також підго­товка ефективної схеми фінансування проекту, в якій необхідно порівняти ефективність використання тих форм та методів його реалізації, які є доступними на інвестиційному ринку.

7.Фінансові плани та схеми фінансування інвестиційних проектів.

Важливою складовою системи проектного фінансування ви­ступають фінансові плани та схеми фінансування інвестиційних проектів, які мають практичне значення.

Основна мета складання фінансового плану полягає у взаємо­узгодженні доходів і витрат у плановому періоді. Фінансовий план являє собою узагальнюючий плановий документ, який відобра­жає надходження та витрачання грошових коштів підприємства на поточний (до одного року) та довгостроковий (більше одного року) періоди.

Процес фінансового планування повинен включати такі етапи:

• аналіз фінансових показників за попередній період на осно­ві бухгалтерського балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів тощо;

• короткострокове фінансове планування;

• довгострокове фінансове планування;

• практичне запровадження планів та контроль за їх вико­нанням.

Важливим елементом є система бюджетування, яка складаєть­ся із системи бюджетного планування структурних підрозділів, системи комплексного бюджетного планування діяльності під­приємства в цілому.

Основними завданнями фінансового планування повинні бути:

• забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності необ­хідними фінансовими ресурсами;

• визначення напрямів ефективного вкладення капіталу, оцін­ка раціональності його використання;

• виявлення та мобілізація резервів збільшення прибутку за рахунок поліпшення використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів.

Схеми фінансування інвестиційних проектів можуть об'єд­нуватися у дві групи:

1. здійснення проекту як єдиного цілого, використовуючи на­явні у підприємства фінансові ресурси, різні види позичок чи по­зичкових коштів; можуть бути використані основні фонди ком­панії, включаючи нові об'єкти, які будуть побудовані в резуль­таті реалізації проекту;

2. розподіл процесу реалізації проекту на цільові підпроекти, позичкова підтримка яких ґрунтується на прямому чи непрямому кредитуванні, та поетапна реалізація таких підпроектів.

Використання першої схеми пов'язано, як правило, з реаліза­цією невеликих проектів, а також проектів, які з тих чи інших при­чин неможливо поділити на підпроекти (або це є недоцільним).

Другий метод фінансування застосовується для складних про­ектів, реалізація яких розрахована на період, що перевищує типо­ві терміни кредитування проектів учасниками інвестиційного рин­ку.