Дитячі дошкільні заклади
Відповідно до санітарних норм і правил на 1000 мешканців населеного пункту з метою забезпечення мережею 75% дітей віком від 2 місяців до 7 років планується передбачати 70—90 місць у дитячих садках та яслах.
Дитячі ясла—садки плануються на 150—300 місць із формуванням від 1 до 14 груп, що обслуговують дітей віком від 1,5 до 7 років. Як, правило, утворюють три ясельні групи: молодшу (від 2 місяців до 1 року — 15 дітей), середню (від 1 до 2 років — 20 дітей) і старшу (2—3 роки — 20 дітей), а також 4 дошкільні по 25 дітей: молодшу (3—4 роки), середню (4—5 років), старшу (5—6 років) і підготовчу (6—7 років). Дошкільні заклади організовуються в кожному сільському населеному пункті, де мешкає понад 12 дітей дошкільного віку. Місткість ясел—садків установлюється виходячи з розрахунку: 65 місць на 100 дітей дошкільного віку, включаючи сезонні місця. Збільшення потужності закладів на літній період здійснюється за рахунок організації дитячих павільйонів на 1—2 групи.
Основними типами дошкільних закладів на селі є ясла—садки на 1, 2, 3, 4, 6 і 8 груп (без урахування місткості на літній період). Кількість дітей в молодших ясельних групах не повинна перевищувати 15, у решті ясельних — 20, в дошкільних — 25 дітей. Ясла—садки на 1—2 групи і менше рекомендується кооперувати з початковими школами. Ясла—садки на 2—4 групи допускається комплексувати з неповними середніми школами, в яких зменшена наповненість класів.
Ясла—садки розташовують в житловій зоні на відокремлених ділянках в зручному для населення місці. Допускається розміщення їх і в суспільному центрі села. Земельна ділянка для дитячих закладів вибирається чиста, суха, без різких перепадів рельєфу. Площа земельних ділянок в яслах—садках на 1 і 2 групи повинна становити 45 м2 на 1 місце, в яслах—садках на 4 групи — 40 м2 на 1 місце, в яслах—садках на 6 і більше груп — 35 м2 на 1 місце, але не менше 0,2 га. В умовах реконструкції допускається зменшувати площу земельної ділянки, але не більш, ніж на 25%. При об’єднанні ясел—садків на 15 місць і початкової школи на 20 учнів площа ділянки має складати 0,3 га. На ділянці повинні бути виділені зони для дітей дошкільного віку, школярів, загального користування і господарського подвір’я. Відстань від приміщень дошкільних закладів до червоної лінії повинна бути не менше 25 м, від ділянки до житлових будинків з вікнами — не менше 10 м, до глухої стіни — не менше 5 м. У залежності від місцевих умов допускається зменшення віддалі від приміщення ясел—садків до червоної лінії, залишаючи зелену захисну смугу шириною не менш, ніж 5 м.
Основним приміщенням у дошкільному закладі є групова (гральна) кімната площею 2,5 м2 на дитину. Кожна група повинна мати самостійний вхід, а також приймальню, ігрову—їдальню, спальню та туалет. Для дітей ясельного віку необхідно передбачити місце для зберігання візків і санчат. Крім перелічених приміщень в яслах—садках передбачаються кухня, пральня та приміщення для зберігання продуктів. Для кожної групи обладнують ізольовані один від одного і обгороджені кущами майданчики розміром 130 м2, на яких повинні бути розташовані навіси площею 30—50 м2, пісочниця, гімнастичне знаряддя тощо.
В дошкільних закладах з метою попередження поширення інфекційних захворювань, слід дотримуватися принципу групової ізоляції. Всі основні приміщення повинні мати природне освітлення. Глибина приміщень не повинна перевищувати 6 м. Незалежно від виду опалення температура повітря в основних приміщеннях протягом року повинна дорівнювати 20°°С, а в горшковій та кабінеті медичного персоналу — 22°°С (з перепадами не більш, ніж 2 — 2,5°°С), відносна вологість повітря повинна бути у межах 40—50%, швидкість руху повітря — у межах 0,02—0,03 м/с.
Ігрові—їдальні і групові приміщення обладнуються столами і стільцями відповідно до кількості дітей в групі. Разом з умивальником розташовують полицю для білизни, скриньку для предметів по догляду за дітьми та бак для брудної білизни. Прибирання приміщень і обладнання проводиться окремим маркованим інвентарем. Всі предмети (ганчірки, щітки та ін.) після використання полощуть у воді і 0,2% розчині хлорного вапна, після чого висушують. Приміщення групових кімнат після занять, обіду, до і після сну необхідно провітрювати. Найкращим є наскрізне провітрювання і водночас вологе прибирання приміщень, яке повинно проводитися при відсутності дітей і закінчуватися за 30 хвилин до їх приходу. В перехідні сезони року час провітрювання не повинен перевищувати 15 хвилин, а при температурі зовнішнього повітря нижче 0°°С — 3 хвилин.
Велике значення надається проведенню оздоровчих заходів. З метою проведення процедур загартовування діти повинні займатися фізкультурою в спортивних костюмах (труси, майка, тапочки). В теплий період року заняття проводяться на вулиці. Це рекомендується робити і взимку, але тільки при умові високого ступеня загартування дітей, наявності відповідного одягу і оптимального чергування швидких і повільних рухів. Обов’язково двічі на день в першій і другій його половині організовують прогулянки й ігри дітей на вулиці загальною тривалістю не менш, ніж 3—4 години при будь—якій погоді. Оздоровчі заходи повинні проводитися відповідно до рекомендованих схем і під постійним контролем медичного персоналу та включати у свою структуру повітряні і сонячні ванни, водяні процедури, сон на відкритому повітрі тощо. Зонування ділянки:
— групові площадки
— загальна фізкультурна площадка
— город-ягідник
— господарська площадка
— зелені насадження.
М’які іграшки щодня наприкінці дня повинні дезінфікуватися бактерицидними лампами протягом 80 хв. .
У теплий час року щомісяця повинний проводитися аналіз піску на яйця глистів.
НАВЧАЛЬНА ІНСТРУКЦІЯ
з методики гігієнічної оцінки функціональної готовності дитини
до вступу в школу
Оцінка функціональної готовності дітей до вступу в школу передбачає про-
ведення експрес-оцінки функціональних можливостей організму та поглибленого
психофізіологічного обстеження вищої нервової діяльності кожної окремої дити-
Експрес-оцінка функціональної готовності дитини до вступу в школу
Експрес оцінка функціональної готовності дитини до вступу та система-
тичного навчання у школі проводиться на підставі результатів виконання компле-
ксного психофізіологічного тесту Керна-Ірасека, показників дослідження якості
звуковимови та точності координації рухів.
Тест Керна Ірасека складається з трьох завдань: 1) малювання людини; 2)
перемальовування короткої фрази з 3 - 4 слів; 3 ) перемальовування групи крапок.
Кожне завдання оцінюється у балах (найкраща оцінка - 1 бал, найгірша - 5 балів).
Сума даних виконання окремих завдань є загальним результатом дослідження.
Перше завдання полягає в тому, що дитина повинна намалювати фігуру лю-
дини без будь-яких установок з боку дослідника, друге - в тому, що дитина копіює фразу з трафарету, який виготовлений заздалегідь і вміщує просту коротку
фразу, наприклад: "Він їв суп" або "Вона пила сік", третє - в тому, що дитина
протягом 1 хвилини дивиться на трафарет, а потім намагається відтворити форму
розстановки і кількість крапок на листі паперу. Критерії загальної оцінки резуль-
татів тестування: висока готовність до навчання у школі - до 5 балів, середня
готовність - 6 - 10 балів, низька готовність - понад 11 балів.
Оцінка якості та чистоти звуковимови проводиться під час словесного
відтворення слів, що достатньо важко артикулюються, таких як: рак, чапля, яйце,
сокира, лопата, стілець, газета, зима, мишка, риба, чайка, ключ.
Точність координації рухів і, отже, готовність до сприйняття навичок пись-
ма, визначають за допомогою тесту "Вирізання кола". Дитині пропонують картку,
на якій зображені сім кіл, що розташовані на відстані 1 мм одне від одного. Сере-
днє коло відмічено потовщеною лінією і має діаметр, який дорівнює 50 мм. Май-
бутній школяр повинен вирізати коло за потовщеною лінією протягом 1 хвилини.
Відрахунок часу розпочинається з того моменту, коли ножиці доторкнуться до
потовщеної лінії. Оцінюють час та якість виконання тесту.
5. Гігієнічні вимоги до земельної ділянки, планування та улаштування загальноосвітньої школи. Санітарно–протиепідемічний режим.
Основними гігієнічними принципами проектування загальноосвітніх шкіл є:
─ забезпечення сприятливих умов для навчально-виховного процесу;
─ забезпечення оптимального світлового режиму;
─ створення умов для фізичного виховання;
─ створення умов для роботи груп подовженого дня;
─ забезпечення умов для організації раціонального харчування учнів;
─ створення умов для відпочинку дітей та підлітків;
─ створення умов для організації культурно-масової роботи.
Радіус обслуговування шкіл повинен складати не більше 15 хвилин пішохідної доступності, тобто 500 м. Загальноосвітні школи дозволяється розміщати на відстані транспортної доступності (15 хвилин для І ступені освіти і 30 хвилин для ІІ-ІІІ ступенів освіти). Максимальний радіус обслуговування учнів ІІ-ІІІ ступенів освіти становить 15 км.
На земельній ділянці школи повинні бути передбачені такі зони: навчальна, навчально-виробнича, фізкультурно-спортивна, навчально-дослідна, відпочинку, господарча і житлова (для шкіл-інтернатів). Під озеленення відводиться 45-50% земельної ділянки. У навчальну зону входять навчальні корпуси з прилеглою територією. Будівлі школи розміщуються на відстані 25 м від червоної лінії. На такій же відстані від вікон навчальних приміщень розташовують спортивні майданчики. Навчально-виробнича зона включає: навчально-виробничі майстерні, навчальні полігони і лабораторії. Фізкультурні майданчики варто обгороджувати зеленими насадженнями. Майданчики для учнів І ступеня облаштовуються тіньовими навісами з ослонами. Навчально-дослідна зона передбачається при проведенні занять з біології на земельній ділянці. Зона відпочинку складається з майданчиків активного та тихого відпочинку. основними елементами зони відпочинку є майданчики: для активного відпочинку першокласників, активних ігор учнів 2-4 класів, активних ігор учнів 5-12 класів, тихого відпочинку учнів 5-12 класів. Площадки для активного відпочинку розміщують біля виходів із будинку. Господарча зона повинна мати окремий в’їзд. У ній розміщуються склади, гаражі, підсобні приміщення, сміттєзбірники, надвірні туалети. Розміри зон залежать від типу і місткості школи. площа навчальної зони складає 850 - 1220 м2 (для І ступеня), 5450 – 7600 м2 (для І-ІІ ступенів) і 5610 - 7760 м2 (І-ІІІ ступенів). Площа навчально-дослідної зони коливається від 180 до 4420 м2, відпочинку від 420 м2 до 2145 м2, господарської від 400 м2 до 750 м2.
Загально-освітні школи розміщуються в окремих будинках, і найкращим типом забудови є блочно-секційний і павільонний. Передбачаються наступні групи приміщень: навчальні (класи, універсальні та спеціальні навчальні кабінети, лабораторії), навчально-виробничі, фізкультурно-спортивні, бібліотека, харчування, медичні, адміністративно-службові та допоміжні
Приміщення загальноосвітніх шкіл групуються за віковими групами учнів ті по функціональним особливостям навчально-виховного процесу. Основними з яких є наступні: навчальні секції для учнів 1-х класів (класи, рекреація, гардеробна, санвузли, ігрові, спальна), навчальні секції для учнів 2-4 класів (класні приміщення, універсальне приміщення для групи подовженого дня, майстерні для трудового навчання, рекреація, сан. вузли), навчальні секції для 5-12 класів. у секцію не повинно входити більше трьох паралелей для дітей одного класу, або двох паралелей для учнів суміжних класів. Зазначені навчальні секції проектуються непрохідними для учнів інших класів. Навчальтна секція для учнів перших класів повинна мати окремий вхід на пришкільну ділянку. Приміщення, що є джерелами шуму, вібрації, пилу і запахів ізолюються від навчальних приміщень, як правило розміщуються в окремому блоці.
Висота поверху навчальних приміщень проектується не меншою 3,6 м, а висота приміщень в чистоті – не менше 3 м. Ширина рекреаційних приміщень при однобічному розміщені навчальних приміщень на менше 2,8 м. стіни навчальних приміщень повинні бути вологостійкими і забезпечувати прибирання вологим способом, підлога дерев’яна чи лінолеум на теплій основі.
Усі навчальні приміщення повинні мати природне освітлення. Оптимальною є південна та південно-східна орієнтація вікон, а для лабораторій також і східна. Архітектурно-планове рішення передбачає ширину міжвіконних простінків – 0,5 м, висоту підвіконня – 0,8м, кут отвору 50, СК не менше ніж 1:4 – 1:5, КПО – 1,5 %. Глибина приміщень до 6 м, при більшій застосовується двобічне освітлення. Штучне освітлення проектується виходячи з рівня освітленості 300 лк на робочій поверхні для люмінісцентних ламп і 150 лк при використанні ламп розжарювання (потужність освітлення становить відповідно 24 Вт/ м2 і 36 Вт/ м2). Світильники розміщуються в два ряди паралельно вікнам з відстанню між ними 2,5 м.
Парти слід розміщувати таким чином, щоб відстань від зовнішньої стіни до третього ряду парт була не меншою ніж 0,5 м, від внутрішньої стіни до третього ряду парт – 0,5 м, від задньої стіни до до останніх парт – 0,65 м, від класної дошки до перших парт – 2 м і між рядами – 0,6 м. Класні дошки можуть бути стаціонарними, тобто настінними, і пересувними, або переносними. Класну дошку в 1-4 класах слід розміщувати на висоті 80-85 см, а в старших класах на висоті 90-95 см над підлогою. Поверхня класних дошок повинна бути рівною, матовою, рівномірно пофарбованою в темно-зелений, темно-бронзовий, чорний або білий кольори, водостійкою. використання для їхнього виготовлення синтетичних матеріалів неприпустиме. На нижній частині дошки має бути виступ для крейди та губки.
Школи обладнуються системами холодного та гарячого водопостачання, підведення холодної і гарячої води забезпечується до умивальників навчальних приміщень, майстерень, медпункту, їдальні, душових, туалетів.
Санітарно-гігієнічний та протиепідемічний режим у школі забезпечується оптимальним співвідношенням інтелектуального та фізичного навантаження, тривалості навчальних занять і відпочинку, здійсненням комплексу заходів з фізичного виховання та загартування дітей, організацією раціонального харчування, профілактикою травматизму, дотриманням протиепідемічних заходів, вимог техніки безпеки. Відповідальність за додержання санітарно-гігієнічних правил і норм покладається на засновника, директора та працівників школи, контроль - на засновника та директора, медичних працівників закладу, нагляд - на установу державної санітарно-епідеміологічної служби.
6. Гігієнічні основи навчально–виховного процесу в загальноосвітній школі (гігієнічні вимоги до навчальних посібників, розкладу уроків, структури уроку та організації його проведення).
Гігієнічна оцінка організації навчального процесу у школі передбачає вивчення навчального розпорядку, розкладу занять та організації уроку.
Контроль за навчальним розпорядком пов’язаний з визначенням часу занять у школі, тривалості уроків, перерв між ними та змінами, відповідності кількості уроків протягом року та тижня навчальному плану.
Основними елементами санітарно—гігієнічного нагляду за розкладом занять є визначення відповідності розподілу та чергування предметів впродовж навчального дня і навчального тижня стану здоров’я та морфофункціональним можливостям організму дітей і підлітків, урахування особливостей фізіологічної кривої працездатності учнів, вивчення ступеня складності предметів та характеру їх взаєморозташування (наявнiсть здвоєних урокiв, розміщення поряд урокiв з предметів, подібних за змiстом або за видом дiяльностi, наприклад, рiдна мова та iноземна мова, алгебра та геометрiя i т.д.).
Для визначення ступеня складності уроків використовують методику групування предметів за ступенем важкості (1 група: математика, іноземна мова; 2 група — хімія, фізика; 3 група — рідна мова, історія, географія; 4 група — природознавство, література; 5 група — фізична культура, музика, праця) або рангову шкалу складності шкільних предметів (математика — 11 балів; іноземна мова — 10; фізика, хімія — 9; історія — 8; рідна мова, література — 7; природознавство, географія — 6; фізична культура — 5; праця — 4; креслення — 3; малювання — 2; музика — 1).
Гігієнічна оцінка організації уроку передбачає дослідження умов його проведення, особливостей подання навчального матеріалу, методики та наочності викладання, ступеня розвитку втоми учнів у ході навчального процесу, проведення хронометражних спостережень за тривалістю основних структурних елементів уроку (організаційна частина, перевірка домашнього завдання, основна частина, закріплення нового матеріалу, заключна частина).
До особливостей гігієнічної оцінки урока фізичної культури слід віднести проведення хронометражних спостережень (вводна, підготовча, основна (формування рухових навичок та рухлива гра) і заключна частини), визначення загальної та моторної щільності уроку, а також ступеня фізичної підготовленості дітей, побудову фізіологічних кривих фізичного навантаження, використання функціональних проб (ортостатична проба, проба Мартіне—Кушелевського, проба з дозованим м’язовим навантаженням, модифікована проба Летунова тощо), контроль за повітряно—тепловим режимом шкільного середовища.
Санітарно—гігієнічна оцінка уроку трудового навчання школярів передбачає проведення хронометражних спостережень, здійснення контролю за характером, режимом та умовами навчання, визначення відповідності обладнання майстерень росту учнів, оцінку функціонального стану дітей та підлітків у ході трудової діяльності.
Методика гігієнічної оцінка шкільних підручників
Санітарна експертиза поліграфічного оформлення шкільних підручників передбачає визначення загальних відомостей про навчальний посібник (автор, назва, місце і рік видання, призначення), характеристик паперу (колір, особливості поверхонь, просвічуваність), шрифта (гарнітура, висота основних штрихів, товщина, відстань між штрихами), набору (відстань між літерами і словами (апрош) та рядками (інтерліньяж), довжина рядка, ширина полів, однотипність шрифту, наявність п е т и т у та курсиву, щільність набору), друку (чіткість, інтенсивність, рівномірність, особливості типографської фарби), зовнішнього оформлення (маса, габарити, формат, брошурування, оправлення) та проведення лабораторних досліджень (вміст деревини у папері, мікробне забруднення підручника тощо).
7. Гігієнічні вимоги до дитячих меблів, навчальних посібників та дитячих іграшок. Методика маркування парт та розсаджування школярів.
У залежності від призначення виділяють три види дитячих меблів:
1) робочі меблі — столи, стільці, шкільні парти, шкільні лави, класні дошки, лабораторні столи, верстати;
2) допоміжні меблі — шафи, вішалки, ящики;
3) меблі для сну та відпочинку — ліжка, дивани, лежанки.
Гігієнічна оцінка навчальних меблів
Обладнання шкільних приміщень повинно відповідати санітарно-гігієнічним вимогам, сприяти оптимальному забезпеченню педагогічного процесу та ефективному проведенню позакласної навчально-виховної роботи. Тому навчальні класи і кабінети повинні бути обладнані меблями відповідно до вимог діючих нормативних документів.
Меблі слід добирати відповідно до довжини тіла учнів. Заборонено використовувати замість стільців лави і табурети. Фізіологічною робочою позою для учнів вважають робочу позу, при якій кут нахилу грудної частини тіла до поперекової дорівнює 145°. Разом з тим цілком допустимою для школярів є робоча поза, при якій відстань від поверхні парти до очей становить не менше 30 см.
Рис. 1. Основні розміри шкільної парти.
1 - висота переднього краю стола; 2 - висота заднього краю стола; 3 - ширина горизонтальної частини кришки стола; 4 - ширина похилої частини кришки стола;
5 - висота сидіння; 6 - глибина сидіння; 7 - ширина сидіння; 8 - дистанція спинки;
9 - дистанція сидіння; 10 - диференція.
До числа основних розмірів навчальних меблів, що використовуються у ході проведення їх гігієнічної оцінки, відносять наступні (Рис. 1):
• висота заднього краю стола, що являє собою відстань від заднього краю стола до підлоги;
висота сидіння, що визначається як відстань від переднього краю сидіння до підлоги та повинна відповідати довжині гомілки разом зі стопою з додаванням 1,5-2 см на висоту підбору, забезпечуючи згинання ніг у кульшовому і колінному суглобі під прямим кутом та адекватне спирання стопи на підлогу або підставку;
• дистанція сидіння, що являє собою відстань у горизонтальній площині від переднього краю сидіння до проекції на площину сидіння заднього краю кришки стола і може бути нульовою, якщо край стола і стільця розташовані на одній вертикалі, додатною, якщо край сидіння не досягає опущеної від заднього краю стола вертикалі, та від'ємною, якщо опущена вертикаль потрапляє на площину сидіння. Для виконання навчальної діяльності в робочій позі сидячи (письмо, читання тощо) оптимальною вважають від'ємну дистанцію, що складає 3-5 см, у разі здійснення навчальної діяльності стоячи (відповідь на запитання вчителів тощо) як оптимальну визначають додатну дистанцію сидіння (рис. 2);
Рис. 2. Різні варіанти дистанції сидіння:
а - від'ємна; б - нульова; в – додатна
дистанція спинки, що являє собою відстань від заднього краю кришки стола до спинки стільця, яка повинна перевищувати передньо-задній розмір грудної клітки учня на ширину дитячої долоні;
диферєнція, що являє собою відстань у вертикальній площині від заднього краю кришки стола до площини сидіння, яка повинна дорівнювати відстані від сидіння до ліктя вільно опущеної руки з додаванням 5-6 см та забезпечувати вільне розташування рук на столі. Суттєве зменшення диференції примушує учня сильно нахилятися вперед і спиратися на стіл, що призводить до стиснення органів грудної клітки та черевної порожнини, опущення правого плеча і виникнення лівобічного сколіозу. Натомість збільшення диференції зумовлює підняття правого плеча і виникнення правостороннього сколіозу;
глибина сидіння, що являє собою переднь-озадній розмір сидіння, який має становити від 2/3 до 3/4 довжини стегна;
висота спинки, що має сягати рівня поперекового відділу хребта і забезпечувати спирання на неї грудного відділу хребта;
кут нахилу кришки стола, що повинен дорівнювати 15° і на цій підставі дозволяти учневі утримувати книжку або зошит на оптимальній відстані (30-35 см) від очей під найбільшим кутом при найменшому нахилі голови, забезпечуючи сталу акомодацію і запобігаючи виникненню міопії;
рельєф сидіння, що повинен відповідати формі стегна та сідниць і мати невеликий нахил назад, який надає учневі змогу не сповзати вперед під час виконання основної навчальної діяльності у положенні сидячи.
Учні зі зниженою гостротою зору повинні сидіти за першими партами у першому від світлонесучої стіни ряду. Школярі зі зниженим слухом розмішуються за першою та другою партами бокових рядів. Учні, які часто та тривало хворіють, розмішуються у третьому (біля внутрішньої стіни) ряду парт.
Для профілактики порушень постави не менше двох разів на рік школярів необхідно пересаджувати з першого ряду в третій і навпаки, не порушуючи відповідності групи меблів довжині їх тіла та ураховуючи гостроту зору і слуху.
Шкільні меблі повинні бути промаркованими. Маркування навчальних меблів наноситься у вигляді лінії завширшки 2 см або кола діаметром 2,5 см на обох боках парти, стола та стільця. Меблі, що відносяться до першої ростової групи, позначаються оранжевим, до другої - фіолетовим, до третьої - жовтим, до четвертої - червоним, до п'ятої - зеленим, до шостої - блакитним кольорами.
Крім колірного маркування, для підвищення ефективності здійснення контролю за правильністю підбору певної групи меблів на внутрішню поверхню стола повинно бути нанесене цифрове маркування у вигляді дробу:
У навчальному приміщенні шкільні меблі розміщуються таким чином, щоб ближче до дошки знаходилися менші розміри, далі від неї - більші.
8. Гігієнічні вимоги до режиму дня дітей і підлітків (основні режимні елементи, їх тривалість, гігієнічні принципи оцінки режиму дня). Психогігієнічні основи навчальної та позашкільної діяльності.
З метою гігієнічної оцінки режиму дня дітей і підлітків використовують методи анкетування, інтерв’ювання та хронометражних спостережень.
В ході досліджень необхідно отримати інформацію про наявність та тривалість у режимі дня основних режимних елементів (сон, навчальна діяльність у школі, режим харчування, відпочинок з перебуванням на свіжому повітрі, підготовка домашніх завдань, виконання домашніх обов’язків, вільний час), правильність та доцільність їх взаєморозташування, відповідність стану здоров’я, віково-статевим, анатомо-фізіологічним і функціональним особливостям організму та індивідуальним схильностям дитини.
У ході складання режиму дня необхідно указати початок і кінець кожного елементу впродовж всієї доби від пробудження до сну
До провідних типів позашкільних закладів відносять багатопрофільні (центри і палаци дітей та юнацтва, центри і палаци дитячої та юнацької творчості тощо), спеціалізовані (центри науково-технічної творчості, еколого-натуралістичні центри, центри туризму та краєзнавства та інші) та оздоровчі (профільні, міські і заміські табори праці та відпочинку тощо) позашкільні установи.
Головною метою діяльності цих закладів є забезпечення потреб особистості дітей та підлітків у творчій самореалізації, і, таким чином, здобуття додаткових знань, умінь та навичок за інтересом і вибором. Тому основною формою їх роботи є гурткова або секційна діяльність технічної, художньо–прикладної або спортивної спрямованості.
Серед головних принципів розташування мережі позашкільних закладів слід відзначити принцип ступінчастості, який передбачає забезпечення умов для організації позашкільних занять та дозвілля за рахунок гурткової діяльності у загальноосвітніх установах і дворових клубах (1 ступінь), у палацах і будинках дітей та юнацтва (2 ступінь), у спеціалізованих позанавчальних закладах, зокрема у дитячо-юнацьких спортивних, музичних і художніх школах та центрах науково-технічної творчості (3 ступінь).
Територія земельної ділянки типових позашкільних закладів повинна передбачати наявність таких зон: спортивної (площа – 0,7–1,1 га), навчально–дослідної (0,15–0,4 га), господарської (0,05–0,1 га), зелених насаджень (не менш, ніж 50% від загальної території земельної ділянки) і відпочинку та атракціонів (0,15–0,5 га).
Провідним критерієм вибору будівлі позашкільного закладу є одноразова місткість із розрахунку числа дітей, які займаються у ньому протягом одного дня в одну зміну. Максимальна поверховість будівлі не повинна перевищувати трьох поверхів.
Серед основних груп приміщень позашкільних закладів слід відзначити гурткові приміщення, спортивний блок, приміщення для масово–методичної роботи, адміністративно-господарські приміщення та блок обслуговування. Головне правило розміщення гуртків: одна навчальна група – одне приміщення.
Оптимальною орієнтацією навчальних приміщень слід вважати південно–східну, південну, припустимою – східну або південно–західну. Освітленість робочих місць у кабінетах позашкільних закладів повинна бути у межах 300–350 лк, у спортивних залах – 200 лк, в ізостудіях, кабінетах крою і шиття – 400 лк. Оптимальна температура приміщень — 18–22°С, відносна вологість повітря – 40–60%, швидкість руху повітря – 0,1–0,2 м/с.
Комплексний аналіз психофізіологічного стану та працездатності школярів дозволяє рекомендувати як найбільш доцільне світло–оранжеве пофарбування стін, що дозволяє здійснити зміну звичної для школярів обстановки на більш яскраву, колоритну та збуджуючу і, отже, сприяє підвищенню ефективності проведення позаурочних занять.
Режим роботи позашкільних закладів повинен ураховувати дані щодо розподілу бюджету часу сучасних учнів та особливості навчальної діяльності у школі. Соціологічні та гігієнічні дослідження вважають науково–обґрунтованою таку тривалість вільного часу: серед школярів 10–13 років – 3,5–4 години на день, серед школярів 14–16 років – 3–3,5 години, у вихідні дні та дні відпочинку – 8–9 годин. При роботі шкіл регіону, де розміщений позашкільний заклад, в одну зміну, учні відвідують позашкільні заклади у дві зміни з 1500 до 2000 годин. Якщо школи регіону працюють у дві зміни – позашкільні заняття проводяться у 4 зміни – з 900 до 2000 годин.
Оптимальними днями для гурткової роботи є понеділок, вівторок, середа та четвер. У суботу та неділю заняття у гуртках з повним навантаженням слід проводити лише впродовж 1–3 чвертей, а протягом 4 чверті знижувати як розумове, так і фізичне навантаження. Такий день тижня, як п’ятниця (внаслідок низької працездатності учнів та вираженої втоми їх організму) є неефективним для позаурочної роботи і може бути установлений як вихідний день у роботі закладу або використовуватися для проведення різноманітних екскурсійних та інших масових заходів.
Заняття у позашкільних закладах обов’язково повинні проводитися з організованими перервами тривалістю не менш ніж 10–12 хвилин після кожних 30–35 хвилин (для учнів молодшого шкільного віку) та 45 хвилин (для учнів середнього та старшого шкільного віку). Характер організації діяльності учнів під час перерв залежить від характеру діяльності в гуртку. Для гуртків з незначними (радіотехнічні, шахові, крою і шиття тощо) та середніми (авіамодельні, судномодельні та інші) м’язовими навантаженнями доцільним є активний відпочинок у вигляді рухливих ігор на свіжому повітрі, для гуртків з великими (хореографічні, бального танцю, баскетбольні секції та ін.) та значними (секції спортивної та художньої гімнастики, акробатики, легкої атлетики та ін.) м’язовими навантаженнями – відпочинок у стані спокою, сидячи.
Оптимальною місткістю гуртків позанавчальних закладів слід вважати групи, що налічують не більш, ніж 20 школярів. Обов’язковим елементом формування груп для занять у позашкільних закладах є соціометрична методика вивчення взаємовідносин учнів, під час проведення якої школярам пропонується вибрати відповідно у першу, другу та третю чергу осіб, котрих вони хотіли б мати своїми сусідами по робочому місцю, кімнатам або квартирам. Результати записуються у спеціальні картки і на їх основі складають соціограму групи, що являє собою схематичне зображення характеру взаємовідносин у колективі та дозволяє визначити учнів з найбільш добрими взаємостосунками або школярів з антипатією один до одного.
До найважливіших психофізіологічних соцiально–значущих характеристик організму дітей і підлітків, які визначають ступінь узгодження основних показників функціонального стану особистості та параметрів середовища у позашкільних закладах вiдносять показники стану здоров’я, індивiдуально–типологiчнi та біоритмологічні особливостi учнів. Урахування кожної з них дозволяє пiдвищити ефективнiсть та якість позашкільної освіти та виховання, розробити науково–обґрунтованi підходи до вирішення проблеми раціональної органiзацiї позаурочної дiяльностi школярів.
До числа провідних гігієнічних принципів оптимізації вільного часу учнів слід віднести:
урахування психофізіологічних особливостей організму, передусім процесів формування та розвитку психофізіологічних функцій у підлітковому віці;
урахування стану здоров’я, особливостей особистості та хронобіологічних характеристик організму;
підвищення рухової активності у вільний час до оптимальних гігієнічно обґрунтованих величин;
наявність концептуальної моделі ефективного використання вільного часу (запровадження оптимального рухового режиму; використання традиційних та нетрадиційних форм фізичного виховання; застосування засобів психофізіологічного впливу на організм школярів; проведення самостійних тренувальних занять у вільний час) та адекватних методів цілеспрямованого впливу на процеси розвитку особистості під час виконання позаурочної діяльності (психофізичне тренування; психотехнічні ігри; елементи традиційних форм фізичного виховання та професійно–прикладної фізичної підготовки; вправи нетрадиційних форм фізичного виховання, зокрема вправи, що покращують мозковий кровообіг, зорова, ізометрична та несиметрична гімнастика).
9. Рухова активність та здоров’я дітей і підлітків. Гігієнічна оцінка рухової активності учнів. Зміст лікарського контролю за фізичним вихованням школярів.
Доцільність гігієнічного нормування добової величини РА обумовлена теоретичною концепцією згідно якої РА, зумовлена незамінним фактором життєдіяльності людини, благодійно діє на підростаючий організм тільки у межах визначених (оптимальних) величин. Висунута концепція заснована на наступних діях.
По – перше, підвищення рівня звичної рухової активності сприяє розширенню функціональних можливостей серцево-судинної і дихальної систем. Це розширення здійснюється шляхом як зниження показників функції у покої, так і досягнення максимальних величин під час роботи з граничними навантаженнями. Завдяки розширеним функціональним можливостям забезпечується висока фізична дієздатність організму.
По - друге, підвищення рівня звичної РА сприяє покращанню імунологічної реактивності і зменшенню захворюваності організму людини. Фізіологічні механізми, які лежать в основі підвищення неспецифічної резистентності організму під впливом фізичних навантажень надто складні: вони пов’язані з покращанням діяльності гіпофізоадренолової системи, регуляції провідних функцій організму з боку ЦНС, а також з вдосконаленням самої імунної системи.
По – третє, підвищення рівня звичної РА сприяє покращанню фізичного розвитку, створюючи умови для гармонійного розвитку організму.
Таким чином, рівень звичної РА визначає ті або інші характерні особливості розвитку дитячого організму, обумовлює діапазон функціональних можливостей, фізичну працездатність і резистентність організму до несприятливих чинників.
Нормою рухової активності вважають таку величину добової РА, яка повністю задовольняє біологічну потребу організму в рухах, відповідає функціональним можливостям організму, сприяє зміцненню здоров’я.
Гігієнічна норма передбачає можливість коливання величин добової РА в межах допустимої. Такими межами є, з одного боку мінімально необхідний рівень РА, який переходить у зону мінімальних величин, а з другого – максимально допустимий рівень РА, що переходить у зону максимальних величин, де в обох випадках втрачається оздоровча ефективність фізичних навантажень.
У зоні гігієнічної норми виділена оптимальна величина добової РА, яка здатна створити найбільший оздоровчий ефект для конкретного індивідуума, враховуючи його здібності і можливості.
Обов’язковою умовою раціонально побудованого рухового режиму є якісна різнобічність рухів. Зміст занять, вид м’язової діяльності повинні бути різнобічні, але в кількісному відношенні збалансованими з потребами і можливостями організму.
В усіх сферах життя людини спостерігається стрімке зниження об’єму м’язової активності, що у значній мірі зумовлено науково-технічним прогресом, який визначає домінування статичних форм діяльності. У сучасної людини знижені енергетичні затрати на самообслуговування і господарсько-комунальні потреби, обмежена ходьба, зменшилась фізична діяльність у соціально-культурній сфері. Для багатьох видів праці знижена РА, тобто визначається гипокінезія, вона стає суттєвим елементом професіографічної характеристики діяльності працівника і небезпечним виробничим чинником.
Критеріями комплексної оцiнки рухової активностi дітей і підлітків є число локомоцiй, величина енерговитрат та тривалiсть динамiчного компонента як у добовому циклі, так і протягом певного проміжку часу, що досліджується, наприклад у навчальний або в позанавчальний час.
Число локомоцiй (у кроках) визначають за допомогою крокомiра ШМ–6 “Зоря” або іншої конструкції, що закрiплюється до одягу дослiджуваного у вертикальному положеннi поблизу вiд центру важкостi його тiла.
Величина енерговитрат (у кДж або ккал) розраховують хронометражно–табличним методом з урахуванням того, що енерговитрати органiзму складаються з таких компонентiв, як основний обмiн, витрати енергiї на рiст, розвиток i вiдкладення тканинних речовин (15% вiд величини основного обміну), витрати енергiї, пов’язанi із специфiчно–динамiчною дiєю їжі (10% вiд величини основного обміну), витрати енергiї, зумовлені виконанням певної діяльності та руховою активністю, тощо.
Для визначення енерговитрат, що пов’язанi з руховою активністю, час, який було витрачено на виконання окремого виду діяльності, помножують на енергетичну вартiсть цiєї дiяльностi та на масу тiла досліджуваного. Величину загальних енерговитрат розраховують за формулою:
Е =
;
де: Е величина загальних енерговитрат;
ЕРА величина енерговитрат, що зумовлені руховою активністю
Тривалiсть рухового динамiчного компонента (у хвилинах або %) визначають на підставі даних хронометражних спостережень, анкетування або iнтерв’ювання учнiв.
Для iндивiдуальної оцiнки рухової активності в окремі проміжки часу ураховують наявність параболоподібної залежності фізіологічних реакцій організму від значень добової рухової активності та використовують стандартизовані шкали (рис. 2).
Для оцінки рівня фізичної працездатності дітей і підлітків найбільш доцільно використовувати методику степ–енергометрії (РWC170) з одним навантаженням. Сутність методики полягає у тому, що в ході дослідження учні впродовж 3–х хвилин піднімаються на сходинку висотою в 1/3 довжини ноги, і спускаються з неї приставним кроком у темпі 30 підйомів за 1 хвилину.
10. Гігієнічні основи організації занять фізичною культурою та спортом дітей і підлітків. Види, форми та засоби фізичного виховання. Медичний контроль за фізичним вихованням учнів.
Гігієнічна оцінка уроку фізичної культури передбачає проведення хронометражних спостережень (вступна, підготовча, основна і заключна частини), визначення загальної і моторної щільності уроку та зовнішніх ознак втоми, побудову фізіологічних кривих фізичного навантаження, використання функціональних проб, дослідження рівня рухової активності та ступеня фізичної підготовленості, здійснення контролю за повітряно–тепловим режимом внутрішньошкільного середовища та оцінку правильності медичного забезпечення уроку.
В ході проведення хронометражних спостережень ураховують, що вступна частина (3–4 хвилини) передбачає організацію колективу та його підготовку до уроку, підготовча частина (12–15 хвилин) зумовлює проведення загальної фізичної підготовки, основна частина (20–25 хвилин), яка власне є темою уроку, поділяється на 2 періоди, а саме на періоди формування рухових навичок та рухливої гри, заключна частина (3–5 хвилин) повинна забезпечити приведення організму до вихідного стану.
Загальна щільність уроку фізичної культури являє собою відношення корисного часу, тобто часу, що був витрачений на виконання різних рухів, показ фізичних вправ та їх пояснення вчителем, шикування та перешикування, прибирання спортивного реманенту тощо, до загальної тривалості заняття. Відповідно до гігієнічних вимог її величина має становити не менше ніж 80%. Моторна щільність уроку фізичної культури являє собою відношення часу, що був витрачений на виконання різних рухів, до загальної тривалості заняття. Згідно з гігієнічними нормативами її величина не повинна складати менше ніж 60%.
Фізіологічна крива фізичного навантаження являє собою графічне зображення реакцій провідних показників функціонального стану організму (частота серцевих скорочень, артеріальний тиск, частота дихання тощо) у відповідь на фізичне навантаження (рис.1). В умовах правильної побудови уроку фізіологічна крива повинна мати двохвершинну параболоподібну форму, причому після вступної частини уроку рівень фізіологічних показників, як правило, має збільшуватися на 15–20%, після періоду формування рухових навичок основної частини – на 50–60%, після рухливої гри – на 70–90%, після заключної частини – на 5–10%, що свідчить про наявність тренувального ефекту, та через 2–3 хвилини після закінчення уроку повинен повертатися до рівня вихідних значень.
Основними зовнішніми ознаками втоми, що ураховуються, є зміна забарвлення шкіри обличчя, насамперед його інтенсивне почервоніння, зрушення з боку характеристик дихання, передусім поява задишки, уваги, самопочуття, пітливості, особливостей виконання координованих рухів тощо.
Функціональними пробами, які широко використовуються у теперішній час, слід вважати ортостатичну пробу (перехід дитини з положення лежачи в положення стоячи з наступним визначення реакцій серцево–судинної та дихальної систем), проба Мартіне–Кушелевського (здійснення 20 присідань протягом 15 секунд), модифікована проба Летунова (10 віджимань від підлоги протягом 10 секунд), біг на місці у максимальному темпі впродовж 10 секунд та біг на місці протягом 1 хвилини (дівчата) і 1,5 хвилини (юнаки) у темпі 180 кроків за хвилину), степ–тест (PWC170) тощо.
Визначення фізичної підготовленості передбачає оцінку швидкісної (результати бігу на 30 (60, 100) метрів), силової (дані віджимань від підлоги, піднімання тулуба з положення лежачи, підтягувань на перекладині) та швидкісно–силової (результати стрибка у довжину з місця) підготовленості, а також рівня фізичної витривалості (дані бігу на 2000 (3000) метрів).
Медичне забезпечення уроку фізичної культури пов’язане з визначенням для кожної дитини певної групи фізичного виховання, що здійснюється згідно з даними поглибленого медичного огляду.
У середній школі дітей і підлітків прийнято поділяти на три групи фізичного виховання. До основної групи фізичного виховання відносять дітей і підлітків, які не мають відхилень у стані здоров’я або мають незначні відхилення та достатню фізичну підготовленість. Заняття з фізичної культури серед учнів, що належать до основної групи, проводять відповідно до навчальних програм з предмету в повному обсязі, а здача контрольних нормативів здійснюється з отриманням диференційованої оцінки.
До підготовчої групи фізичного виховання відносять дітей і підлітків, які мають відхилення у стані здоров’я та є недостатньо фізично підготовленими, а також дітей–реконвалестентів. Заняття з фізичної культури серед учнів, що належать до підготовчої групи, проводять відповідно до навчальних програм з предмету з обов’язковим дотриманням принципів поступовості та наступності.
11. Гігієнічні основи трудового та політехнічного навчання дітей і підлітків. Гігієнічні вимоги до шкільних майстерень. Професійна орієнтація та професійний відбір.
Приміщення для трудового навчання (майстерні з обробки деревини, майстерні з обробки металу, комбіновані майстерні з обробки металу та деревини, кабінет обслуговуючої праці тощо) повинні бути ізольованими від інших основних приміщень і мають розташовуватися в окремих блоках на першому поверсі школи або в окремих будівлях з гардеробом і туалетом. Для трудового навчання і професійної підготовки учнів 10–12 класів додатково передбачається улаштування навчально–виробничих майстерень або запроваджується організація їх навчання на базі міжшкільних навчально–виробничних комбінатів та навчальних цехів промислових і сільськогосподарських підприємств.
Робочі місця у виробничих майстернях школи повинні забезпечувати правильну робочу позу учнів та в повній мірі відповідати вимогам техніки безпеки.
Тому виробничі майстерні мають бути розраховані на 1315 робочих місць, що обладнані верстатами. У майстернях з обробки деревини повинно бути передбачене розташування верстатів висотою 75,5; 78,0 та 80,5 см; у майстернях з обробки металу розташування верстатів висотою 87 та 95 см від підлоги до губок лещат, обладнаних захисними екранами.
Кожне робоче місце слід забезпечити сидінням на кронштейні або табуретами висотою 4042 см та розміром сидіння 35 x 35 см і 40 x 40 см. Для підбору відповідних меблів у майстернях повинні бути розміщені підставки (по 5 підставок кожного розміру) розміром 55 x 75 см та висотою 5, 10 і 15 см відповідно.
У майстерні з обробки деревини верстати слід розміщувати або під кутом 45° або в три ряди перпендикулярно до світло несучої стіні. Відстань між верстатами у передньозадньому напрямку має становити не менше 0,8 м, між рядами не менше 1,2 м
У майстерні з обробки металу верстати необхідно розміщувати таким чином, щоб світло на робоче місце падало спереду або справа. Відстань між рядами має складати 1,0 м, відстань від внутрішньої стіни до верстатів не менше ніж 0,8 м. Краще всього розміщувати однойменні верстати у шаховому порядку. Відстань між лещатами повинна становити не менше 1,0 м.
У майстернях для учнів 1012 років слід використовувати інструменти спеціального розміру №1, для учнів 1315 років інструменти спеціального розміру №2, для учнів понад 15 років інструменти для дорослих.
Максимальна маса вантажу для підняття школярами складає у віці 1112 років до 4 кг, у віці 1314 років до 5 кг, у віці 15 років: для хлопчиків 12 кг, для дівчаток 6,0 кг, у віці 16 років відповідно 14 та 7 кг, у віці 17 років 16 та 8 кг.
Санітарно–гігієнічна оцінка уроку трудового навчання школярів зумовлює необхідність проведення хронометражних спостережень, здійснення контролю за змістом (характеристика основних трудових операцій, особливості вибору матеріалу та забезпечення профільності політехнічної підготовки, дотримання норм щодо тривалості та об’єму виробничого процесу, піднімання та переміщення вантажів), режимом (місце уроку в режимі навчальних занять та його побудова, особливості подання навчального матеріалу, методики та унаочнення викладання, використання форм активного відпочинку) та умовами навчання (визначення санітарно–гігієнічних умов навчання і відповідності обладнання майстерень росту учнів, дотримання правил техніки безпеки), виявлення ступеня розвитку втоми учнів у ході навчального процесу і, отже, дослідження ункціонального стану дітей і підлітків під час виконання трудової діяльності.
До основних етапів проведення професійної консультації та професійного відбору відносять: