Формули для розрахунків забруднення атмосферного повітря

1. Забруднення атмосферного повітря здійснюється однією речовиною. В цьому випадку порівняння ступеня забруднення атмосферного повітря в зонах спостереження проводять за середньомісячними концентраціями з ймовірністю 98%.

Для цього спочатку вираховують середньомісячну концентрацію забруднювача за формулою:

де С₁, С₂, С_n – концентрації за даними аналізу;

n - кількість аналізів за місяць.

Для розрахунку слід використовувати максимально разові або середньодобові концентрації, виключаючи з розрахунків «крайні» значення результатів аналізу.

Далі розраховують середньо квадратичне відхилення

та коефіцієнт варіації (С_v)

.

Знаючи коефіцієнт варіації (С_v) за графіком визначають значення коефіцієнту (а), який необхідний для розрахунку середньомісячної концентрації С^м з ймовірністю 98% за формулою:

С^м= а  С

Саме по значенню середньомісячної концентрації С^м і співставляють рівні забруднення атмосферного повітря в зонах спостереження.

2. При наявності в атмосферному повітрі кількох речовин, які не мають ефекту біологічної сумації, розраховують сумарний показник забруднення атмосферного повітря (К_сум) за формулою:

де: С^м₁, С^м_n - концентрації окремих забруднювачів, мг/м³;

С^м_і – інтегрована (узагальнена) середньомісячна концентрація усіх забруднювачів, мг/м³;

ГДК₁, ГДК_n - гранично допустимі концентрації забруднювачів, мг/м³;

М - коефіцієнт, величина якого залежить від класу небезпеки забруднювача:

І клас (А) – надзвичайно небезпечні, М = 1,0;

ІІ клас (Б) – високонебезпечні, М = 1,5;

ІІІ клас (В) – помірно небезпечі, М = 2,0;

ІV клас (Г) – малонебезпечні, М = 4,0.

3. При наявності в атмосферному повітрі кількох речовин, які мають ефект біологічної сумації, розраховують приведену концентрацію (С^м_прив) за формулою:

де С^м₁ - концентрація речовини, на яку проводиться сумація, мг/м³;

С^м₂, С^м_n - концентрація забруднювачів, мг/м³;

ГДК₁ - гранично допустима концентрація речовини, на яку проводиться сумація, мг/м³;

ГДК₂, ГДК_n - гранично допустимі концентрації інших забруднювачів, мг/м³.

4. При наявності в атмосферному повітрі речовин, які мають ефект біологічної сумації та речовин, які не мають ефекту біологічної сумації, розраховують сумарний показник забруднення (К_сум) за формулою:

де С^м_прив – приведена концентрація, мг/м³;

ГДК_прив – гранично допустима концентрація речовини, на яку проводять сумацію, мг/м³.

5. Ступінь забруднення атмосферного повітря в балах розраховують за формулою:

де А,Б,В,Г – класи небезпеки речовин;

1,2…n – кількість речовин одного класу небезпеки;

С_і – середньомісячна концентрація і-го забруднювача;

ГДК_і - гранично допустима концентрація і-го забруднювача;

b_і – ваговий коефіцієнт даної речовини в залежності від класу небезпеки;

y - пріоритетний індекс середовища (для повітря = 3).

6. Оцінка рівнів шуму в балах здійснюється за формулою:

де L_екв – фактичний середньоеквівалентний рівнь шуму, дБА;

ГДР – гранично допустимий рівень шуму, дБА;

b – ваговий коефіцієнт;

y – пріоритетний індекс (для шуму = 2).

7. Методика оцінки рівнів забруднення ґрунту екзогенними хімічними речовинами базується на розрахунку середньорічного індексу територіального навантаження. Спочатку розраховують індекс для кожної речовини окремо:

де М_i – кількість технічного препарату, використаного для обробки ґрунту в зоні спостереження за кілька років, кг/га;

Z_i - % вмісту діючої речовини в технічному препараті;

n – кількість років внесення;

K_i – середній оцінний бал препарату, що враховує такі його властивості, як токсичність, стійкість, летючість і кумуляція.

Далі всі індекси, розраховані по кожній речовині, підсумовують і ділять на їхню кількість (m):

8. Стан навколишнього середовища в зоні спостереження, виражений у балах, оцінюють як суму балів окремих середовищ біосфери та оремих факторів:

Р = Р_атм + Р_грунт + Р_вода + Р_шум + Р_{харч.прод.}

9. Оцінку житлово-побутових умов населення в балах проводять, використовуючи формулу:

де К_1,2,3 – груповий ваговий коефіцієнт (К₁ = 1,0; К₂ = 1,0; К₃ = 2,0);

Ф_1,2,3 – фактичне число балів по групі показників;

М_1,2,3 – максимальне число балів для даного показника (М₁ = 10,0; М₂ = 12,0; М₃ = 10,0);

у – пріоритетний індекс фактору.

Методика вивчення впливу довкілля на здоровя населення

Інформацію про показники, які характеризують стан здоровя населення (наприклад – про рівень захворюваності, смертності, інвалідності або фізичного розвитку) отримують з різних джерел інформації, перерахованих на першому занятті цього розділу.

Для моделювання взаємозв’язків у системі «навколишнє середовище - здоровя населення» та встановлення кількісної величини такого зв’язку використовують математико-статистичний метод, результатом якого є розрахунок узагальнених індексів здоровя, що характеризують рівень здоровя населення, інтегруючи в собі ряд показників.

Вимоги до індексів:

1) доступність даних для розрахунку індексу;

2) повнота охоплення населення;

3) якість (дані не повинні змінюватися в часі та просторі);

4) розрахунковість – простота і невисока вартість розрахунку;

5) прийнятність методу розрахунку та оцінки;

6) відтворюваність різними спеціалістами;

7) специфічність (відбиває зміни тільки в тих явищах, відтворюванням яких є);

8) чутливість до змін відповідних явищ;

9) валідність (міра істинного вираження);

10) репрезентативність;

11) ієрархічність;

12) відповідність меті.

Інтегральна оцінка стану здоровя популяції
Концептуальний (якісний) аналіз		Математико-статистичний (кількісний) аналіз
Групи здоров’я		Узагальнені індекси здоров’я
Математичне моделювання
Чинники середовища (фактори ризику)