- •2.31Технологія проектування уроків музики в початковій школі.
- •Інтегративні художньо-педагогічні технології.
- •Проблемно-еврестичні художньо-педагогічні технології.
- •2.34Інтерактивні художньо-педагогічні технології. Педагогічний діалог.
- •2.35Ігрові художньо-педагогічні технології у процесі музичного виховання.
- •2.36Сугестивні художньо-педагогічні технології у процесі музичного виховання.
- •2.37Терапевтичні художньо-педагогічні технології у процесі музичного виховання.
- •2.38Види й технології оцінювання досягнень учнів у процесі музичного виховання.
- •2.39Технологія діагностики музичних здібностей молодших школярів.
- •2.40 Технологія масового музичного виховання д. Кабалевського.
- •Технологія музичного виховання к. Орфа.
- •Технологія музичного виховання ж.-ж. Далькроза.
- •Технологія музичного виховання 3. Кодаї
- •Технологія музичного виховання шестирічок н. Вєтлугіной.
- •2.45 Технологія музичного виховання в. Верховинця.
2.40 Технологія масового музичного виховання д. Кабалевського.
Ідеї Д. Кабалевського відкрили реальний шлях до вирішення таких основоположних проблем музичної педагогіки, як виховання інтересу до музики, захоплення нею; визначення основи музичного виховання, його мети і завдань; досягнення цілісності уроку музики всупереч традиційному дробленню його на малопов"язані між собою частини (спів, музична грамота, слухання музики тощо); подолання суперечностей між змістом і структурою навчання, розриву між декларацією високих ідей та конкретним змістом програми тощо. Вони покладені в основу методичної системи, здатної практично забезпечити розкриття загальнолюдських цінностей у музиці й на цій основі сформувати духовну сферу особистості. А це якісно новий етап розробки проблем музично-творчого розвитку дітей.
Як цілісна система, музично-педагогічна концепція Д. Кабалевського веде:
від вузької мети (музичного розвитку — в старих програмах) — до мети у широкому культурному контексті: формування духовної культури;
від музики як засобу навчання — до музики як джерела і предмета духовного спілкування;
від викладання музики як шкільного предмета (науки) до викладання музики як мистецтва, як частини духовної культури людства;
від змісту предмета "Музика" як суми знань, умінь і навичок — до змісту як живого художньо-педагогічного процесу, як художньо-педагогічного спілкування;
від ототожнення процесу сприймання музики лише з одним видом діяльності (слухання) — до сприймання як основи музичного виховання;
від вузькосоціальних завдань, пов"язаних з формуванням навичок слухання музики, співу по нотах, хорових навичок — до завдань цілісно-особистісного розвитку людини;
від загальнодидактичних принципів, формально перенесених на урок музики — до принципів педагогіки мистецтва, зумовлених інтонаційно-образною природою музики;
від програми, в основі якої лежить репертуарний принцип — до програми, що проростає з музики і на музику опирається, органічно поєднує різноманітний матеріал і види діяльності;
від стихійного накопичення музично-слухового досвіду — до цілеспрямованого формування цього досвіду як прообразу художньої культури.
Називаючи програму Д. Кабалевського новаторською, підкреслимо, що не всі її положення є новими. Зокрема, висунута Д. Кабалєвським ідея першооснови трьох сфер музики значно раніше знайшла своєрідне відображення у поглядах С. Людкевича, який виділяв пісню, танець і марш як фундамент складних форм вокальної та інструментальної музики. Однак саме Д. Кабалевському належить заслуга у педагогічному осмисленні й методичному втіленні цієї ідеї, що покладена в основу його концепції.
Не новим є й тематичний принцип побудови навчальної програми — він уже багато століть використовується у програмах з математики, фізики, історії, зустрічався і в деяких програмах з музики.
Методична система д. Кабалевського виступає вінцем музичної педагогіки XX ст., оскільки увібрала ідеї його попередників і ґрунтується на міцному методологічному фундаменті сучасних наук: музикознавства, педагогіки, психології, соціології тощо.
