- •1.Поняття про методику української мови в початковій школі як науку, її предмет, мета і завдання.
- •2.Наукові основи і джерела методики навчання української мови в початковій школі.
- •3. Методи наукового дослідження в методиці української мови в початковій школі як науці.
- •4. Зміст і побудова курсу методики навчання української мови в початковій школі.
- •5. Зміст Державного стандарту початкової загальної освіти.
- •II. Мовленнєва змістова лінія
- •III. Мовна змістова лінія
- •6. Принципи, методи, дидактичні засоби навчання української мови в початковій школі.
- •IV. Соціокультурна змістова лінія
- •V. Діяльнісна змістова лінія
- •8. Нестандартні уроки української мови в початковій школі .
- •9. Українська мова як навчальний предмет.
- •Психологічні і лінгвістичні засади методики навчання грамоти.
- •11. Читання і письмо - основні складові навчання грамоти.
- •12. Засвоєння звукової системи української мови у взаємозв’язку з графічною.
- •13. Короткий огляд історії методів навчання грамоти.
- •14. Особливості сучасного звукового аналітико-синтетичного методу навчання грамоти.
- •16. Добукварний період.
- •17. Букварний період.
- •18. Робота над іншими видами мовленнєвої діяльності в період навчання грамоти.
16. Добукварний період.
Добукварний період
У добукварний період навчання грамоти реалізуються важливі навчально-
виховні завдання з рідної мови, які мають підготовчий характер. Формування загальнонавчальних
умінь і навичок
Протягом першого місяця навчання, який відповідає добукварному періоду,
у шестирічних першокласників необхідно виробляти найважливіші вміння й нави-
чки загальнонавчального характеру. Це передусім такі організаційні та загально-
мовленнєві вміння й навички:
а) зосереджено слухати вчителя та однокласників;
б) відповідати на запитання педагога;
в) вчасно і правильно виконувати його завдання й розпорядження, не тільки
висловлені в індивідуальному звертанні, а й ті, що мають фронтальний характер —
спрямовані до всіх учнів класу;
г) дотримуватися правильної постави за партою під час виконання різних
робіт, особливо під час письма;
д) уміння відібрати навчальне приладдя до уроку, розкласти його в належ-
ному порядку;
е) тримати правильно ручку, олівець і зошит під час письма;
ж) дотримуватись єдиних вимог до оформлення письмових завдань.
У цей період учитель підтримує і розвиває в дітей інтерес до шкільного на-
вчання.
Добукварна частина підручника з навчання грамоти (ілюстративний мате-
ріал) дає значні можливості для вироблення в першокласників таких важливих
загальнопізнавальних умінь, як виділяти в предметах певні ознаки, розрізняти їх
за розміром, формою, кольором, знаходити між двома об’єктами однакові, схожі
й різні ознаки зовнішнього характеру; зіставляти групи предметів за певною озна-
кою; уміння робити з допомогою учителя посильні висновки, узагальнення після
виконаної роботи.
Вправи на звуковий та складовий аналіз слів із застосуванням роздавальних
навчальних посібників (фішок, карток), графічні вправи дають можливість для
вироблення в учнів початкових контрольно-оцінних умінь: знаходити помилку
або недолік у виконаному завданні шляхом зіставлення його зі зразком; словесно
оцінювати свою роботу за орієнтирами, даними вчителем, указуючи на позитивні
її риси і недоліки; робити висновки про те, чого слід уникати під час виконання
наступних завдань.
Розвиток мовлення
Розвиток мовлення в добукварний період передбачає вдосконалення звуко-
вимови, збагачення, уточнення й активізацію словникового запасу дітей, удоско-
налення граматичної будови усного мовлення, роботу над культурою мовлення
і спілкування.
У цей період учитель ознайомлюється з індивідуальними особливостями
мовлення дітей, від розвитку якого будуть значною мірою залежати їхні успіхи
в навчанні з усіх інших предметів.
Джерелами збагачення словникового запасу учнів на цьому етапі стають:
власне навколишня дійсність, навчальний процес, ілюстративний матеріал букваря,
наочні посібники, технічні засоби, які вчитель використовує в ході розповідей,
бесід з учнями. Уже протягом першого місяця навчання мовлення дітей на уроці
здійснюється в межах досить широкого кола тематичних груп: школа і шкільне
навчання (назви шкільних приміщень, класне обладнання, навчальне приладдя —
колективне та індивідуальне, види навчальної праці, елементи уроку й режиму
навчального дня в цілому тощо); суспільно-політична лексика; лексика, пов’язана__із суспільно корисною працею дорослих і дітей; види транспорту; рослини горо-
ду, саду, лісу; тварини — дикі і свійські; побутова лексика, пов’язана з ігровою
діяльністю дітей тощо.
Словниковий запас першокласників активно поповнюється прикметниковими
і дієслівними формами, а висловлювання стають повнішими, емоційнішими,
яскравішими.
Кольорові предметні малюнки дають можливість навчати дітей аналізувати
предмети за їх формою, розміром, кольором, добирати до них слова-ознаки, скла-
дати речення й короткі описи.
Засвоювана лексика вводиться в словосполучення і речення. Учні користуються
різними типами речень як за будовою (простими і складними), так і за метою
висловлювання (розповідними, питальними і спонукальними). На початковому
етапі в навчальному процесі переважає діалогічна форма мовлення (запитання —
відповідь). Важливо, щоб учні вчилися не тільки відповідати, а й самостійно
ставити запитання до вчителя, до однокласників щодо теми бесіди, аналізованого
предмета, явища тощо. Поступово діалогічне мовлення чергується з монологічним,
в учнів виробляється вміння будувати власні хоча й коротенькі, але зв’язні вислов-
лювання. Матеріалом для них є ілюстрації (на дошці та в підручнику), народні
казки, короткі вірші, потішки, загадки, скоромовки, прислів’я, які учні заучують
напам’ять зі слів учителя, робота з дитячими книжками та журналами, екскурсії,
перегляд кіно- та діафільмів, телепередач, ігрова діяльність дітей.
Формування в учнів фонетичного слуху
Важливим завданням підготовчого періоду є вироблення в учнів фонетичного
слуху, удосконалення їхньої звуковимови. Відомо, що слова сприймаються до-
шкільниками як єдиний неподільний звуковий комплекс, без усвідомлення складо-
вих частин — звуків. Водночас уже в переддошкільному віці в дітей виявляється
посилений інтерес до звукової сторони мовлення. Вони починають помічати од-
накові звуки і склади в словах, чути, яким звуком починається або закінчується
слово, який звук найчастіше вимовляється в певній фразі, наприклад у скоромовці.
Завдання вчителя — підтримати й цілеспрямовано розвивати цю природну заці-
кавленість дітей мовою взагалі та її звуковою стороною зокрема.
Ураховуючи складність звукових спостережень і розумових дій аналізу, син-
тезу, порівняння, класифікації зі звуками мовлення, цю роботу в добукварний
період слід організувати так, щоб вона протікала в ігровій формі, не призводила
до перевтоми.
Уся навчально-виховна робота з рідної мови з дітьми-шестилітками має ґрун-
туватися на принципах гри-навчання, гри-виховання, оскільки в цьому віці гра для
дітей — серйозна форма діяльності. Заняття, на яких діти оволодівають звуковою
системою рідної мови, як ніякі інші, можна перетворити на цікаві вправи ігрового
характеру. «Ніде гра не зливається так близько з ділом і трудом, як саме у фонети-
ці»,— стверджував відомий російський методист О. М. Пєшковський.
У формуванні фонетичного слуху важливо не тільки зважати на слухові
відчуття дітей, а й забезпечувати усвідомлення їх взаємозв’язку з мовленнєво-
руховими, так званими кінестетичними відчуттями. Важливо, щоб у роботі над
важко засвоюваними звуками учні спиралися на елементарні знання про спосіб
артикулювання цього звука. Тому в період навчання грамоти, крім прийому на-
слідування вимови, слід активно вдаватися до спостережень за артикулюванням
окремих звуків. Звуки мовлення — це матеріал, який так само піддається спосте-
реженням, як і інші явища навколишньої дійсності.__ Особливо необхідні спостереження за способом вимовляння тих чи інших
звуків з опорою на артикуляційні відчуття, які учні одержують від роботи мов-
леннєвих органів, тих дітей, мовлення яких формувалося в діалектному оточенні.
Складність переходу на орфоепічно правильне вимовляння звуків пояснюється
трудністю для дитини почути різницю між особисто вимовленим звуком і одержа-
ним зразком, які в більшості випадків є близькими за місцем і способом творення.
Наприклад, дзвінкий [д] і його «оглушений» варіант [т] в умовах західних говорів
(«літ» замість лід), м’який звук [ц' ] і стверділий [ц], який вимовляється в кінці слів
носіями північних говорів («хлопец»).
Спостереження за роботою мовленнєвих органів під час вимовляння близь-
ких за артикуляцією та акустичними властивостями звуків сприяють свідомому
й активному засвоєнню фонетичної системи рідної мови, дають можливість не
тільки чути ці звуки, а й контролювати їх творення, удосконалювати звуковимову,
загострювати фонетичний слух. Застосування прийому спостережень за арти-
кулюванням звуків помітно підсилює розвивальний характер процесу навчання
грамоти.
Для проведення таких спостережень уже в добукварний період варто озна-
йомити учнів з найголовнішими мовленнєвими органами: губами, зубами, язиком
(передньою, середньою і задньою частинами язика), твердим піднебінням. При-
клавши до шиї кінчики пальців (пучки), учні можуть відчути дрижання голосових
зв’язок під час вимовляння голосних і дзвінких приголосних, а також відсутність
такого дрижання під час вимовляння глухих приголосних звуків.
Виконуючи вправи на звукові спостереження, звуковимову та аналіз, необхід-
но забезпечити, щоб предметом дитячої діяльності були не тільки найпоширеніші
звуки, а й такі, що є менш частотними в українському мовленні, наприклад: [ц],
[ц' ], [ґ], [дз], [дз' ] [дж], [ф], [х].
Розвиток умінь здійснювати мовний
аналіз
У підготовчий період в учнів формуються початкові вміння здійснювати
різні види мовного аналізу: виділяти речення з мовного потоку, аналізувати їх за
кількістю слів і будувати графічні моделі речень, виділяти з речень окремі слова,
ділити їх на склади, визначати наголошений склад, встановлювати послідовність
усіх звуків у слові і на цій основі будувати звуко-складові графічні моделі слів.
Діти мають навчитися аналізувати речення, які складаються з одного, двох,
трьох і чотирьох слів. Графічні моделі речень, сприйнятих на слух або побудо-
ваних учнями самостійно за малюнками, мовленнєвою ситуацією, у відповідь на
запитання вчителя тощо, мають такий вигляд:
. Осінь.
. Пожовтіли дерева.
. Перестали співати пташки.
. Тварини готуються до зими.
Зворотною формою цієї роботи є добір (складання) учнями речень, які б за
кількістю слів відповідали поданим моделям.
Наступною формою мовного аналізу є поділ слів на склади і визначення
наголошеного складу. Складова будова слова зображається графічно у вигляді
прямокутника, поділеного на частини відповідно до кількості складів:
— ліс, — липа, — осика.
51
У дво- і трискладових словах проставляється наголос:
— липа, — осика.
Умовні зображення складової будови слів можуть мати і простішу форму:
, , якою учні користуються в зошитах. Для організації фронталь-
них видів роботи вчитель має заготовити для кожного учня картки із зображенням
одно-, дво- і трискладових cлів з різними наголошеними складами. Цими картками
учні сигналізують у відповідь на різні запитання вчителя і завдання, пов’язані
з поділом слова на склади і визначенням наголошеного складу. Тому кожна карт-
ка має бути певного кольору, який слугує для вчителя сигналом правильності чи
неправильності відповіді.
Від складового аналізу робиться перехід до звукового.
Для позначення голосних, твердих і м’яких приголосних звуків у сучасних
букварях пропонуються різні умовні символи, найчастіше кружечки різних кольо-
рів. У букварях, що видаються в Україні, для умовних позначень звуків використо-
вуються такі значки, які в результаті відповідних спостережень асоціюються в уяві
учнів з артикуляційними особливостями різних типів звуків. Кружечок, який слугує
для позначення голосних, символізує вільне проходження струменя видихуваного
повітря через ротову порожнину; смужка, якою позначаються тверді приголосні,
означає перешкоду на шляху струменя повітря, а дві паралельні смужки — по-
силену перешкоду, характерну для вимови м’яких приголосних звуків.
Звуко-складові моделі слів у сучасних букварях мають такий вигляд:
— око — вода
— мак — коні
— ліс — літак
— лось — ракета
Побудова таких моделей (у зошитах, на дошці, на магнітній пластинці, фла-
нелографі) паралельно з усним аналізом слів є найважливішим умінням, яким
мають оволодіти першокласники під кінець добукварного періоду. Учитель має
уважно стежити за тим, щоб, називаючи звуки в певному слові, учні не порушували
їх послідовність, правильно відтворювали кожен із них. Особливо це стосується
м’яких, дзвінких і глухих приголосних. Наприклад, аналізуючи слово лікар, учень
повинен назвати в ньому звуки: [л', і́, к, а, р].
Підготовка руки дитини
до письма
Особливим завданням добукварного періоду навчання грамоти, на яке від-
водяться спеціальні уроки, є підготовка руки дитини до письма.
Значну увагу в цей період учитель має приділити вихованню звички пра-
вильно сидіти під час письма, умінню знаходити на парті положення для рук,
розташовувати зошит, тримати ручку чи олівець.
Слід переконувати учнів у тому, що від правильної постави під час письма
буде залежати не тільки його якість, але й їхнє здоров’я та фізичний стан. Учитель
детально ознайомлює дітей з будовою зошита, його розліновкою, призначенням
полів. Спеціальні вправи слід відвести для вироблення вміння бачити в сітці зо-
шита робочий рядок, його верхню і нижню лінії, користуватися похилими лініями
як орієнтиром для дотримання відповідного нахилу елементів літер.
52
Письмо як вид навчальної діяльності пов’язане не тільки з розумовими ді-
ями школярів, а й із суто фізичними м’язевими навантаженнями і відповідними
зусиллями. Тому вчитель повинен простежити за кожним без винятку учнем, щоб
він правильно тримав ручку під час письма. Вільне тримання ручки запобігає пе-
ревтомі дитини. Орієнтиром правильного тримання ручки є її стійке положення,
коли вказівний палець піднятий.
Протягом підготовчого періоду учні вправляються у малюванні різноманіт-
них орнаментів, предметів прямокутної й овальної форми (рама вікна, прапорець,
ялинка, паркан, відерце, яблуко, вишня, листок тощо).
У зошиті з друкованою основою дітям пропонують обводити трафарети,
виконувати вправи на штрихування та зафарбовування контурних малюнків, що
сприяє зміцненню м’язів пальців і кисті.
У цей період, коли дітям доводиться виконувати значну кількість одноманіт-
них написань, доцільно застосовувати, де це можливо, зіставлення відтворюваних
графічних елементів з предметами навколишньої дійсності, наприклад: грибком,
контуром дерева, квітками, лижами, ковзанами, серпом тощо. Ігрові форми по-
дання графічних вправ, застосовані в зошитах з друкованою основою, полегшують
працю дітей, послаблюючи їхнє фізичне напруження, водночас вносять елементи
зацікавлення в одноманітні графічні рухи, а також привчають їх бути спостереж-
ливими, формують уміння здійснювати зіставлення предметів навколишнього
світу за формою, розмірами тощо.
Після підготовчих вправ загального характеру учні виробляють уміння писати
основні елементи букв: похилу лінію, лінію із заокругленням унизу і вгорі, довгу
лінію з петлею внизу та вгорі, півовали (правий і лівий), овал.
Уже в цей період слід звернути увагу на вироблення в учнів ритмічності
письма під рахунок.
Для навчання письма шестирічних першокласників використовуються зо-
шити з друкованою основою, в яких подано зразки для письма, а також матеріал
для різних видів мовного аналізу та розвитку мовлення. Ураховуючи те, що рука
дитини спочатку досить швидко стомлюється від письма, графічні вправи протягом
уроку доцільно чергувати з іншими видами роботи. Кількість динамічних пауз на
уроках письма може бути більшою, ніж на інших, до того ж серед різноманітних
фізичних вправ слід передбачати й такі, що спрямовані на розвиток дрібних м’язів
пальців і м’язів різних частин рук, плечей.
Завершуючи добукварний період навчання грамоти, учні набувають таких
знань і вмінь:
● правильно вимовляти всі звуки сучасної української літературної мови;
● розрізнювати на слух і за способом артикулювання голосні і приголосні звуки;
знати, що в українській мові є 6 голосних звуків, і вміти називати їх;
● розрізнювати на слух і за артикуляцією тверді і м’які приголосні; правильно
їх вимовляти — коротко, без призвуків голосних;
● утворювати злиття будь-якого твердого чи м’якого приголосного з голосними
звуками (та, то, ту, ти, те; т'а, т' у, т' і, т' о, т' е);
● ділити слова на склади й у дво- й трискладових визначати наголошений
склад;
● називати послідовно звуки в слові (слова з 2, 3, 4 і 5 звуків) та, користуючись
умовними позначеннями (фішками), будувати звуко-складові схеми таких слів.
53
Особливості структури і методики уроків
добукварного періоду
Незважаючи на те що уроки добукварного періоду умовно поділені за основною
метою на підготовчі — до читання і до письма, структура і методика про-
ведення їх мають багато спільного. Це пояснюється тим, що читання і письмо як
види мовленнєвої діяльності, особливо на початковому етапі оволодіння ними,
мають багато спільних структурних компонентів.
І підготовка до читання, і підготовка до письма вимагають сформувати в учнів
первинні уявлення про речення, слово, склад, наголос, звуки і букви. Оволодіння
прийомами звукового аналізу і звукового синтезу, які є важливою основою для
формування в учнів свідомих навичок читання й письма, має здійснюватись у тіс-
ному взаємозв’язку. А це означає, що робота над цими прийомами має місце на
всіх уроках добукварного періоду.
Подібними ці уроки є й за своєю структурою, яка має враховувати особли-
вості протікання психічних процесів у шестирічних дітей. З огляду на обмежені
можливості дітей цього віку зосереджувати увагу на навчальних об’єктах учитель
повинен частіше змінювати види навчальної роботи, вносити в процес виконання
навчальних завдань елементи ігрової діяльності.
Динамічні паузи та фізкультурні хвилинки на уроках добукварного періоду
найдоцільніше будувати із застосуванням мовленнєвих дій — проказуванням
віршів,
потішок, лічилок тощо.
Незважаючи на те що кожен урок добукварного періоду має свою основну
тему й мету, до їх змісту вноситься кілька видів робіт, спрямованих на закріплення
засвоєного дітьми на попередніх уроках.
