Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Belyak_1-18.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
478 Кб
Скачать
☆

16. Добукварний період.

Добукварний період

У добукварний період навчання грамоти реалізуються важливі навчально-

виховні завдання з рідної мови, які мають підготовчий характер. Формування загальнонавчальних

умінь і навичок

Протягом першого місяця навчання, який відповідає добукварному періоду,

у шестирічних першокласників необхідно виробляти найважливіші вміння й нави-

чки загальнонавчального характеру. Це передусім такі організаційні та загально-

мовленнєві вміння й навички:

а) зосереджено слухати вчителя та однокласників;

б) відповідати на запитання педагога;

в) вчасно і правильно виконувати його завдання й розпорядження, не тільки

висловлені в індивідуальному звертанні, а й ті, що мають фронтальний характер —

спрямовані до всіх учнів класу;

г) дотримуватися правильної постави за партою під час виконання різних

робіт, особливо під час письма;

д) уміння відібрати навчальне приладдя до уроку, розкласти його в належ-

ному порядку;

е) тримати правильно ручку, олівець і зошит під час письма;

ж) дотримуватись єдиних вимог до оформлення письмових завдань.

У цей період учитель підтримує і розвиває в дітей інтерес до шкільного на-

вчання.

Добукварна частина підручника з навчання грамоти (ілюстративний мате-

ріал) дає значні можливості для вироблення в першокласників таких важливих

загальнопізнавальних умінь, як виділяти в предметах певні ознаки, розрізняти їх

за розміром, формою, кольором, знаходити між двома об’єктами однакові, схожі

й різні ознаки зовнішнього характеру; зіставляти групи предметів за певною озна-

кою; уміння робити з допомогою учителя посильні висновки, узагальнення після

виконаної роботи.

Вправи на звуковий та складовий аналіз слів із застосуванням роздавальних

навчальних посібників (фішок, карток), графічні вправи дають можливість для

вироблення в учнів початкових контрольно-оцінних умінь: знаходити помилку

або недолік у виконаному завданні шляхом зіставлення його зі зразком; словесно

оцінювати свою роботу за орієнтирами, даними вчителем, указуючи на позитивні

її риси і недоліки; робити висновки про те, чого слід уникати під час виконання

наступних завдань.

Розвиток мовлення

Розвиток мовлення в добукварний період передбачає вдосконалення звуко-

вимови, збагачення, уточнення й активізацію словникового запасу дітей, удоско-

налення граматичної будови усного мовлення, роботу над культурою мовлення

і спілкування.

У цей період учитель ознайомлюється з індивідуальними особливостями

мовлення дітей, від розвитку якого будуть значною мірою залежати їхні успіхи

в навчанні з усіх інших предметів.

Джерелами збагачення словникового запасу учнів на цьому етапі стають:

власне навколишня дійсність, навчальний процес, ілюстративний матеріал букваря,

наочні посібники, технічні засоби, які вчитель використовує в ході розповідей,

бесід з учнями. Уже протягом першого місяця навчання мовлення дітей на уроці

здійснюється в межах досить широкого кола тематичних груп: школа і шкільне

навчання (назви шкільних приміщень, класне обладнання, навчальне приладдя —

колективне та індивідуальне, види навчальної праці, елементи уроку й режиму

навчального дня в цілому тощо); суспільно-політична лексика; лексика, пов’язана__із суспільно корисною працею дорослих і дітей; види транспорту; рослини горо-

ду, саду, лісу; тварини — дикі і свійські; побутова лексика, пов’язана з ігровою

діяльністю дітей тощо.

Словниковий запас першокласників активно поповнюється прикметниковими

і дієслівними формами, а висловлювання стають повнішими, емоційнішими,

яскравішими.

Кольорові предметні малюнки дають можливість навчати дітей аналізувати

предмети за їх формою, розміром, кольором, добирати до них слова-ознаки, скла-

дати речення й короткі описи.

Засвоювана лексика вводиться в словосполучення і речення. Учні користуються

різними типами речень як за будовою (простими і складними), так і за метою

висловлювання (розповідними, питальними і спонукальними). На початковому

етапі в навчальному процесі переважає діалогічна форма мовлення (запитання —

відповідь). Важливо, щоб учні вчилися не тільки відповідати, а й самостійно

ставити запитання до вчителя, до однокласників щодо теми бесіди, аналізованого

предмета, явища тощо. Поступово діалогічне мовлення чергується з монологічним,

в учнів виробляється вміння будувати власні хоча й коротенькі, але зв’язні вислов-

лювання. Матеріалом для них є ілюстрації (на дошці та в підручнику), народні

казки, короткі вірші, потішки, загадки, скоромовки, прислів’я, які учні заучують

напам’ять зі слів учителя, робота з дитячими книжками та журналами, екскурсії,

перегляд кіно- та діафільмів, телепередач, ігрова діяльність дітей.

Формування в учнів фонетичного слуху

Важливим завданням підготовчого періоду є вироблення в учнів фонетичного

слуху, удосконалення їхньої звуковимови. Відомо, що слова сприймаються до-

шкільниками як єдиний неподільний звуковий комплекс, без усвідомлення складо-

вих частин — звуків. Водночас уже в переддошкільному віці в дітей виявляється

посилений інтерес до звукової сторони мовлення. Вони починають помічати од-

накові звуки і склади в словах, чути, яким звуком починається або закінчується

слово, який звук найчастіше вимовляється в певній фразі, наприклад у скоромовці.

Завдання вчителя — підтримати й цілеспрямовано розвивати цю природну заці-

кавленість дітей мовою взагалі та її звуковою стороною зокрема.

Ураховуючи складність звукових спостережень і розумових дій аналізу, син-

тезу, порівняння, класифікації зі звуками мовлення, цю роботу в добукварний

період слід організувати так, щоб вона протікала в ігровій формі, не призводила

до перевтоми.

Уся навчально-виховна робота з рідної мови з дітьми-шестилітками має ґрун-

туватися на принципах гри-навчання, гри-виховання, оскільки в цьому віці гра для

дітей — серйозна форма діяльності. Заняття, на яких діти оволодівають звуковою

системою рідної мови, як ніякі інші, можна перетворити на цікаві вправи ігрового

характеру. «Ніде гра не зливається так близько з ділом і трудом, як саме у фонети-

ці»,— стверджував відомий російський методист О. М. Пєшковський.

У формуванні фонетичного слуху важливо не тільки зважати на слухові

відчуття дітей, а й забезпечувати усвідомлення їх взаємозв’язку з мовленнєво-

руховими, так званими кінестетичними відчуттями. Важливо, щоб у роботі над

важко засвоюваними звуками учні спиралися на елементарні знання про спосіб

артикулювання цього звука. Тому в період навчання грамоти, крім прийому на-

слідування вимови, слід активно вдаватися до спостережень за артикулюванням

окремих звуків. Звуки мовлення — це матеріал, який так само піддається спосте-

реженням, як і інші явища навколишньої дійсності.__ Особливо необхідні спостереження за способом вимовляння тих чи інших

звуків з опорою на артикуляційні відчуття, які учні одержують від роботи мов-

леннєвих органів, тих дітей, мовлення яких формувалося в діалектному оточенні.

Складність переходу на орфоепічно правильне вимовляння звуків пояснюється

трудністю для дитини почути різницю між особисто вимовленим звуком і одержа-

ним зразком, які в більшості випадків є близькими за місцем і способом творення.

Наприклад, дзвінкий [д] і його «оглушений» варіант [т] в умовах західних говорів

(«літ» замість лід), м’який звук [ц' ] і стверділий [ц], який вимовляється в кінці слів

носіями північних говорів («хлопец»).

Спостереження за роботою мовленнєвих органів під час вимовляння близь-

ких за артикуляцією та акустичними властивостями звуків сприяють свідомому

й активному засвоєнню фонетичної системи рідної мови, дають можливість не

тільки чути ці звуки, а й контролювати їх творення, удосконалювати звуковимову,

загострювати фонетичний слух. Застосування прийому спостережень за арти-

кулюванням звуків помітно підсилює розвивальний характер процесу навчання

грамоти.

Для проведення таких спостережень уже в добукварний період варто озна-

йомити учнів з найголовнішими мовленнєвими органами: губами, зубами, язиком

(передньою, середньою і задньою частинами язика), твердим піднебінням. При-

клавши до шиї кінчики пальців (пучки), учні можуть відчути дрижання голосових

зв’язок під час вимовляння голосних і дзвінких приголосних, а також відсутність

такого дрижання під час вимовляння глухих приголосних звуків.

Виконуючи вправи на звукові спостереження, звуковимову та аналіз, необхід-

но забезпечити, щоб предметом дитячої діяльності були не тільки найпоширеніші

звуки, а й такі, що є менш частотними в українському мовленні, наприклад: [ц],

[ц' ], [ґ], [дз], [дз' ] [дж], [ф], [х].

Розвиток умінь здійснювати мовний

аналіз

У підготовчий період в учнів формуються початкові вміння здійснювати

різні види мовного аналізу: виділяти речення з мовного потоку, аналізувати їх за

кількістю слів і будувати графічні моделі речень, виділяти з речень окремі слова,

ділити їх на склади, визначати наголошений склад, встановлювати послідовність

усіх звуків у слові і на цій основі будувати звуко-складові графічні моделі слів.

Діти мають навчитися аналізувати речення, які складаються з одного, двох,

трьох і чотирьох слів. Графічні моделі речень, сприйнятих на слух або побудо-

ваних учнями самостійно за малюнками, мовленнєвою ситуацією, у відповідь на

запитання вчителя тощо, мають такий вигляд:

. Осінь.

. Пожовтіли дерева.

. Перестали співати пташки.

. Тварини готуються до зими.

Зворотною формою цієї роботи є добір (складання) учнями речень, які б за

кількістю слів відповідали поданим моделям.

Наступною формою мовного аналізу є поділ слів на склади і визначення

наголошеного складу. Складова будова слова зображається графічно у вигляді

прямокутника, поділеного на частини відповідно до кількості складів:

— ліс, — липа, — осика.

51

У дво- і трискладових словах проставляється наголос:

— липа, — осика.

Умовні зображення складової будови слів можуть мати і простішу форму:

, , якою учні користуються в зошитах. Для організації фронталь-

них видів роботи вчитель має заготовити для кожного учня картки із зображенням

одно-, дво- і трискладових cлів з різними наголошеними складами. Цими картками

учні сигналізують у відповідь на різні запитання вчителя і завдання, пов’язані

з поділом слова на склади і визначенням наголошеного складу. Тому кожна карт-

ка має бути певного кольору, який слугує для вчителя сигналом правильності чи

неправильності відповіді.

Від складового аналізу робиться перехід до звукового.

Для позначення голосних, твердих і м’яких приголосних звуків у сучасних

букварях пропонуються різні умовні символи, найчастіше кружечки різних кольо-

рів. У букварях, що видаються в Україні, для умовних позначень звуків використо-

вуються такі значки, які в результаті відповідних спостережень асоціюються в уяві

учнів з артикуляційними особливостями різних типів звуків. Кружечок, який слугує

для позначення голосних, символізує вільне проходження струменя видихуваного

повітря через ротову порожнину; смужка, якою позначаються тверді приголосні,

означає перешкоду на шляху струменя повітря, а дві паралельні смужки — по-

силену перешкоду, характерну для вимови м’яких приголосних звуків.

Звуко-складові моделі слів у сучасних букварях мають такий вигляд:

— око — вода

— мак — коні

— ліс — літак

— лось — ракета

Побудова таких моделей (у зошитах, на дошці, на магнітній пластинці, фла-

нелографі) паралельно з усним аналізом слів є найважливішим умінням, яким

мають оволодіти першокласники під кінець добукварного періоду. Учитель має

уважно стежити за тим, щоб, називаючи звуки в певному слові, учні не порушували

їх послідовність, правильно відтворювали кожен із них. Особливо це стосується

м’яких, дзвінких і глухих приголосних. Наприклад, аналізуючи слово лікар, учень

повинен назвати в ньому звуки: [л', і́, к, а, р].

Підготовка руки дитини

до письма

Особливим завданням добукварного періоду навчання грамоти, на яке від-

водяться спеціальні уроки, є підготовка руки дитини до письма.

Значну увагу в цей період учитель має приділити вихованню звички пра-

вильно сидіти під час письма, умінню знаходити на парті положення для рук,

розташовувати зошит, тримати ручку чи олівець.

Слід переконувати учнів у тому, що від правильної постави під час письма

буде залежати не тільки його якість, але й їхнє здоров’я та фізичний стан. Учитель

детально ознайомлює дітей з будовою зошита, його розліновкою, призначенням

полів. Спеціальні вправи слід відвести для вироблення вміння бачити в сітці зо-

шита робочий рядок, його верхню і нижню лінії, користуватися похилими лініями

як орієнтиром для дотримання відповідного нахилу елементів літер.

52

Письмо як вид навчальної діяльності пов’язане не тільки з розумовими ді-

ями школярів, а й із суто фізичними м’язевими навантаженнями і відповідними

зусиллями. Тому вчитель повинен простежити за кожним без винятку учнем, щоб

він правильно тримав ручку під час письма. Вільне тримання ручки запобігає пе-

ревтомі дитини. Орієнтиром правильного тримання ручки є її стійке положення,

коли вказівний палець піднятий.

Протягом підготовчого періоду учні вправляються у малюванні різноманіт-

них орнаментів, предметів прямокутної й овальної форми (рама вікна, прапорець,

ялинка, паркан, відерце, яблуко, вишня, листок тощо).

У зошиті з друкованою основою дітям пропонують обводити трафарети,

виконувати вправи на штрихування та зафарбовування контурних малюнків, що

сприяє зміцненню м’язів пальців і кисті.

У цей період, коли дітям доводиться виконувати значну кількість одноманіт-

них написань, доцільно застосовувати, де це можливо, зіставлення відтворюваних

графічних елементів з предметами навколишньої дійсності, наприклад: грибком,

контуром дерева, квітками, лижами, ковзанами, серпом тощо. Ігрові форми по-

дання графічних вправ, застосовані в зошитах з друкованою основою, полегшують

працю дітей, послаблюючи їхнє фізичне напруження, водночас вносять елементи

зацікавлення в одноманітні графічні рухи, а також привчають їх бути спостереж-

ливими, формують уміння здійснювати зіставлення предметів навколишнього

світу за формою, розмірами тощо.

Після підготовчих вправ загального характеру учні виробляють уміння писати

основні елементи букв: похилу лінію, лінію із заокругленням унизу і вгорі, довгу

лінію з петлею внизу та вгорі, півовали (правий і лівий), овал.

Уже в цей період слід звернути увагу на вироблення в учнів ритмічності

письма під рахунок.

Для навчання письма шестирічних першокласників використовуються зо-

шити з друкованою основою, в яких подано зразки для письма, а також матеріал

для різних видів мовного аналізу та розвитку мовлення. Ураховуючи те, що рука

дитини спочатку досить швидко стомлюється від письма, графічні вправи протягом

уроку доцільно чергувати з іншими видами роботи. Кількість динамічних пауз на

уроках письма може бути більшою, ніж на інших, до того ж серед різноманітних

фізичних вправ слід передбачати й такі, що спрямовані на розвиток дрібних м’язів

пальців і м’язів різних частин рук, плечей.

Завершуючи добукварний період навчання грамоти, учні набувають таких

знань і вмінь:

● правильно вимовляти всі звуки сучасної української літературної мови;

● розрізнювати на слух і за способом артикулювання голосні і приголосні звуки;

знати, що в українській мові є 6 голосних звуків, і вміти називати їх;

● розрізнювати на слух і за артикуляцією тверді і м’які приголосні; правильно

їх вимовляти — коротко, без призвуків голосних;

● утворювати злиття будь-якого твердого чи м’якого приголосного з голосними

звуками (та, то, ту, ти, те; т'а, т' у, т' і, т' о, т' е);

● ділити слова на склади й у дво- й трискладових визначати наголошений

склад;

● називати послідовно звуки в слові (слова з 2, 3, 4 і 5 звуків) та, користуючись

умовними позначеннями (фішками), будувати звуко-складові схеми таких слів.

53

Особливості структури і методики уроків

добукварного періоду

Незважаючи на те що уроки добукварного періоду умовно поділені за основною

метою на підготовчі — до читання і до письма, структура і методика про-

ведення їх мають багато спільного. Це пояснюється тим, що читання і письмо як

види мовленнєвої діяльності, особливо на початковому етапі оволодіння ними,

мають багато спільних структурних компонентів.

І підготовка до читання, і підготовка до письма вимагають сформувати в учнів

первинні уявлення про речення, слово, склад, наголос, звуки і букви. Оволодіння

прийомами звукового аналізу і звукового синтезу, які є важливою основою для

формування в учнів свідомих навичок читання й письма, має здійснюватись у тіс-

ному взаємозв’язку. А це означає, що робота над цими прийомами має місце на

всіх уроках добукварного періоду.

Подібними ці уроки є й за своєю структурою, яка має враховувати особли-

вості протікання психічних процесів у шестирічних дітей. З огляду на обмежені

можливості дітей цього віку зосереджувати увагу на навчальних об’єктах учитель

повинен частіше змінювати види навчальної роботи, вносити в процес виконання

навчальних завдань елементи ігрової діяльності.

Динамічні паузи та фізкультурні хвилинки на уроках добукварного періоду

найдоцільніше будувати із застосуванням мовленнєвих дій — проказуванням

віршів,

потішок, лічилок тощо.

Незважаючи на те що кожен урок добукварного періоду має свою основну

тему й мету, до їх змісту вноситься кілька видів робіт, спрямованих на закріплення

засвоєного дітьми на попередніх уроках.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]