- •3.27. Формування екологічної культури дітей ж основна мета формування особистості.
- •3.29. Інтерактивні технології навчання в процесі формування екологічної культури. Інтерактивна модель „Акваріум", „Мікрофон".
- •3.30.Інтерактивні технології навчання в процесі формування екологічної культури. Інтерактивна модель „Мозковий штурм", Метод прес.
- •3.31. Психолого-педагогічні умови реалізації інтерактивного навчання у процесі формування екологічної культури.
- •3.32.Методика визначення екологічних цінностей в процесі інтерактивної моделі лінійка цінностей" (Обери позицію), „Гронування".
- •3.33.Методика керівництва ігровою діяльністю учнів на уроках та особливості використання дидактичних ігор на різних етапах уроку природознавства.
- •3.34. Найважливіші умови здоров'язберігаючого навчання в початковій школі та їх характеристика.
- •3.35. Аналіз проведення уроку природознавства з позиції здоров'язберігаючої технології.
- •3.36. Особливості сучасного уроку природознавства в початковій школі.
- •3.37. Основні напрями удосконалення екологічної освіти у початкових класах.
- •1. Системи наукових знань про єдність людини і природи, способи оптимізації, природокористування як матеріальної основи науково-технічного прогресу:
- •Драматизація
- •3.38.Особливосгі сучасного уроку навчання природознавства за системою «Довкілля ».
- •3.39.Особливості технології змістового узагальнення під час вивчення природознавства.
- •3.40.Особливості технології навчання природознавства в технології особистісно - розвивального навчання д.Б. Ельконіна - в.В. Давидова.
- •3.41.Особливості технології навчання природознавства за системою трвз (творче розв'язання винахідницьких завдань).
- •5. Винахідницьке завдання.
- •3.42.Психолого-педагогічні умови реалізації інтерактивного навчання у процесі формування екологічної культури. Структура інтерактивного уроку природознавства.
- •3.43.Технології проектного навчання в процесі формування екологічної культури під час вивчення природознавства.
- •3.44.Прикладні проекти та реалізація їх у змісті початкової школи в освітніх галузях „Здоров'я і фізична культура" ,,я і Україна".
- •3.45.Особливості технології проведення інформаційного (ознайомлювально-зорієнтованого) проекту, етапи, приклади тем для реалізації.
- •3.46.Основні принципи та структура технології співробітництва взаємодії вчителя і учнів в процесі формування екологічної культури.
- •3.47.Особливості організації групової навчальної діяльності під час вивчення природознавства.
- •1. «Робота в парах»
- •2. « Карусель»
- •3.50. Основні етапи уроку природознавства в технології критичного мислення.
- •V. Домашнє завдання
- •3.51.Технології взаємодії вчителя і учнів під час співробітництва на різних етапах уроку.
- •3.52.Функції ігрової діяльності на уроках природознавства. Методика керівництва ігровою діяльністю учнів на уроках природознавства.
- •3.53.Характеристика інтерактивних прийомів організації екологічного виховання в процесі навчання природознавства.
- •3.54.Характеристика фізкультхвилинок на уроках природознавства.
- •3.55.Дослідницькі технології навчання як шляхи формування екологічної компетентності молодших школярів.
3.33.Методика керівництва ігровою діяльністю учнів на уроках та особливості використання дидактичних ігор на різних етапах уроку природознавства.
Ігрова технологія – це системний підхід навчання, спрямований на оптимізацію навчально –виховного процесу та реалізацію його завдань.
Ігрові технології виконують такі функції:
збагачення емоційно-почуттєвої сфери; забезпечення основ здоров’я; креативна функція; розвиваюча; навчально-пізнавальна; корегуючи.
Велике значення й потенціал в мол. шкільному віці має гра. Діти активно включаються в ігрову діяльність, бо це відповідає їхній емоційності, безпосередності сприйняття. Ігрову діяльність можна організувати у формі:
дидактичної гри, ігрової ситуації, ігрового прийому, ігрової вправи.
Виділяють такі типи ігор:
сюжетно-рольові ігри, ігри-вправи, ігри-драматизації, ігри-конструювання.
Однією з форм роботи по формуванню екологічної культури на уроках природознавства є використання ігрових технологій. Вони спрямовані на створення оптимальних умов для виховання екологічно грамотних людей та формування у них високої екологічної культури поведінки в природі.
Основні етапи організації дид. гри:
1. Першим кроком у створенні моделі гри є розробка теми. У зв’язку з цим необхідно, щоб тема відповідала навчальній програмі, мала повчальну цінність і гарантувала можливість конструювання гри.
2. Цілі гри визначаються її подвійним характером: така двопланова діяльність вдало поєднує ігрові цілі з навчально-педагогічними , а тому розробник гри повинен виходити з необхідності закладати їх у гру.
3. Опис системи проблемних ситуацій і можливих результатів, які повинні одержати учасники гри, значною мірою зумовлює вибір методів прийняття рішень у грі. До ситуації, що обирається для гри, пред’являється ряд вимог. По-перше, ігрова ситуація за рівнем складності повинна бути посильна для учасників гри. По-друге, необхідно, щоб учень-гравець був переконаний, що вона близька до реальної, що отримані результати допоможуть йому в його подальшій практичній діяльності для розв’язання життєвих проблем.
4. Наступний етап — визначення складу гравців у навчальних іграх представлений як «розподіл ролей».
5. Опис послідовності подій і структури взаємодії гравців .
6. Формування керівництва (посадових інструкцій) — необхідний елемент конструкції гри.
7. У структурі навчальної гри значне місце посідають правила гри, що визначають поведінку учасників і систему їх дій та сприяють створенню на занятті робочої атмосфери. Вони мають бути чіткими і зрозумілими.
Перед початком гри вчитель прикріплює до одягу на спині кожного гравця табличку так, щоб той не бачив власної, а тільки написи на табличках інших. Одному учневі пропонується за допомогою простих запитань про розміри, забарвлення, місце існування, характер живлення тощо, на які можна відповісти тільки «так» чи «ні», якомога швидше з'ясувати в інших гравців, який живий організм він представляє. Коли учасник упевнений, ким він є у цій грі, то підходить до вчителя й оголошує йому свою назву. Вчитель нараховує йому кількість балів залежно від того, скільки часу і запитань знадобилося гравцеві для розпізнання «самого себе» (чим менший час і менша кількість запитань — тим більше балів).
