3.39.Особливості технології змістового узагальнення під час вивчення природознавства.

Узагальнення є розумовим об'єднанням об'єктів і явищ за істотними ознаками. У дидактиці розрізняють кілька його видів. Найпростішим є первинне узагальнення, яке здійснюється під час сприймання (безпосереднього чи опосередкованого) та усвідомлення сприйнятого змісту, в результаті чого формуються уявлення. У процесі осмислення суті сприйнятих об'єктів відбувається поняттєве (локальне) узагальнення, яке призводить до утворення окремих понять.

Узагальнення будь-якого рівня тісно пов'язане з систематизацією.

Систематизація — це мислительна діяльність, у процесі якої знання про об'єкти і явища навколишнього світу організовуються в системи, які відображають реально існуючі природні системи. Так, будь-який природний об'єкт є цілісна система взаємозв'язаних елементів. Пізнання їх відображається в уявлених, одиничних поняттях. Об'єкти природи вступають у взаємозв'язки між собою і утворюють більш складні природні системи на основі як зовнішніх, так і внутрішніх зв'язків і відносин.

Наведемо приклад: у курсі природознавства всі рослини класифікуються за ознаками: а) культурні, дикорослі (за місцем, де вони ростуть, і доглядом за ними); б) дерева, куші, трави (за товщиною, твердістю, кількістю стебел); в) хвойні, листяні (за формою листка) і т. ін. Класифікація є основою формування локальних емпіричних понять.

Така класифікація не забезпечує необхідний результат — систему знань для теоретичного узагальнення. Нею не слід обмежуватися.

Технологія узагальнення здійснюється на основі відтворення (актуалізації) знань у необхідній послідовності. Актуалізуються знання двома шляхами. Якщо матеріал складний і виникають труднощі під час його засвоєння, то перевага надається розв'язанню репродуктивішх навчально-пізнавальних задач (репродуктивному відтворенню). Тоді коли матеріал добре засвоєний, без труднощів повторювався під час закріплення в логічно завершених частинах, актуалізація відбувається через розв'язання продуктивних навчально-пізнавальних задач, тобто через застосування знань, які організовуються у визначену систему для подальшого узагальнення. Наслідки систематизації матеріалізуються у вигляді заповнення текстових таблиць, виконання схематичних малюнків, побудови образно-символічних схем, складання планів з різним рівнем участі дітей.

Отже, знання, засвоєні учнями на попередньому етапі процесу навчання, систематизуються та узагальнюються з метою отримання якісно нових знань. Характер процесів систематизації та узагальнення, результативність цього етапу в цілому визначається насамперед формою елементів знань, які засвоєні школярами в кожній логічно завершеній частині попереднього етапу.

3.40.Особливості технології навчання природознавства в технології особистісно - розвивального навчання д.Б. Ельконіна - в.В. Давидова.

Д. Ельконін, розвиваючи ідеї свого вчителя Л. Виготського, досліджував широке коло проблем дитячої та педагогічної психології. Центральною проблемою його досліджень була природа дитинства й глибинні закони психічного розвитку дитини. Своєрідність навчальної діяльності школярів Д. Ельконін убачав не в засвоєнні знань і вмінь, а в самозміні дитини. При цьому школяр свідомо сприймає навчальну діяльність , як особливу діяльність, особисту мету. Спільно з Д. Ельконіним працював його колега В. Давидов. Вони керували багатоплановим експериментальним дослідженням щодо формування у молодших школярів ставлення до навчальної діяльності як до особистої мети свого розвитку, яке мало підтвердити гіпотезу щодо розвивального навчання. Цілеспрямовану навчальну діяльність характеризують такі особливості:

1. Особлива форма активності дитини, спрямована на зміну себе як суб'єкта учіння. Така діяльність орієнтована не на здобуття матеріальних або інших результатів а безпосередньо на розвиток учнів.

2. Головним змістом навчання повинні бути загальні способи дій щодо роз.в'язання різноманітних завдань, які спрямовували б діяльність учнів на оволодіння цими способами. Як відомо, однією з найхарактерніших ознак сформованості в учнів цілеспрямованої навчальної діяльності є розрізнення ними конкретного результату своїх дій і загального способу, завдяки якому вони його досягли.

3. Необхідність з'ясування у процесі цілеспрямованої навчальної діяльності походження понять і позначуваних ними дій, підтвердження необхідності цих понять і дій для теоретичного пізнання відповідної галузі знань, а також теоретичних засад дій, що засвоюються. Без цього неможливе свідоме і самостійне засвоєння учнями природничих понять.

Навчально – пізнавальні мотиви. Цілеспрямована навчальна діяльність, за словами Д. Ельконіна, «повинна спонукатися адекватними мотивами», безпосередньо пов'язаними з її змістом, тобто мотивами набуття узагальнених способів дій (мотиви власного зростання, самовдосконалення, самопізнанні. Система розвивального навчання молодших школярів може успішно функціонувати за пошуково – дослідницької навчальної діяльності, яка розпочинається, з формулювання для учнів навчального завдання, що вимагає від них якісно нового розуміння аналізу ситуації і своїх дій.

Пошуково-дослідницький метод — метод залучення учнів до самостійник і безпосередніх спостережень, на основі яких вони встановлюють зв’язки предметів і явищ дійсності, роблять висновки, пізнають закономірності.

Основними складовими пошуково-дослідницького методу, що відповідає : цілям і змісту розвивального навчання, є:

- формулювання навчального завдання;

- спільне з учнями розв'язання навчального завдання;

- організація оцінювання віднайденого способу дії.

Для реалізації технології розвивального навчання учителю необхідно, не лише адаптувати її до конкретної навчальної ситуації, а й забезпечити принципово інший тип взаємодії з учнями. Отже, особистісно-розвивальне навчання як новий спосіб у педагогічній практиці і науці, шо поступово замінює пояснювально-ілюстративний спосіб, характеризуєтеся такими особливостями:- врахування і використання закономірностей розвитку, пристосування до рівня особливостей індивіда;

- зорієнтованість педагогічного впливу на випереджання, стимулювання, спрямування і прискорення розвитку успадкованих задатків особистосіі;

- ставлення до дитини як до повноцінного суб'єкта діяльності;

- спрямованість на розвиток усієї сукупності якостей особистості;

- здійснення навчання у зоні найближчого розвитку дитини;

- побудова змісту навчання за логікою теоретичного мислення (провідна роль теоретичних знань, узагальнень, дедукція, змістова рефлексія);

- здійснення навчання як цілеспрямованої навчальної діяльності, в якій дитина свідомо ставить цілі і завдання самозмінюватися і творчо їх досягати;

- здійснення навчання на основі розв'язання навчальних завдань;

- колективна діяльність, діалог-полілог, ділове.спілкування дітей;

- оцінювання результатів з огляду на суб'єктивні можливості учнів.