Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
TDP_1.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
734 Кб
Скачать
☆

12.Функції права

Функції права - обумовлені соціальним призначенням права напрями правового впливу на суспільні відносини. У науці поняття "функція" вживається в найрізноманітніших значеннях. Так, наприклад, в математиці терміном «функція» позначається залежна змінна величина, тобто величина, що змінюється у міру зміни іншої величини, званої аргументом. У біології - це специфічна діяльність органу або всього організму (функція печінки, щитовидної залози і т. п.). В інших науках функція-це напрям дії якої-небудь системи (наприклад, кібернетика). Таким чином, термін «функція» дуже багатозначний, він прийнятний для характеристики будь-яких динамічних структур. Це обумовлено специфікою пізнавальних завдань тих наук, в яких його використовують (математика, біологія, соціологія, юриспруденція). Однак у більшості випадків з функцією пов'язується спрямоване виборче вплив системи (структури, цілого) на певні сторони зовнішнього середовища. У юридичній науці поняття «функція '» характеризує соціальну роль держави і права. Майже віковий досвід активного використання поняття «функція права» на сьогоднішній день не дозволяє констатувати наявність єдиного погляду на цю проблему. Якщо синтезувати численні точки зору, то можна зробити висновок, що під функцією права розуміють або соціальне призначення права, або його напрями правового впливу на суспільні відносини, або і те й інше разом узяте.

Виділяють дві групи функції права.

1. До загальносоціальним відносять, зокрема:

а) економічну функцію - наприклад, цивільно-правові договори забезпечують процес переміщення матеріальних благ;

б) політичну функцію - право регулює діяльність суб'єктів політичної системи;

в) комунікативну функцію - за допомогою права забезпечується зв'язок між об'єктами управління;

г) екологічну функцію.

2. Спеціально-юридичні функції:

а) регулятивна виражається у впливі права на суспільні відносини шляхом визначення правил поведінки людей в різних ситуаціях; забезпечення громадського порядку;

б) охоронна спрямована на охорону найбільш значущих суспільних відносин, реалізується шляхом застосування спеціальних охоронних норм;

в) оціночна - дозволяє праву виступати як критерій правомірності чи неправомірності чиїхось вчинків.

г) виховну функцію - право відображає певну ідеологію, впливає на поведінку людей;

У залежності від сфери суспільних відносин, що потрапляють під функціональне вплив права, і внутрішньої будови права виділяють:

загальноправові функції, що відносяться до всієї внутрішньодержавної системі права, яка об'єднує на узгоджених засадах норм, інститути, галузі права;

міжгалузеві функції, які у відношенні таких галузевих сімей, як публічне чи приватне право, матеріальне чи процесуальне право;

галузеві, пов'язані, зокрема, з конституційним правом (функція закріплення прав і свобод людини і громадянина), кримінальним правом (функція визначення діянь, визнаних злочинами, та встановлення покарань за їх вчинення);

функції окремих норм права, що мають специфічну спрямованість, пов'язану, наприклад, з дією забороняють норм у кримінальному праві; заохочувальних норм у трудовому праві, що зобов'язують - в адміністративному та ін

13. Право розуміння: поняття, зміст та типи

Праворозуміння — це процес і результат розумової діяльності людини, спрямованої на пізнання права, його сприйняття (оцінку) і відношення до нього як до цілісного соціального явищаЗа великим рахунком можна виділити два типи праворозуміння, грунтуючисьна критерії співвідношення права і закону: 1.) юридичний (від jus - право)

2.) Легістскій тип праворозуміння (від lex - закон). Для юридичноїправорозуміння запитання "що таке право?" - Справжній. Для легісти не вартотакої проблеми, для них право - тільки офіційно чиннезаконодавство. Суть такої класифікації типів праворозуміння полягає врозрізненні або ототожненні понять "право" і "закон".

СОЦІОЛОГІЧНЕ праворозуміння

Характерною особливістю цього типу праворозуміння є те, що воногрунтується на розрізненні права і закону. Сторони?? ки цієї концепції (Еугеніо

Ерліх, Леон Дюгі) вважають, що саме суспільство визначає змістправа, а не навпаки. Право не породжується державою, але закріплюєтьсяім. У той же час право не визнається існуючим за природою. Право --результат динамічного функціонування соціуму. В залежності від змінисуспільних відносин змінюється і право, тому що являє собою відображеннясуспільних відносин.

Право виникає поза волею членів суспільства, крісталлізуясь зтрадицій, авторитетних звичаїв. Справою законодавця і держави єтільки лише нормативне закріплення сформованих звичаїв або виведення нормз існуючих принципів, якщо звичай не регулює відповіднуобласть правовідносин. Таким чином визнається наявність правового і неправового закону. Правовий закон відповідає інтересам суспільства іє їх відображенням. Неправовий закон - це свавілля законодавця.

ПОЗИТИВНОЇ праворозуміння

Коріння позитивізму йдуть в античність, але розвинулося ця течія вюриспруденції в XIX столітті, і перш за все йдеться про німецький позитивізмі.

Він виник як протиставлення природно-правових доктрин і відноситьсядо типу праворозуміння, не розрізняє закон і право. За вченням професора

Ієрінга, одного із засновників німецької позитивної школи, право створюється впостійній боротьбі за матеріальні блага (інтерес) і матеріальними жзасобами (силою). Сторона, що перемогла в боротьбі, диктує свої умови,які і називаються позитивним об'єктивним правом.

Таким чином, момент виникнення держави не обов'язковозв'язується з виникненням права, оскільки правові традиції значностародавнє держави (мононорми, звичаї). Позитивне право визнає ізахищає інтерес держави; захищений інтерес - це суб'єктивне право.

Заходи її захисту - об'єктивне право. У позитивізмі право визнаєтьсяствореним не правоубежденіем народу, а силою борються його елементів.

Позитивне право існує в реальному світі людських відносин,є феноменом зовнішнього, а не внутрішнього соціального або психічногосвіту. Право - це норма об'єктивно-дана, що виходить завжди від зовнішньогоавторитету. Створене силою, право існує тільки в зв'язку з цією силою ідіє тільки за допомогою або з часткою участі цієї сили. Право позбавленевнутрішньої опори в людській свідомості, має тільки зовнішню опору --примус з боку держави.

Санкція правових норм у будь-якому вигляді - необхідна частина поняття права.

Тому багато позитивісти, зокрема видатний російський правознавець і філософпрофесор Шершеневич, заперечують існування конституційного,міжнародного права, тому що для них не існує тої міри державногопримусу, який існує для галузей цивільного чи кримінальноїправа.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]