17. Поняття і види норм: природні, технічні, соціальні

У суспільстві повинні існувати норми, які регулюють функціонування даного суспільства,тобто соціальні норми. Право не є єдиним регулятором суспільних відносин, тобто стосунків, які виникають між людьми; ці стосунки регулюються також й іншими соціальними нормами.

Соціальні норми — це правила поведінки, що мають загальний характер і підтримуються особистими переконаннями людей та засобами громадського або державного впливу з метою забезпечення порядку та стабільності в суспільстві.

Основні види соціальних норм:

• моральні норми — це правила поведінки, які засновані на розумінні понять добра і зла, обов'язку, справедливості. Вони забезпечуються такими моральними факторами, як громадська думка, моральний осуд тощо;

• звичаї — це правила поведінки, які склалися історично, закріпилися у суспільній практиці у результаті багаторазового застосування в регулюванні певного роду суспільних відносин;

• релігійні норми — це норми, встановлені для регулювання суспільної і особистої поведінки прихильників певного віровчення, як правило, закріплюються у відповідних канонічних текстах;

• корпоративні норми — норми різного виду об'єднань та спілок — громадських організацій, професійних спілок, політичних партій; закріплені в їх статутних та програмних документах.

• правові (юридичні) норми.

18. Способи правового регулювання

Способи правового регулювання - це засоби первинного впливу на поведінку суб'єктів шляхом наділення їх суб'єктивними правами та покладення на них юридичних обов'язків і заборон.

Розрізняють три способи правового регулювання:

1) Дозволи - надані суб'єктам права на власні активні дії.

2) Заборони - покладення обов'язку утриматися від вчинення дій певного виду.

3) Зобов'язання - покладення на суб'єктів обов'язку щодо певної активної поведінки.

19. Предмет і метод правового регулювання

Правове регулювання - це здійснюваний державою за допомогою системи спеціальних засобів нормативно-організаційний вплив на суспільні відносини з метою їх упорядкування, охорони та розвитку у відповідності із соціальними потребами.

Правове регулювання характеризується наступними особливостями:

1) Це різновид соціального регулювання, який має організований та результативний характер. Організованість правового регулювання досягається в процесі впливу формально визначених правил поведінки на діяльність суб'єктів. Результативність характеризується ступеню досягнення мети, тобто певного рівня упорядкованості суспільних відносин.

2) Це регулювання, що здійснюється за допомогою спеціально створених державою засобів, які мають системний характер.

3) Це регулювання характеризується наявністю чітко визначеного предмету, методу та способів.

Право у суспільному житті має не тільки юридичний (регулятивний), але й інші види впливу, такі як виховний, ідеологічний тощо. Тому, розрізняють правовий вплив і правове регулювання. Ці два поняття розрізняються, по-перше, за сферою дії і, по-друге, за механізмом дії. Сферою правового впливу є економічні, політичні, соціальні та інші відносини. Сферою правового регулювання є тільки відносини, які врегульовані правовими нормами. Механізм дії правового впливу полягає у впливові права на свідомість суб'єктів правовідносин, у той час як правове регулювання впливає на їхні дії. Правовий вплив - це вплив права на свідомість суб'єктів суспільних відносин в різних сферах суспільного життя (Т. Андрусяк).

Предметом правового регулювання є суспільні відносини, що об'єктивно потребують і можуть бути врегульовані за допомогою норм права. Ці відносини характеризуються певними особливостями:

1) Вони мають суспільний характер;

2) Вони торкаються найважливіших сфер життя суспільства;

3) Вони об'єктивно потребують впливу права;

4) Можуть бути усвідомлені суб'єктами.

20. Типи правового регулювання

При цьому можна виокремити типи правового регулювання.

Загальнодозвільний - це такий тип правового регулювання, який передбачає можливість вчиняти будь-які дії, за винятком тих, вчинення яких прямо заборонено законом. Виражається формулою: «дозволено все, що прямо не заборонено законом».

Спеціальнодозвільний - це такий тип правового регулювання, який забороняє будь-яку діяльність, але, при цьому, правовими нормами формулюються конкретні випадки звільнення від цієї заборони. Виражається формулою: "дозволено тільки те, що прямо передбачено законом".

Виділяють такі основні стадії правового регулювання.

Перша стадія механізму правового регулювання є регулювання суспільних відносин на нормативно-правовому рівні, тобто регулювання всіх відносин даного виду, які виникають й існують, за допомогою встановлення певної правової норми.

Друга стадія передбачає індивідуалізацію певної правової норми щодо вимог певного конкретного випадку. На цій стадії правозастосовні акти закріплюють за суб'єктом правовідносин певні суб'єктивні права чи юридичні обов'язки.

Третя стадія механізму правового регулювання - це реалізація правової норми у правомірній поведінці суб'єктів правовідносин. На цій стадії відбувається реалізація норм права, тобто досягається безпосередній результат дії механізму правового регулювання.