2.Поняття та класифікація видів стажу.

Трудовий стаж - це обчислена у встановленому порядку тривалість трудової, іншої суспільно корисної діяльності, а також інших періодів, зазначених у законі, з якими пов'язане настання певних правових наслідків.

Закон передбачив, що до стажу роботи зараховується будь-яка робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню і за нього, а також їм самим у передбачених законодавством про державне соціальне страхування випадках сплачувалися страхові внески. Це означає, що до стажу включається робота, виконувана на підставі трудового договору в організаціях, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання. При сплаті страхових внесків до Фонду соціального захисту населення в стаж зараховується підприємницька діяльність, зареєстрована у встановленому порядку, робота за договором підряду, період творчої діяльності літераторів, композиторів і художників.

У законодавстві трудовий стаж закріплений у двох вимірах: кількісному і якісному. Кількісний вимір відбиває загальну тривалість трудової діяльності, а якісне є показником не тільки тривалості, а й характеру трудової діяльності (тяжкість, шкідливість умов праці). З урахуванням зазначених характеристик трудовий стаж підрозділяється на наступні види: загальний і спеціальний. Спеціальний стаж є частиною загального стажу, тобто він включається до загального трудового стажу. Особливим видом спеціального стажу є вислуга років.

Трудовий стаж - це загальна тривалість як трудової, то й іншої громадської діяльності, із якою законодавство України пов’язує певні правові наслідки та виникнення юридичних фактів.

Види трудового стажу.

Трудовий стаж має значення для визначення правового статусу особини ( пенсіонер, ветеран роботи тощо).

За радянських часів трудовий стаж та порядок його обчислення мав велике значення для пересування по службі, для отримання житлової площі чи її покращання, був одним з найважливіших важелів підвищення трудової дисципліни на підприємствах, в установах, організаціях .

Трудовий стаж можна класифікувати на види, в залежності від його значення для настання правових наслідків:

1. Для призначення пенсій:

1. Загальний;

1.2. Спеціальний;

2. Для призначення допомоги у зв’язку з утратою працездатності:

2.1. Загальний;

2.2. Безперервний.

3. Для визначення терміну відпустки:

3.1. Загальний;

3.2. Спеціальний;

3.3. На одному підприємстві.

4. Для отримання винагороди за загальні результати роботи підприємства:

4.1. На одному підприємстві;

4.2. В галузі.

5. Для пересування по службі;

6. На отримання пільг.

Загальний трудовий стаж - це загальна тривалість як трудової, то й іншої суспільно корисної діяльності особини, із якою законодавство України пов’язує певні правові наслідки в пенсійному забезпеченні.

Призначення пенсій на Україні здійснюється відповідно в Україну «Про пенсійне забезпечення» , введеного в діє із 1 января 1992 р.

Згідно цого Закону пенсії можуть бути трудові ( за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років) та соціальні.

Таким чином декларація про трудову пенсію мають особини, котрі були зайняті суспільно корисною працею, при дотриманні інших умів її призначення.

До загального стажу роботи, що дає декларація про пенсію, зараховується трудова діяльність. У такий стаж входити робота, виконана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях й кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, але в підставі членством колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру і тривалості роботи й тривалості перерв. Тобто зараховується як постійна робота, то й тимчасова ( сезонна, із повним чи неповним робочим днем, одну годину відсутності працівника тощо), а також у окремих осіб по їхні обслуговуванню. На рівні із роботою зараховується й діяльність, котра має назву «служба», навчання, годину перебування за кордоном.

Спеціальний трудовий стаж - це підсумковий облік виконання лише певної роботи у відповідних умовах роботи. З врахуванням спеціального трудового стажу призначаються пенсії по старості на пільгових умовах, а також пенсії за вислугу років.

Робота включається у спеціальний стаж.

- Підземна робота, робота з особливо шкідливими й особливо важкими умовами роботи - за Списком № 1 .

- Робота у шкідливих й тяжких умовах роботи за Списком № 2 й за результатами атестації робочих місць.

- Робота за Списком текстильних виробництв й професій, робота на які дає робітницям декларація про пенсію за віком після досягнення 50 років й при стажі зазначеної роботи не менше 20 років;

- Робота за Списком професій й посад робітників локомотивних бригад й окремих категорій працівників, котрі безпосередньо здійснюють організацію перевезень й забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах й користуються правом на пенсію за вислугу років;

- Робота за Списком професій й посад працівників підприємств лісової промисловості та лісового господарства, постійно діючих лісопунктів, лісництв, лісозаготівельних дільниць, зайнятих на заготівлі лісу, лісогосподарських роботів, підсочці лісу та лісосплаві, робота на які дає декларація про пенсію за вислугу років;

- Робота за Списком професій й посад плавскладу окремих видів суден морського, річкового флоту й флоту рибної промисловості, котрі мають декларація про пенсію за вислугу років незалежно від віку;

Крім того, пенсії за вислугу років призначаються: спортсменам, котрі мають особливі заслуги перед фізкультурним рухом, - заслуженим майстрам спорту, майстрам спорту міжнародного класу при загальному стажі роботи не менше 20 років й перебуванні у складі збірних команд України не менше 6 років незалежно від віку. артистам театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств й колективів, котрі мають декларація про пенсію за вислугу років незалежно від віку. працівникам експедицій, партій безпосередньо зайнятих на польових геологорозвідувальних, пошукових, топографо-геодезичних, географічних, гідрологічних, гідрографічних й розвідувальних роботів; працівникам освіти, охорони здоров’я та соціального забезпечення.

Безперервний трудовий стаж й тимчасова непрацездатність.

У разі виникнення тимчасової непрацездатності працівника, чинне законодавство України передбачає надання допомоги за рахунок Фонду соціального страхування України .

Допомога у разі тимчасової непрацездатності видається:

1. при захворюванні ( травмі), котра пов’язана з втратою працездатності;

2. при санаторно-курортного лікуванні;

3. при карантині;

4. по вагітності й пологах;

5. при хворобі члена сім’ї у випадках необхідності догляду його;

6. при переведенні на іншу роботу у зв’язку з захворюванням туберкульозом чи професійним захворюванням;

7. при протезуванні із поміщенням у стаціонар;

Допомога по тимчасовій непрацездатності обчислюється виходячи з безперервного трудового стажу працівника й надається в розмірах:

1. 100 відсотків середньої заробітної плати працівникам, котрі мають безперервний трудовий стаж 8 й понад років;

2. 80 відсотків середньої заробітної плати працівникам, котрі мають безперервний трудовий стаж від 5 до 8 років;

3. 60 відсотків % заробітку мають працівники, у які безперервний трудовий стаж роботи менше 5 років.

При переході із однієї роботи на іншу безперервний трудовий стаж зберігається за умови, що перерва в роботи не перевищила одного місяця, якщо інше не встановлено законодавством.

Безперервний трудовий стаж зберігається, якщо перерва не перевищила трьох місяців: при поступленні на роботу осіб, котрі вивільнилися з апарату управління у відповідності із рішеннями уряду, а також при вступі на роботу осіб. котрі звільнилися з Збройних Сил по скороченню; при поступленні на роботу після закінчення тимчасової непрацездатності, котра привела до звільнення у відповідності із чинним законодавством із попередньої роботи, а також при вступі на роботу після звільнення у зв’язку із інвалідністю. Трьох місячний рядків обчислюється із дня поновлення працездатності; при поступленні на роботу после звільнення в наслідок виявленої невідповідності працівника за станом здоров’я.

При припиненні трудового договору вагітними жінками чи жінками, що мають дітей ( у тому числі усиновлених) віком до півтора років, безперервний трудовий стаж зберігається за умови вступу на роботу до досягнення дитиною віку півтора років.

Безперервний трудовий стаж зберігається незалежно від терміну перерви в роботі: при вступі на роботу после звільнення за власним бажанням у зв’язку із переведенням чоловіка (дружини) на роботу й іншу місцевість; при вступі на роботу после звільнення за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсію по старості чи звільненням пенсіонера по старості із інших підстав, крім перерахованих нижче.

Безперервний трудовий стаж не зберігається при поступленні на роботу після припинення трудового договору за наступних підстав: систематичного невиконання без поважних причин обов’язків, котрі покладені трудовим договором чи правилами внутрішнього трудового розпорядку ( п.3 ст. 40 КЗпП); прогулу ( у тому числі відсутності на роботі понад трьох часів підряд на протязі робочого дня) без поважних причин ( п. 4 ст. 40 КЗпП) чи появі на роботі в нетверезому стані ( п. 7 ст. 40 КЗпП); набрання законної сили вироку суду, яки працівника засуджено до позбавлення волі, виправним роботам не було за місцем основної роботи чи інше покарання, яку виключає можливість продовження певної роботи ( п.7 ст. 36 КЗпП); утрати довіри із боці адміністрації до працівника, київ безпосередньо обслуговує грошові чи товарні ціності ( п. 2 ст. 41 КЗпП); скоєння працівником, який виконує виховні функції, аморального вчинку, несумісного із продовженням даної роботи ( п.3 ст.41 КЗпП); вимоги профспілкового органу (ст. 45 КЗпП); скоєння працівником інших винних вчинків, за котрі законодавство передбачає звільнення із роботи ( п. 1 ст.41 КЗпП); повторне звільнення после 13 грудня 197 р. за власним бажанням без поважних причин, якщо із дня попереднього звільнення із тихий ж підстав не пройшло 12 місяців.

У безперервний трудовий стаж, крім роботи, зараховується: служба у складі Збройних Сил й інших формуваннях, створених відповідно до законодавства України, якщо перерва між звільненням зі служби й днем укладанням трудового договору чи вступу в навчальний заклад ( у тому числі на підготовче відділення) не перевищив трьох місяців; годину виробничої практики на посадах й роботів.

Стаж, що дає декларація про відпустку.

Згідно ст. 45 Конституції Україн, кожен, хто працює має декларація про відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку й оплачуваної щорічної відпустки.

Право на відпустку мають усі особини, котрі перебувають у трудових відносинах із підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.

Стаття 4 Закону України «Про відпустки» передбачає відпустки, котрі надаються в залежності від терміну роботи. До таких відпусток відносяться: щорічні основні відпустки; щорічні додаткові відпустки

Стаття 9 Закону передбачає, що до стажу роботи, що дає декларація про щорічну основну відпустку, зараховується: годину фактичної робот ( у цьому у числі на умовах неповного робочого дня) протягом робочого року, за який надається відпустка; годину, коли працівник фактично не працював, але й його згідно з законодавством зберігалися місце роботи ( посаду) та заробітна плата повністю чи частково ( у тому числі годину оплачуваного вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням чи переведенням на іншу роботу); годину, коли працівник фактично не працював, але й його згідно з законодавством зберігалися місце роботи ( посаду) й йому виплачувалося допомога по державному соціальному страхуванню, за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; годину, коли працівник фактично не працював, але й його згідно з законодавством зберігалися місце роботи ( посаду) й йому не виплачувалася заробітна плата у зв’язку із наданням власником обов’язкових чи наданих у порядку, передбаченому колективним договором відпусток без збереження заробітної плати; годину навчання із відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців не денних відділеннях професійно-технічних закладів освіти; годину навчання новим професіям ( спеціальностям) осіб, звільнених у зв’язку з змінами в організації виробництва та роботи, у тому числі із ліквідації, реорганізації чи перепрофілювання підприємств, скороченням чисельності чи штатів працівників;