8.Значення вислуги років в праві соціального забезпечення.

Пенсія за вислугу років за певними своїми ознаками дуже схожа на пенсію за віком, оскільки вона, як і пенсія за віком, призначається довічно, не залежить від фактичної працездатності особи, для призначення пенсії за вислугу років до уваги береться трудовий стаж, а іноді враховується і вік. Але пенсія за вислугу років має і суттєві відмінності. Перш за все, відповідно до ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати про­фесійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Тобто, право на цей вид пенсії має не загальне коло громадян, як на пенсії за віком, а лише окремі категорії працівників, перелік яких установлено в ст. 54 і 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також в інших спеціальних нормативних актах.

Запровадження такого виду соціального забезпечення як пенсії за вислугу років головним чином пояснюється специфікою відповідної роботи, професії чи посади, які пов'язані з підвищеними фізичними і емоційними навантаженнями і тривале перебування на яких призводить до інтенсивного зношування людського організму, в наслідок чого працівник втрачає свою професійну працездатність до настання віку, необхідного для призначення пенсії за віком. А подальше використання працівника на такій роботі чи посаді не завжди є доцільним, а інколи і взагалі неможливим і тому виникає необхідність звільнення такого працівника з цієї роботи та компенсувати йому в певній мірі втрачений заробіток у зв'язку з переходом на іншу роботу чи повним припиненням трудової діяльності. Отже встановлення пенсії за вислугу років в певній мірі є пільгою.

Пенсію за вислугу років можна визначити, як щомісячні грошові виплати з Пенсійного фонду та Державного бюджету, що призначаються довічно в розмірі, співвіднесеному з минулим заробітком, визначеній законодавством категорії працівників, які мають спеціальний стаж - вислугу років, встановленої тривалості.

Для пенсійного забезпечення за вислугу років юридичне значення надається насамперед видам і тривалості спеціального стажу роботи (служби). Тому основною умовою для призначення цього виду пенсії є наявність встановленої законом тривалості вислуги років. Слід зазначити, що умови призначення пенсії за вислугу років для кожної категорії громадян неоднакові. Одним вони при­значаються лише за наявності вислуги років, незалежно від віку, другим - крім вислуги років, встановлюється і вік, а для третіх, наприклад, державних службовців, враховується, крім всього, і за­гальний стаж. Але для всіх категорій працівників обов'язковою умовою виходу на пенсію за вислугу років є полишення роботи чи посади, перебування на яких дає право на цей вид пенсії.

9.Страховий стаж як умова для призначення пенсії та допомог .

Поняття страхового стажу,його відмінність від загального трудового стажу,правові наслідки набуття страхового стажу.

Поняття страхового стажу вперше введено в Україні Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі — Закон № 1058), який набув чинності з 1 січня 2004 року. Згідно з пунктом 1 статті 24 Закону № 1058 до страхового стажу зараховуються періоди (строки), протягом яких особа підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню та за які щомісяця сплачено страхові внески в сумі, не меншій, аніж мінімальний страховий внесок.

Коло осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню, зазначене у статті 11 Закону № 1058. До них належать:

1) громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях (далі — підприємство), створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств, в об’єднаннях громадян, у фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності та інших осіб (вкупі з юридичними та фізичними особами — суб’єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру;

2) члени колективних та орендних підприємств, сільськогосподарських кооперативів та фермерських господарств, зокрема тих, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент);

3) фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, серед них ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

До членів сімей фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, належать: дружина (чоловік), батьки, діти та інші утриманці, які досягли п’ятнадцяти років, не перебувають у трудових або цивільно-правових відносинах з такою фізичною особою — суб’єктом підприємницької діяльності, але разом з ним здійснюють підприємницьку діяльність і отримують частину доходу від заняття цією діяльністю;

4) особи, які забезпечують себе роботою самостійно — займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов’язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності;

5) громадяни України, які працюють у розташованих за межами України дипломатичних представництвах, консульських установах України, філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах підприємств (зокрема, міжнародних), створених відповідно до законодавства України (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України);

6) громадяни України та особи без громадянства, які працюють в іноземних дипломатичних представництвах та консульських установах іноземних держав, філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах іноземних підприємств та організацій, міжнародних організацій, розташованих на території України (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України);

7) особи, обрані на виборні посади до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, профспілок, політичних партій, які отримують заробітну плату (винагороду) за роботу на виборній посаді;

8) особи, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України, Службі безпеки України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях, а також в органах Міністерства внутрішніх справ України;

9) працівники воєнізованих формувань, гірничорятувальних частин незалежно від підпорядкування, а також особовий склад аварійно-рятувальної служби, створеної відповідно до законодавства на постійній основі;

10) особи, які проходять альтернативну (невійськову) службу;

11) особи, які отримують щомісячні страхові виплати відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»;

12) особи, які проходять професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації з відривом від виробництва за направленням підприємств (без збереження заробітної плати та з отриманням стипендії відповідно до законодавства);

13) особи, які відповідно до законів отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років;

14) один з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, які фактично доглядають за дитиною-інвалідом, а також непрацюючі працездатні особи, які доглядають за інвалідом І групи або за престарілим, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досяг вісімдесяти років, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу або компенсацію відповідно до законодавства;

15) особи, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності;

17) військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), особи рядового і начальницького складу;

18) батьки — вихователі дитячих будинків сімейного типу, прийомні батьки, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства.

Спеціальний стаж

Нарівні із загальним трудовим стажем юридичне значення має спеціальний стаж, тобто стаж роботи в особливих умовах праці або в несприятливих кліматичних умовах, з підвищеною інтенсивністю тощо.

Загальний трудовий стаж - це сумарна тривалість трудової та іншої суспільно корисної діяльності, з урахуванням якої встановлювалися пенсійні виплати. Тривалість загального трудового стажу використовується зараз працівниками Пенсійного фонду для визначення величини пенсійного капіталу.

Отже, до трудового стажу працівника (загальний трудовий, страховий) крім часу фактичної роботи можуть входити й інші юридично значимі періоди. Інші періоди становлять інтерес тільки для органів Пенсійного фонду.

Із змісту діючих нормативних актів виводимо таке визначення. Страховий стаж - це сумарна тривалість періодів трудової діяльності застрахованої особи, протягом яких за неї сплачувалися страхові внески до Пенсійного фонду.