Мистецтво Англії першої половини XIX ст.

Англійський пейзажний живопис. Мистецтво акварелі. Д. Констебл (1776–1837) – представник реалізму в англійському пейзажі XIX ст. («Віз для сіна», «Собор у Солсбері», пейзажні етюди з натури). Р. Бонінгтон (1801/1802–1828) і його зв'язок із французьким романтизмом. У. Тёрнер (1775–1851) і його романтичні пейзажі. Братерство «прєрафаелітов». Дж. Рёскін (1819–1900), його естетичні погляди й критична діяльність.

Мистецтво Германії й Італії першої половини XIX ст.

Портретний жанр.

Ф. Рунге (1777–1810) і його творі. «Назарєйци» і їхнє місце в європейському мистецтві. Німецький романтичний пейзаж. К. Фрідріх (1774–1840).

Класицизм в італійській скульптурі. Діяльність у Римі датського скульптора Б. Торвальдсена (1770–1844), німецьких художників – «назарейців».

Мистецтво другої половини XIX ст. Мистецтво Франції другої половини XIX ст.

Розвиток реалістичного мистецтва Франції 40–70-х років. Перехід до зображення сучасної реальної дійсності і реальної природи.

«Барбізонська школа» пейзажистів. Т. Руссо (1812–1867), Ш. Добіньї (1817–1878), Ж. Дюпре (1811–1889), Н. Діаз (1808–1876), К. Тройон (1810–1865).

К. Коро (1796–1875). Розробка ліричного, інтимного реалістичного пейзажу. К. Коро як портретист.

Ж. Міллє (1814–1875).

О. Дом’є (1808–1879) – великий майстер критичного демократичного реалізму у Франції. Сатира. Живопис О. Дом’є. «Пралі», «Вагон третього класу». Значення творчості О. Дом’є.

Г. Курбе (1819–1877) – найбільший французький живописець-реаліст. Автопортрети. Зображення повсякденної дійсності. Епічне й монументальне трактування жанрового живопису. Своєрідність живопису Г. Курбе. Висловлення Г. Курбе про мистецтво. Його участь у Паризькій комуні. Значення творчості Г. Курбе.

Розвиток пленерного живопису. Зародження імпресіоністських тенденцій.

Е. Мане (1832–1883) Ранні роботи («Сніданок на траві», «Олімпія») Зображення життя сучасного міста («Бар у Фолі-Бєржер»). Гостра і влучна спостережливість Е. Мане. Реформа мальовничої техніки. Пошуки чистого кольору. Передача сонячного світла. Е. Мане-імпресіоніст. Відмінність Мане від імпресіоністів і риси подібності.

Е. Дега (1834–1917). Зображення повсякденного міського життя. Пильність спостереження й точність передачі руху і жесту. Колір у Е. Дега.

О. Ренуар (1841–1919). Життєрадісний реалізм робіт раннього періоду творчості О. Ренуара. Відхід у декоративні експерименти та втрата живих і реальних якостей у його пізніх роботах.

К. Моне (1840–1926). Його творчість – найбільш повне вираження особливостей імпресіонізму. Поглиблення суб'єктивізму й індивідуалізму. Серія «Руанський собор» і ін. Витиснення картини етюдом і ескізом.

Скульптура. Ж. Карпо (1827–1875), Ж. Далу (1838–1902), О. Роден (1840–1917).

Неоімпресіонізм. Ж. Сёра (1859–1891) і П. Сіньяк (1863–1935). Постімпресіонізм. П. Сезан (1839–1906).

В. Ван-Гог (1853–1890).

П. Гогєн (1848–1903). Т. Стейнлєн (1859–1923).

Мистецтво Германії другої половини XIX ст.

Посилення в німецькому мистецтві наприкінці XIX ст. тенденцій до символізму й фантастики. А. Беклін (1827–1901), Ф. Штук (1863–1928).