2. Утворення захисного умовного рефлексу у миші.

Робота проводиться як демонстраціцйний дослід з допомогою камери для дрібних тварин. Мишу поміщають в один з відсіків камери, вмикають електричний подразник, тварина переходить у другий відсік. Потім виробляють умовний рефлекс: вмикають звуковий подразник, а через 1-2 с – електричний. Повторення проводять доти, поки тварина не почне перебігати з одного відсіку в інший лише при вмиканні звукового подразника.

Висновки.

1. Намалювати рефлекторну дугу.

2. Описати механізми утворення тимчасових зв’язків.

3. Відміності у методах утвореннях інструментальних і класичних умовних рефлексів.

3. Утворення рухового умовного рефлексу у людини.

Для роботи використовується сконструйований на нашій кафедрі прилад, який складається з двох з’єднаних між собою пультів. У цьому досліді безумовним подразником є електричне подразнення шкіри пальців руки, а умовним – запалювання електричної лампочки. Досліджуваний сідає за окремий стіл і кладе два пальці лівої руки на елктроди пульта. Експериментатор, натискаючи кнопку на своєму пульті, засвічує лампочку на пульті досліджуваного, а через 1-2 с, натискаючи другу кнопку, посилає електричний сигнал. Подразнення повторюють до моменту вивикнення рухомого умовного рефлексу. Результати заносять у таблицю, відмічаючи через скільки сполучень утворюється тимчасовий зв’зок.

Висновки.

1. Занести результати у таблицю.

2. Відмітити кількість подразнень, за які утворюється тимчасовий руховий рефлекс.

4. Утворення зіничного умовного рефлексу у людини.

В екперименті беруть участь усі присутні студенти, розділені на дві групи: перша – дослідники, друга – досліджувані. На початку роботи необхідно переконатися у відсутності розширення зіниці при дії звукового подразника. Після цього подається звуковий подразник, а досліджувані прикривають очі темним листком паперу. Після сигналу досліджувані забирають листок, а дослідники спостерігають поступове звуження зіниці. Після кількох повторень, розширення зіниць відбувається лише при дії звукового подразника, без використання темного листка паперу.

Висновки.

1. Механізм формування умовного рефлексу.

2. Відмітити реакції кількісних повторень для утворення умовного рефлексу.

5. Дослідження часу аудіорухової людини при виробленні диференціювального гальмування.

Робота виконується за допомогою рефлексометра. Досліджуваний отримує завдання: при подачі звукового подразника частотою 500 гЦ необхідно якнайшвидше натиснути на кнопку. Внаслідок цього зупинеться електронний секундомір, на якому буде вказаний час рефлексу, а при дії звукового подразника частотою 700гЦ кногпку не відпускати.

Після кількох тренувальних спроб починають дослід. Послідовність подачі позитивного (500 гЦ) і гальмівного (700 гЦ) подразників довільна, але бажано зберегти співвідношення 4:1, 5:1, проводячи 15-20 спроб. Дію гальмівного подразника можна посилити, повторивши його декілька разів і змінюючи час між дією подразників.

Висновки.

1. Порівняти час аудіорухової реакції при різних діях умовного подразника. (збільшення часу рефлексу на подразник після диференціювання є наслідком іррадіації гальмування (явище послідовного гальмуваня), зменшення – подитивна індукція – виникає при концентрації сильного гальмування).

2. Вказати кількість помилок (на початку досліду характеризує швидкість утворення диференціювання, а точність – закріплення і міцність рефлексу).