5. Закон середніх потреб ф.А.Щербини

Українську економічну статистичну думку кінця ХІХ-початку XX ст. не можна належно оцінити без урахування великої наукової спадщини Федора Андрійовича Щербини. Він народив­ся 13 лютого 1849 р. у сім'ї козаків нового Запорізького війська Новодерев'янківської станиці Єйського відділу на Кубані.

Уже під час навчання у Ставропольській гімназії 17-літній юнак під впливом прихильників народницьких поглядів вивчає твори М.Г.Чернишевського, Дж.Ст.Мілля, Ф.Лассаля та інших соціалістичних зорієнтованих авторів, переймається їх ідеями. Під їхнім впливом Ф.А.Щербина разом з товаришами утворив

і

ФЕДІР ЩЕРБИНА

ремісничу артель, а відтак хліборобську спілку, яка мала чима­ло прихильників серед місцевого населення.

Ф.А.Щербина прагнув вивести соціальні верстви з біди, об­межити вплив шинків і пияцтва на їхню долю. Його першою пробою пера була стаття "Общественные кабаки", надрукована 1872 р. у "Кубанських обласних відомостях". Стаття мала пози­тивний резонанс, а її автор здобув-авторитет у редактора видан­ня, який роздобув для Ф.Л.ІЦербини військову козачу стипен­дію і той продовжив навчання, ставши студентом Петровсько-Розумовської хліборобської та лісової Академії в Москві.

Будучи студентом, Ф.А.Щербина надрукував у журналі "Неделя" статтю з аграрного питання, яка отримала підтримку тодішніх авторитетів, Це ще більше зміцнило наміри молодого автора зайнятися економічними проблемами, які, до речі, так імпонували народницькому світогляду "Української громади", до якої був прихильним Ф.А.Щербина, зокрема, коли навчався в Одеському університеті. За цю прихильність його було заа­рештовано і вислано до Вологодської губернії. В 1879 р. Ф.А.Щербина публікує в "Отечествеиньїх записках" визначну наукову розвідку "Сольвичегодська земельна община", шо за­початкувала низку монографій па цю тему різних авторів. Укра­їнський вчений запровадив поняття складної общини, розкрив сутність займавщини.

У 1880 р. Ф.А.Щербину звільнили і він повернувся у рідний край, де зайнявся обслідуванням народного життя, зокрема зе­мельних відносин на Кубані, а також у Дніпровському повіті. Тоді вчений Написав ряд більших і менших праць, найвидатнішою серед яких була "Нариси південно-руських артілей і об- щинно-артільних форм", що вийшла в світ 1881 р. У ній Ф.А.Щербина описав 25 типів різних артілей, як "живі пам'ятки минулого". Праця Ф.А.Щербини викликала широке зацікавлен­ня. Вона вивчалася в університетах, рекомендувалася студен­там і т.п. Сам автор виступив у ній якби ревізіоністом народни­цьких ідеалів! Він писав, що відкриті ним артільні форми "май­же не мають і не можуть мати ніякого істотного реформуючого значення в боротьбі з насуванням капіталістичного ладу."

У 1881 р. доля закинула Ф.А.Щербину на Воронежщину, де він віддав вісімнадцять своїх кращих років земській статис­тиці, збагативши її новими оригінальними дослідженнями.

У дослідженнях з 1887-1888 рр. Ф.А.Щербина костантував, що в селянстві існує: а) селянство, яке майже цілий рік купує собі хліб і постачає наймитів; б) нейтральні середняки, які не мають і не відпускають на сторону робочих рук; в) верхи, які тільки наймають робочу силу, інакше кажучи, селянство не є таким одномісним, як говорять народники, воно майново ди­ференціюється. Водночас Ф.А.Щербина доводив, що трудове селянство успішно витримує наступ великого землеволодіння, спростував погляди тих економістів, які виносили смертний вирок селянству. За працю "Селянське господарство в Острогському повіті" Ф.А.Щербина 1887 р. отримав найвищу нагоро­ду Російського географічного товариства - золоту медаль, а за дослідження "Оціночна статистика по чотирьох повітах Воро­незької губернії" 1888 р. нагороджений Харківським універ­ситетом премією ім. князя Васильчикова.

Ф.А.Щербина має великі заслуги і в галузі дослідження се­лянських бюджетів. Загальноприйнятою є думка про те, що українському вченому належить пріоритет у методиці й мето­дології вивчення бюджетів селянських господарств із ураху­ванням усіх важливих чинників їх розвитку.

У підготовці двотомного видання "Вплив урожаїв і хлібних ціп на селянське господарство", яке готувалося за завданням російського міністра С.Ю.Вітте, до числа найвидатніших еко­номістів був зачислений і Ф.А.Щербина, який вивів і науково обґрунтував "Закон середніх потреб" селянської родини. Пра­вда, не всі дослідники-статистики погоджуються з виведеними Ф.А.Щербиною залежностями. Однак, не тільки прихильники, але і противники не можуть обминути його "Закону". Ф.А.Щербина розробив поки що єдину в статистичній літера­турі класифікацію потреб трудового селянського населення. Статистичні дослідження Ф.А.Щербини воронезького періоду високо оцінили зарубіжні статистики.

Не залишалися осторонь його наукових зацікавлень і робі­тничі потреби. Він опублікував статтю "Потреби, як предмет наукового вивчення і бюджету робітничих сімей". Особливі заслуги Ф.А.Щербини перед статистичною наукою і практич­ною полягають у тому, що він першим у Російській імперії зробив спробу медичних подвірних дослідів села. Про свою методику подвірно-санітарних переписів Ф.А.Щербина робив доповідь па X з'їзді російських природознавців і лікарів. "Поста­влені мною у восьмидесятих роках минулого століття досліди регістрації соціальних з'яв одночасно й по самих сім'ях сукуп­ними силами статистиків і лікарів, які досліджували стан організму у кожної особи, - писав Ф.А.Щербина 1925 р., - дали вражаючі вказівки аналогічності і суголосності добутих даних по фізіологічних і біологічних ознаках з даними по економіч­них процесах у сім'ї.⁵⁵

Ці висновки Ф.Л.Щербини є не тільки новаторськими, але вони не втратили значення досі, дають змогу аргументувати біосоціальні закономірності та взаємозв'язки, пояснюють еко­номічні та соціально-демографічні процеси.

За час роботи у Воронежі за редакцією Ф.Л.Щербини вида­но 66 томів статистичних досліджень. Коментарі ученого до цих досліджень, як відзначали сучасники, були "методологією зем­ської статистики". Даючи багато технічних порад у проведенні статистичних обстежень, Ф.А.Щербина відзначав, що "родин­ний склад являє собою той центральний пункт в господарстві, навколо якого концентруються всі господарські ознаки".⁵⁶

Крім селянських подвірних обстежень, вчений займався іншими дослідженнями. За працю "Вороніжське земство з 1865 по 1889 р." автор був відзначений Російською Академією Наук вищою премією імені імператора Олександра II. Опублікував Ф.А.Щербина "Вступ до історії Полтавського Губернського Земства" - Частину великого дослідження "Теорія Полтавсь­кого Земства"'. У 1891 р. учений надрукував дослідження "Зе­мельна община Кубанських козаків", яке зацікавило професо­рів Гейдельберзького університету. Завдяки популярній історії "Кубанське козаче військо" автор зацікавився російський престолонаслідник, згодом цар Микола П.

Цікавим і плідними були наукові дослідження Ф.А.Щерби­ни в Середній Азії, де він вивчав кочівничо-скотарський побут місцевого населення з метою визначення території для веден­ня їх господарства і виділення земель для переселенців з євро­пейської частини Імперії. Український учений розробив оригі­нальну і прийнятну для тубільців методику визначення тере­нів для скотарського господарства, а матеріали досліджень було опубліковані в 10 томах "Праць експедиції по дослідженню степових областей".

У 1902 у. Ф.А.Щербина написав доповідь "Про потреби сільськогосподарської промисловості", в якій правдиво змалю­вав тогочасна становище селянства, за що був звільнений з посади і в 1903 р. поселився на Кубані. Тут він зайнявся істо­рією Кубанського Козачого війська. В 1904 р. Ф.А.Щербину обрали членом-кореспондентом Російської Академії Наук, до і того він вже був членом різних наукових товариств. Прибув­ши до Праги, був обраним звичайним професором Українсь­кого Вільного університету на кафедрі статистики, а 1923 р. - професором Української Господарської Академії в Подєбрадах. Незважаючи на поважний вік, учений сумлінно виконував свої обов'язки, плідно займався науковою працею.

Одна з найвагоміших і до певної міри підсумкових прань Ф.А.Щербини - монографія "Статистика. Історія статистики і статистичних установ", в якій докладно розглядається статис­тика як наука, її прикладне значення. У ній автор зазначає, що історія статистики є майже фотографічним відображенням фун­кціонування культури і економіки в еволюційному поступі су­спільства. "Історія статистики складалася, - на думку вченого, - в напрямку боротьби за владу, а не за принципом забезпе­чення людських потреб."'⁷

Характеризуючи основні віхи, напрями, персоналії в розви­тку статистики, Ф.А.Щербина особливо високо оцінював зем­ську статистику. Він видав лекції з земської статистики, про­читані студентам економічно-кооперативного відділу Україн­ської Господарської Академії. У них відзначається, що "основ­ними елементами земської статистики є: селянин, трудова сі­м'я, земельна община. Народницькі ідеї двора і общини - ос­новні засади земської статистики."

Перебуваючи в еміграції, Ф.А.Щербина провів аналіз на­слідків "большевицької різанини" па основі даних за 1921 р. і прийшов до висновку, що, коли приймати загальну чисель­ність населення, серед якого лютували більшовики, в 130 млн, то вийде, що з маси трудового народу більшовики скарали на горло 1,2% або 12 душ па тисячу, а з категорії інтелігенції та упривілейованих класів 3,5% або 35 душ на тисячу: себто май­же в 3 рази більше.

З цього видно, казав Ф.А.Щербина, що лилася кров не стіль­ки буржуїв, скільки чистокровної інтелігенції. Коли зарахову­вати до неї тільки духовенство, професорів, учителів, лікарсь­кий персонал і професіональну інтелігенцію, то виявиться, що справжніх інтелігентів було загублено 371868 осіб. Виникають якісь дивовижні цифри. Жандармів і поліцаїв (здавалось би, найтяжчих своїх ворогів), більшовики карали на горло тільки 1,3 із групи. Найбільше винищували інтелігенцію - незапереч­ний факт. Більшовики вели і повинні були вести ідейну боро­тьбу не в тому розумінні, що справді вони насаджували вищі форми справедливості і гуманності, а втім, що боролися з ідей­ними противниками, котрими могла бути тільки справжня інте­лігенція." І коли перед судом історії більшовики сядуть на лану підсудних, - твердив Ф.А.Щербина, - то суд. базуючись на об'єктивній експертизі статистики, оголосить їм категоричний засуд: "так, винні".³⁸

Наведені розрахунки - це не тільки вирок більшовицькому тоталітаризмові* ще в період його зародження, це насамперед свідчення великого професіоналізму ,і політичної чутливості видатного українського статистика, його намагання вплинути на припинення злочинів, привернути до них увагу світової громадськості. Ф.А.Щербина - людина високого гуманізму, він не міг миритися із злочином проти людини і людства. Він був прихильником людино-зорієнтованої статистики. 1 це можна підтвердити усіма його працями.

На 1924-192$ навчальний рік Ф.А.Щербина був обраний рек­тором Вільного Українського університету у Празі. У своїй інавгураційній промові яку вчений присвятив статистиці, він відзначив довгий і складний шлях розвитку цієї галузі знань, назвав видат­них статистиків І вказав, що якими б не були досягнення статисти­ків, але завжди на перший план у її вивченні висувається "біосоціальна проблема"!-і вивчення "нормальних потреб людини".⁵"

У 1925 р. видано "Світову сільськогосподарську статисти­ку" Ф.А.Щербини, яка є курсом лекцій, прочитаних в україн­ських вищих віолах. Зміст цієї праці свідчить про обширні знання автора зі світового господарства, господарської географії. Одночасно Ф.А.Щербина готував до друку "Бюджетну статис­тику", "Кооперативну статистику", написав працю "Коопера­ція і процеси закону асоціації". Варто зазначити, що при ана­лізі процесу асоціації у сфері праці від найнижчих форм до вищих вчений прийшов до таких же висновків, як набагато раніше С.А.Подолинський. У 1925 р. Ф.А.Щербину було обра­но дійсним членом Наукового Товариства ім. Т.Г.Шевченка.

Оцінюючи наукові здобутки статистика-економіста Ф.А.Щербини, потрібно відзначити, що найбільші його заслуги в земській статистиці. В цій сфері український вчений має визнані досягнення, оригінальні знахідки. їх цінність визначається не тіль­ки науковістю і новаторством, але й тим, що вони відображають українську ментальність ученого, який крізь усе життя проніс любов до рідного краю і своєї батьківщини - України.