6. Демостатистичні погляди м.В.Птухи

Помітне місце в розвитку української статистичної думки займає Михайло Васильович Птуха (1884-1961), який народи­вся 7 листопада 1884 р. у м.Остер на Чернігівщині, у сім'ї діло­вода повітової земської управи. Закінчивши Остерзьке дво­класне училище з шестирічним строком навчання, протягом наступних трьох років працював помічником народного вчи­теля, а у літні місяці брав участь в оціночно-статистичних ро­ботах Чернігівського губернського земства.

Склавши 1904 р. екстерном екзамени у Новоросійській гім­назії, М.В.Птуха намагався вступити до університету, але через неблагонадійність це йому вдалося зробити аж у 1906 р. Тоді він став студентом юридичного факультету Петербурзького уні­верситету, на якому спеціалізувався у статистиці. Після закін­чення університету з дипломом першого ступеня М.В.Птуха за­лишився па кафедрі політекономії і статистики, а готувався до магістерських іспитів у Берлінському університеті під керівниц­твом професора В.Г.Борткевича. У 1912 р. М.В.Птуха повернув­ся до Петербурга і з 1 липня 1913 р. став приват-доцентом Пе­тербурзького університету, в якому почав вести семінар зі ста­тистики. У січні 1914 р. М.В.Птуха знову відправився за кор­дон для написання магістерської дисертації. Перша світова вій­на застала його в Лондоні, де він написав дисертацію "Нариси з теорії статистики населення і моральної".⁶¹

У 1915 р. М.В.Птуха повернувся до Петербурга, захистив в 1917 р. магістерську дисертацію в Москві, після чого був за­тверджений ординарним професором Пермського університе­ту, а відтак став деканом юридичного факультету. У 1918 р. М.В.Птуха дістав дозвіл па річне наукове відрядження, яке він використав для поїздки до Києва, в якому залишився працю­вати на все життя.⁵²

Восени 1918 р. М.В.Птуха почав читати лекції зі статисти­ки в Київському народному університеті - політехнікумі, в лютому 1919 р. його обрали директором Інституту демографії Української Академії наук, він став професором Київського інститут народного господарства. Багато в чому, як свідчать праці М.В.Птухи, він намагався наслідувати М.І.Туган-Бара- новського. М.В.Птуха при відсутності чи хворобі заміняв М.І.Туган-Барановського на лекціях у Київському універси­теті, підтримував його задуми при створенні соціально-економічного відділу Української Академії наук. Одним із перших наукових закладів був Інститут демографії, директором якого став М.В.Птуха. Помер учений 3 жовтня 1961 р.

У науковій діяльності М.В.Птухи можна виділити чотири головні напрями: 1) загальна теорія статистики, 2) теоретична і прикладна демографія, 3) історія статистики, 4) керівництво колективними дослідженнями Інституту демографії.⁶³

Загальній ^теорії статистики М.В.Птуха присвятив свою ма­гістерську дисертацію "Нариси з теорії статистики населення. "Статистика, - на його думку, - це наука, що вивчає масові явища і процеси суспільного життя шляхом обчислення їх за категоріями. Вона з'ясовує кількісні закономірності,що існу­ють в суспільних явищах і процесах на різних ступенях розви­тку людського суспільства."⁶⁴

Прискіпливий дослідник поглядів М.В.ІІтухи на предмет і завдання теорії статистики може запримітити їх деформацію в умовах заідеологізованості суспільної науки. Це позначилося на деякому звуженому трактуванні статистики, учений змушений був рахуватися з жорсткими обставинами колоніального режиму.

М.В.Птухи як і багато інших українських вчених того часу, не міг позбувся ні страху, ні тиску тих репресій, яких зазнала українська інтелігенція, зокрема у 30-х роках. До речі, саме на початку 1938р. М.В.Птуха, був увільнений з посади директора Інституту демографії, який також виявився непотрібним після голодомору 1932-1933 рр., бо демографічні дослідження в Ук­раїні протестували проти диктатури.

Та все ж таки М.В.Птуха має найбільші заслуги перед демо­графічною статистикою. Суть і методи вивчення масових явиш у народонаселенні вчений виклав ще 1916 р. У "Нарисах з теорії статистики населення і моральної" демографію виділено в окрему науку. "Серед усіх галузей статистики, - казав він, - першими виникли і почали розвиватися елементи демографії... Навіть наприкінці XIX і на початку XX ст. дехто вважав за потрібне включати до своїх підручників з статистики розділ, присвячений статистиці населення (часто її називають демог­рафією або демографічною статистикою)".⁶³

Для ученого, як він сам визначав, не мало принципового значення, чи вважати демографію галуззю статистики, чи са­мостійною наукою. Важливіше, на його думку, знаходити при­чини тих чи інших явищ, з якими має справу статистика. "Ко­жен людській вчинок, - писав М.В.Птуха, - індивідуальний,

М ИХАЙЛО ПТУХА

оскільки він визначається свободною волею людини, розумові здібності якої і наявність тієї чи іншої енергії і сили волі ви­значають вибір засобів і напруженість зусиль, спрямованих на досягнення поставленої нею мети".⁵" Звичайно, М.В.Птуха не заперечував Зовнішнього впливу на поведінку, яку все ж вва­жав вільною!/ виборі цінностей. Щодо етики, звичаїв, забобо­нів, релігії, соціальної самосвідомості, то вони також сильно позначаються* на мотиваціях людської діяльності. У поглядах на ці чинники людської поведінки український учений спира­вся на західноєвропейські дослідження, зокрема Дж.С.Мілля^г'⁷

М.В.Птуха вважав, що метод демографічної статистики є "кількісна характеристика остаточного результату дії нескін­ченного числа різних причин і обставин, що впливають на тривалість людського життя, інтенсивність одруження і трива­лість його, народжуваність, злочинність і т.ін."

Що стосується людського життя, то його, на думку М.В.Птухи, можна зобразити графічно у вигляді прямої, величина якої пропорціональна часові, що його прожив той чи інший індивідум до віку, на як:у нанесені всі демографічні події знову таки до віку їх настання. З усіх події демографії учений чи не найбільше цікавився народжуванням, віком і особливо смертністю. Майже всі питання загальної наукової схеми, - казав учений, - стосую­ться, зокрема, і побудови таблиць смертності. М.В.Птуха дав власне обґрунтування методології побудови таких таблиць, вра­ховуючи реальне і фіктивне покоління.

Якщо добре знання іноземних мов давало змогу виконува­ти демостатистичні дослідження на світовому рівні, то знання математики доводити висновки до формалізованої точності. Величини і міри в дослідженнях М.В.ГІтухи відіграють роль методів, графічних зображень, коефіцієнтів, демографічних сі­ток і т.п. Усе це надає твердженням М.В.Птухи ґрунтовності, переконливості й високої практичної застосовуваності.

Теоретичні засади, методологічні принципи і методичні під­ходи, на які рспирався М.В.Птуха, застосовувались в конкрет­них демостатистичних дослідженнях, що й досі не втратили наукової і прикладної вартості. Серед них виділяється праця "Таблиця сортності для України 1896-1897 рр.", за яку М.В.Птуха був премійований урядом. Вартим уваги є той факт, що названа праця починається з визначення місця національ­ності як об'єкта статистичного дослідження: "Національність,- твердив учений, - це та зовнішня ознака людини, котра, як показують численні статистичні дослідження, має більший чи менший вплив на демографічні явища. Від неї залежить інтен­сивність смертності, шлюбності, народжуваності й інших де­мографічних явищ, а так само й тривалість різних станів, три­валість життя взагалі, життя шлюбного тощо."⁶⁸

Посилаючись на теорії найвидатніших вчених-статистиків, М.В.Птуха прийшов до висновку, що "мова - це і є та ознака, яка найпридатніша до того, щоб виділяти людей будь-якої на­ціональності, бо при масових статистичних спостереженнях інші ознаки не дають такого чіткого, певного та бездоганного критерію, як рідна мова"⁶⁹. На цьому твердженні явно позна­чився дух національного відродження, в якому активним учас­ником був М.В.Птуха. Це був чи не єдиний період його науко­вої творчості, коли він щедро посилався па праці українських учених Ф.Вовка, М.Грушевського, С.Дністрянського та ін.

Значну наукову цінність має праця М.В.Птухи "Вища мате­матика в демографії", в якій він доводить значення використання математичної статистики в демографічних дослідженнях. "Демог­рафічна статистика, - твердив він, - здавна є благодатною нивою для застосування теорії ймовірності, яка, на думку багатьох авто­рів, має тут важливе теоретичне і практичне значення".

Вдавшись за аргументами до своїх попередників, які розро­бляли проблеми статистики, порівнявши їх погляди на засто­сування теорії ймовірностей в статистичних дослідженнях, М.В.Птуха виявив обмеженості та переваги використання вищої математики в демографії. Український демостатистик підійшов до цієї проблеми з урахуванням усіх тонкощів статистичної науки, її практичного застосування з позицій можливостей використання в її арсеналі апарату вищої математики. Він дій­шов до висновку, що "теорія ймовірностей... має таке важливе значення для демографічної статистики, що обійтися без її схем неможливо... Незаперечним є те, що теорія ймовірностей має для статистики також певне практичне значення."⁷⁰

Демостатистика - це, так би мовити, дітище М.В.Птухи, який дбав про її розвиток, збагачення новими методами та інструментарієм. У цьому переконують не тільки загальні ста­тистичні праці вченого, але і його демостатистичні досліджен­ня окремих проблем, розгляд яких завжди базувався на глибо­кому знанні теорії. Останнє можна підтвердити і чисельними доповідями М.В.Птухи на наукових конференціях, зокрема між­народних, у виступах і критичних порадах з приводу переписів населення. До речі, в 1929 р. український демостатистик був обраний дійсним членом Міжнародного статистичного інституту, в роботі сесії якого він брав участь в 1923, 1925, 1957, 1958 роках. У виданнях цього інституту опубліковано ряд статистичних праць М.В.Птухи, ім'я якого добре відоме міжнародній Статистичній громадськості.

Однією із заслуг М.В.Птухи перед українською статистичною наукою є розробка санітарної статистики, інтенсивність досліджень в галузі якої завжди була однаковою. Така статистика не була потрібна тоталітарній владі, всіляко засекречувалась, але сам факт введення такої тематики в Інституті демографії, яким керував учений, заслуговує відповідного поцінування. Шкода, що видані Інститутом "Матеріали санітарної статистики України 1870- 1914 рр." не мрій свого гідного продовження.

Окрему грипу прань М.В.Птухи становлять його дослідження з історії статистики, до якої він часто звертався. Історичний зріз у демостатистичних дослідженнях ученого виступає до­волі випуклої.

Зокрема цінною є двотомна праця М.В.Птухи з історії стати­стики, яка служить джерелом для вивчення й української ста­тистичної души, зокрема університетської. Крім того, учений видав окрему працю про видатного українського статистика Д.П.Журавськрго.⁷¹ Усе це дає підставу позитивно оцінити історико-статистичні дослідження М.В.Птухи, який у складних по­літичних умовах намагався бути вірним науковим засадам у дослідженні демостатистичних проблем України та її сусідів.

Демостатистичні дослідження М.В.Птухи дають підставу твердити, що їх створив видатний учений, який мав добру європейську школу і намагався продовжити її традиції у пері­од настирливої вульгаризації економічної науки.