Розділ II. Ставлення до вікінгів у Західній та Східній Європ…..

Долі вікінгів та Європа були пов'язані протягом усього раннього середньовіччя. У Франкии їх називали норманнами, в Англії датчанами, незалежно від цього, з Данії або Норвегії припливали вони, в Ірландії фин-галлам («світлі чужоземці» — норвежці) і дуб-галлам («темні чужоземці» — датчани), у Німеччині аскеманнам. То що ж європейці ставилися до своїх невідь що приязною сусідам.

Спочатку звернімося молитвам, які звучали в соборах і монастирях Європи на IX - X століттях. Одним із найчастіше трапляються у поновлюваних джерелах молитов, були молитви наступного типу: «Боже, врятуй від шаленства норманнов!» чи «Боронь нас, Боже, від диявола і зажадав від норманнов» (варіант – «Боронь нас, Боже, від чуми і південь від норманнов»). Уже основі цих 2-х молитов можна зробити деякі висновки щодо відношенні західноєвропейців до вікінгам:

1) Жахливий страх їх – вони ставляться поряд із цілком страшним, може бути для християнина – і диявола. Норманны прирівнюються до стихійному нещастю (порівнювати з чумою).

2) Разом про те нормани сприймаються, мов божа кара, т.к. усе, що робиться - робиться волею божої, і вона ж суспільства потрібно просити звільнення від напасті.

Підтвердження першому висновку знаходимо... у «Англосаксонской хроніці», повідомляла про нападі язичників на «бо жью церкву у Линдисфарне, що вони диким обра зом зруйнували, застосувавши здирству і вбивства». У ньому вікінги зображені як одне з багатьох стихійних лих поруч із попереднім нашестю ураганів, надзвичайним блискавкам, польотів вогнедишних драконів і голодом. Підтвердження 2-го висновку знаходимо у Алкуина, однієї з найвизначніших предста вителей «каролингского відродження». Дізнавшись про загибель монастиря в Алкуин вбачає у ній Божу кару за гріхи жителів Нортумбрии, серед яких, за його словами, одні вгруз у надмірностях, інші від голоду та холоду, тоді як правителі ведуть несправедливу життя й опікуються своєї зачіскою і бородою більше, як по зі блюдением справедливості країни. У нападі языч ников Алкуин бачив передвістя нових лих, нагадують часи завоювання бриттів саксами. Він наводив одкровення біблійного пророка Ієремії: «Від півночі відкриється лихо усім мешканців цей землі».

Тепер звернімося до до документів. Наприклад візьмемо картулярий абатства св. Петра Шартского, де йдеться про його руйнуванні вікінґами в 858 р.: «Та ось свого часу приплывший через моря на кораблях з пташиними дзьобами язичницький народ всю майже Нейстрию жорстоко і по-хижацькому оголеним мечем спустошив, якісь святі місця розорив і всепожирающему полум'я зрадив, міста захвативши, абсолютно з землею зрівняв, християн ж або … залізом винищив, або захоплених полон зрадив у вічне рабство. Доти дійшло шаленство цих язичників, що у веслах піднялися вони за Сени річці, опустошивши околиці і подошедши до міста Шартру, всю округу через яку пройшли розорили і обезлюдили.…Все його населення піддалося поголовному истреблению.…Тогда ж вищезгаданий монастир, опоганений ворогами, відданий був полум'я». Можна виокремити такі моменти:

1) Те, що прибульці – варвари – «приплывши на кораблях з пташиними дзьобами»

2) Жорстокість нападників – «язичницький народ й усю майже Нейстрию жорстоко і по-хижацькому спустошив…»; «населення піддалося поголовного винищення»

3) Прибульці чужі будь-якої святості – «якісь святі місця розорив»; «монастырь…предан був полум'я»

Отже, з вышенаписанного можна дійти невтішного висновку, що західної Європи представляло собі вікінгів як варварів, жорстоких і жадібних убивць Тарантіно й грабіжників, далеких християнству і милосердя. Очевидний, також їх. Контакти вікінгів з Руссю були менш тісними, але трохи іншого роду. По-перше, тоді як експансії в західну Європу брали участь у основному норвежці і датчани, то, на Русі діяли це з Швеції, і, особливо, з його середині. По-друге, геополітична середовище Східної Європи координально відрізнялася від західноєвропейської. У західної Європі вікінги мали справа вже з що склалися державами, тоді як і східної активно йшов процес освіти держав. Т. про., зазначають багато дослідників (Мельникова Е.А, Рыдзевская Е.А.), вікінги і племена Східної Європи (передусім слов'яни) стояли одному щаблі розвитку.

Причини, які б складанню сприйняття вікінгів у Європі як ворогів, мій погляд, досить зрозумілі:

А) Починаючи з 40-х років IX століття, набіги норманнов стають регулярними: 841 – взяття Руана, 842 – набіг на Квентовик, 843 – Нант, 845 – Парижа й Гамбург, з 865 – починається масове вторгнення датчан до Англії. У X столітті ситуація не поліпшується, про масштаби украдених сум свідчать такі цифри – договір укладений англійцями з норманнами після програної в 991 року битву біля Мэлдоне передбачав виплату скандинавів 22 тисяч фунтів золота і срібла, в 994 року король Этельред II відкупився від об'єднаного війська норвежців і датчан заплативши 16 тисяч фунтів срібла, в 1002-м року вікінги отримали 24 тисячі фунтів, в 1006 – 36 тисяч, в 1012 – 48 тисяч фунтів срібла. Вікінги були добре збройними сильними та вмілими воїнами, відмінно котрі з зброєю, плюс досвідчені мореплавці на маневрених і швидкохідних кораблях. Вони порівняно легко перемагали навіть переважали за чисельністю війська європейців. Удрученные постійними невдачами, уражені легкістю, з якою вікінги домагалися своєї мети, населення Європи втратила сподівання, що вікінгів можна взяти, і поринало в панічний страх за першого ж появу кораблів норманнов, намагаючись врятуватися втечею, навіть пробуючи опиратися. Підтвердження цього знаходимо... у книзі Гуревича, де зараз його наводить таке слово хроніста: «…Усі зверталося тікати, і мало хто говорив: Зупинися, зроби опір, захищай своєї батьківщини, власних дітей і народ! Не усвідомлюючи сенсу того що відбувається й у постійних розбратах між собою, відкуповувалися все грошима там, де було за захистом застосувати зброю, й дуже зраджували справа Боже».

Б) У Європі у цей час розвивалося християнство. Воно усе глибше проникало до тями середньовічного людини, і... 10 заповідей були йому порожній звук. Жорстокість вікінгів, їх обжерливість (виголодавшись в суворої Скандинавії, вони накидалися попри всі їстівне), багатоженство, варварські звичаї (наприклад, дозволене дітовбивство) усе це не поєднувалася з християнськими нормами і правилами. Тому європейці і сприймали скандинавів як варварів і дикунів, далеких будь-якого милосердя.

2) Причини дружнього ставлення до вікінгам Східної Європи (на Русі):

Причина дружнього відносини літописця до варягам у цьому, що варяги захопили владу слов'янськими племенами – тобто. потік переселенців зі Швеції створив область, на півночі Східної Європи з досить великою відсотковим змістом скандинавського населення. Вікінги змусили платити данина собі місцеві розрізнені племена слов'ян і финно-угоров – ось 1-ї центр освіти російського держави. Потім підпорядковувалися племена вздовж торгового шляху «із варягів у греки» - галявині – 2-ой центр освіту російського держави. Варяги (точніше частина їхньої звана «русь») склали панівний клас нової держави – Київської Русі, тому перші російські князі явно скандинавського походження. Потім варязький елемент був асимільований слов'янським. Т. е. сталося щось подібне на історію Болгарії – хоча б сторонній елемент (кочівники болгари – чудові воїни), як і вони становили на недовго панівний клас" і як і кілька днів були асимільовано південними слов'янами, передавши нової держави своє ім'я – Болгарія. У результаті і то й там – сильне військове держава. Т.о. Київська Русь – результат симбіозу 2-х елементів – варязького і слов'янського. насправді не не грає великої ролі, завоювали чи нормани слов'ян, або ж останні закликали їх добровільно. Велика переселенческая хвиля зі Швеції, варязьке походження перших російських князів, вплив скандинавської культури не можна заперечувати, як і у відповідь вплив східноєвропейської культури на Швецію. Але це задля моєї теми. Якщо таке дійсно можна говорити про варязьке завоювання, то питання «як ставилися на Русі до варягам», за умови, що Русь – «сплав» варягів і слов'ян, приблизно дорівнює питання «як ставилися вікінги до варягам», тобто. запитання позбавлене сенсу – як можуть представники однієї нації належить друг до друга –, природно, позитивно. Справді, ставлення до вікінгам у районах Західної та Східній Європі різна. Для західної Європи характерний страх перед норманнами, сприйняття їх як варварів і дикунів, як жорстоких і жадібних убивць Тарантіно й грабіжників, далеких християнству і милосердя. Таке ставлення що природно, що, сподіваюся, досить чітко показано у частині II п.1 даної роботи. Стосовно ставлення до вікінгам на Русі, воно було дружнім, оскільки Русь утворилася внаслідок захоплення влади варягами над слов'янськими племенами, тобто. це симбіоз варязького і слов'янського народів. І тому запитання про ставлення на Русі до варягам у принципі позбавлений сенсу.