2.1. Торгівля й міста.

Торгівля з зарубіжними країнами - від Східної Європи до Азії - почалася ще з епохи вікінгів. Приблизно в550 або в 600 році до н.е. купці зі Скандинавії заснували кілька центрів на основних торгових шляхах Скандинавії: Бирка в Швеції, Каупнаг в Південній Норвегії, острів Готланд у Балтійському морі, Хедебю, на території в той час належить Данії. За словами археолога Томаса Макговерна з нью-йоркського Хантер-коледжу, це були великі ринки. Протягом всього року населення цих селищ було нечисленним, зате в торговий сезон тут спостерігалася кипуча діяльність. Все це нагадувало «величезні ярмарки», пише він. Вони проводилися головним чином в кінці зими, коли роботи на фермах було небагато, з'являвся вільний час, а ковзани, лижі і сани дозволяли швидко доїхати до місця або доставити вантаж. Кельти, франки, сакси, слов'яни і араби привносили в атмосферу цих ярмарків свої звички, звичаї і культуру. Вони змінювали срібло, шовк, вина і мечі на хутро, бурштин, вироби з шкіри та вироби місцевих умільців. Ці купці коментували порядки і звичаї своїх партнерів, так і їх самих теж. Відомий факт перебування на території сучасної Данії мандрівника - араба Аль-Таруши. Він повідомляв про те, що більшість жителів міста Хедебю - язичники, християн мало, що "на честь свого божества вони влаштовують бенкети, їдять і п'ють. Той, хто звершує жертвоприношення, ріже бика, вівцю, козу або свиню, - вивішує тушу на стовпах перед своїм помешканням, аби всі переконалися, що він приніс жертву богові". На думку Аль-Таруши, "місту бракує розкоші і багатства". Він зазначає варварський звичай кидати новонароджених в море. Найжахливіше враження залишили на нього пісні вікінгів, арабському інтелектуалу здавалося, що він чує "звіриний виття". Свідоцтво Ат-Таруши відноситься до середини X століття, а до того часу відносини мусульман і скандинавів стали досить інтенсивними. Про це говорять і рунічні написи сіверян. Чимало таких пам'яток, знайдених у Швеції, згадують про участь шведів в поїздках і походах на Схід, у тому числі в Серкланд (Країну сарацинів). Про походи в Серкланд оповідає сага про Ингваре-мореплавця: ходив він на чолі великого загону на Схід, де і помер. Примітним фактом можна вважати виявлення десятків тисяч арабських монет ІХ і Х століть у Скандинавії. Арабські історики і географи повідомляли про торгівлю сіверян. Один з найбільших торгових центрів північної Європи епохи вікінгів-Хедебю розташовувався в Шлезвіг, на перешийку, що відділяє на півдні півострів Ютландию від континенту, у краю глибоко врізається в сушу фіорду Шлейф. По річковій системі Айдер-Треене через Хедебю можна було найкоротшим шляхом потрапити з Північного моря в Балтійське. В Хедебю, як і в інших балтійських факторіях (вікі-проектах), процвітали торгівля і ремесло. Розкопки виявили залишки стеклодельной печі, ливарні форми, напівфабрикати рогових гребенів на різній стадії виготовлення, заготовки з бурштину. Ремісники Хедебю володіли ювелірними технологіями, зокрема, філіграні і грануляції. Тут виготовляли шкіряне взуття та скляні кубки, обробляли моржовую кістку і лагодили кораблі. Згодом, у Х столітті всі ці знахідки концентруються на відносно невеликій ділянці, що вказує на виділення в цей час особливого ремісничого кварталу і на подальше поглиблення ремісничої спеціалізації [№ 10,с.108;.№ 11,с.55]. Про торговельної активності жителів Хедебю говорить той факт, що тут з самого початку масово представлений імпорт, у тому числі рейнська і західнослов'янська кераміка [№ 10,с. 108]. Економічний добробут Хедебю в перші десятиліття його існування зростає так стрімко, що не пізніше 825 р. тут починається карбування перших скандинавських монет, прототипом яких послужили фризькі срібні монети, що чеканилися в Дорестаде. [№ 10,с.108-109]. Створення тут франкським місіонером Ансгаром християнської громади повинно було надати величезний вплив на економічний розвиток Хедебю, про що недвозначно говорить джерело: «І настала радість велика в цьому місці, так що навіть люди нашого племені (франки), залишивши всякий страх, що раніше було неможливо, і торговці як звідти, так і з Дорестад стали вільно відвідувати це місце, і стало там рясно всіляке добро». [гл. 24 «Житія Ансгара»]. У середині IX століття Хедебю займав площу близько 5 га; з заходу до нього примикав могильник, що налічує не менше 1000 ингумаций в трунах. [№ 10,с.72-76]. У 934 р. Хедебю захопив і обклав даниною німецький король Генріх I Птахолов [№ 5,с.50]. Проте в середині Х століття у Хедебю знову панують датські конунги. У 948 р. під натиском німецького короля і згодом імператора Священної Римської імперії Оттона I тут був затверджений єпископат [№ 10,с.112]. З кінця Х століття Хедебю приходить в занепад; в 1050 році в боротьбі з конунгом датським Свейном його спалив норвезький конунг Гаральд Хардрада, зять Ярослава Мудрого; останній удар датському торговищу завдали західні слов'яни в 1066 році [№ 10,с.112]. В IX - X ст. Бирка, розташована на маленькому острівці Бьерко (Березовому) на озері Меларен недалеко від нинішнього Стокгольма, була найбільшим торгово-ремісничим поселенням свеїв. Саме через Бирку йшла левова частка всіх торгових операцій Балтійсько-Волзького водного шляху. За нього зі сходу в Бирку текли дирхеми аббасидського Халіфату. До середини ХХ століття вони були виявлені в 92 похованнях Бирки. Що стосується західноєвропейських грошей, то їх вдалося виявити лише в тринадцяти [№5,с.54]. Зі сходу в Бирку надходили раби (переважно слов'янського походження), мед, віск, хутро, шовк, скло, дорогоцінні камені, прянощі. З південного заходу, тобто з фризької Дорестад, данської Хедебю, приходили франкські мечі, фризское сукно і глечики, складові рогові гребені, скло, вино, прикраси франкського походження. Моржовая китова кістка і шкура для корабельних канатів надходили морським шляхом з Північної Норвегії і Бъермаланда. На відміну від вологого ґрунту данської Хедебю або нашої Старої Ладоги, в якій чудово збереглася органіка, грунт Бирки суха, і культурний шар тут відносно тонкий (близько 2 м). Із-за сухості грунту дерево, тканина, шкіра і інші органічні матеріали зазнали тут руйнівному гниття. Тому, наприклад, дані про місію в Бирці вкрай убогі. Проте насиченість грунту Бирки фосфатами дозволила чудово зберегтися металевим виробам, а також роговим гребенів і кісток домашніх тварин. Безліч овальних, скорлупообразных фібул, знайдених у похованнях Бирки, в поєднанні з фрагментами тканин, дозволяють реконструювати древнескандинавский жіночий костюм [№ 10,с.132-139; № 14,с.112-113]. Слід сказати, що в похованнях Бирки було виявлено велику кількість фризьких глечиків і конічних скляних кубків, продавалися, ймовірно, разом з бочонками рейнського вина.