Порушення нервової трофіки

 Нервовою трофікою називають регуляцію обмінних процесів у тканинах шля-хом нервових впливів. Завдяки трофічній дії нервів підтримується належний рівень метаболізму, а також забезпечується адаптація у відповідь на зовнішні й внутрішні стимули. Нервова система здійснює трофічні впливи у тісному зв’язку з ендокрин-ним апаратом.

За сучасними уявленнями, нервові впливи на тканинну трофіку здійснюються двома шляхами: імпульсним і неімпульсним. Імпульсний механізм реалізується че-рез медіатори (норадреналін, ацетилхолін). Неімпульсний вплив полягає в синтезі тілами нейронів біологічно активних немедіаторних речовин, які переміщуються по аксону. Ці речовини призначені для живлення аксона, вони здатні виділятися в синаптичну щілину.

 Процес, який розвивається після денервації (припинення іннервації), назива-ють нейрогенною дистрофією. У клітинах денервованих органів і тканин (ока, міокарда, скелетних м’язів, слизової шлунка) зменшується кількість нуклеїнових кислот, пригнічується синтез білка, з’являються ферменти, властиві ембріональним тканинам. У нейродистрофічному вогнищі утворюються білки з аутоантигенними властивостями. Імунні реакції стають важливою патогенетичною ланкою в динаміці нейродистрофічного процесу.

 У денервованих тканинах постійно порушуються процеси енергоутворення. Зменшується вміст глікогену в печінці й м’язах, сповільнюється засвоєння глюкози і гальмується активність ключових ферментів її обміну. Інактивація ферментних систем циклу Кребса порушує синтез АТФ. 

Зменшується кількість мітохондрій, вони і рибосоми зазнають деструкції. Кількість лізосом зростає.

 Трофічні виразки характеризуються в’ялим перебігом і не мають схильності до загоєння. Деструктивні процеси в них завжди переважають над регенераторними.

Порушення вищої нервової діяльності (внд)

   Вищою нервовою діяльністю називають такі процеси, як мова, пам’ять, емо-ції, мислення, навички. Вони забезпечуються корою великих півкуль і найближчими підкорковими центрами. 

Розлади мови називають афазіями. Вони пов’язані з ураженням кіркових цент-рів, які регулюють вимовляння (моторна афазія) та розуміння мови (сенсорна афа-зія). Афазія може поєднуватися з розладами читання (алексія) і письма (аграфія). 

Пам’ять поділяють на короткочасну, коли отримана інформація швидко втрача-ється, і довготривалу, коли вона зберігається довгий час. Розлади короткочасної па-м’яті полягають у тому, що хворому важко запам’ятати звичайні слова, події, числа, імена. При розладах довготривалої пам’яті втрачаються набуті протягом життя знан-ня, наприклад, історичні факти, дати, імена літературних персонажів.

 З пам’яттю тісно пов’язана здатність впізнавати предмети та явища довкілля, осмислювати їх. Порушення цих процесів називають агнозією. Розрізняють кілька видів агнозій: зорову, слухову, агнозію запахів, смаку, власного тіла.

 Неможливість здійснення рухів, набутих у побуті й у процесі трудової діяльності, називають апраксією.

Неврози

 Однією з форм ВНД є емоції - реакції організму на зовнішні й внутрішні по-дразники, які супроводжуються яскравим особистісним відношенням до подразника. Емоції мають пристосовний характер. У стані емоційного напруження екстрено мобілізуються резерви організму, які підвищують його пристосовні можливості.

 Доки збудження лімбічних структур не сягне критичної межі, можна говорити про адаптаційну роль емоцій. Перезбудження емоційних центрів (емоційний стрес), навпаки, призводить до появи стійких розладів ВНД, відомих під назвою неврозів. До них належать неврастенія, істерія і невроз нав’язливих станів.

 Причиною неврозів є психічна травма - будь-яка неприємна інформація, що стосується подій, важливих для даної особи: звістка про смерть близької людини, втрата матеріальних цінностей, крах службової кар’єри, загроза для життя або здоров’я. Найчастіше ця інформація передається словесно, але ту ж саму роль може відіграти письмове повідомлення або вигляд пограбованої квартири.

 Психічні травми бувають хронічними, якщо вони багаторазово повторюються, або гострими, коли надто сильний подразник діє однократно. Особливо сильний травмуючий вплив чинять несподівані повідомлення, яких людина не очікувала. Доведено, що психотравмуюче значення неприємної події тим більше, чим більша невідповідність між передбачуваною і реальною ситуаціями.

 Найбільше емоційне напруження викликає інформація, яка породжує атмосфе-ру невідомості, невпевненості й вимагає швидкого прийняття відповідального рішення. Тривожне очікування важкопрогнозованої або завідомо неприємної події впливає навіть сильніше, ніж сама подія. Нерідко психічної травматизації зазнають люди, які опинилися в конфліктних ситуаціях і не бачать шляхів їх подолання.

 Розвитку неврозів сприяє все, що функціонально виснажує нервову систему: черепномозкові травми, нейроінфекції, інтоксикації, ендокринопатії, хвороби внутрішніх органів, хронічна втома, недосипання, недоїдання. Неврози частіше зустрічаються в жінок. У них помітно переважають істерія і синдром нав’язливих станів, тоді як чоловіки дещо більше схильні до неврастенії. 

У патогенезі неврозів головну роль відіграють порушення діяльності тих вищих відділів головного мозку, які адаптують організм до психотравмуючих ситуацій. За умов емоційного стресу виникає сильне нервове напруження з вегетативними та ендокринними змінами, яке врешті-решт проявляється неадекватною поведінкою.

 Природу неврозів І.П. Павлов вбачав у перенапруженні процесів збудження і гальмування або в їх зіткненні. В основу цих уявлень було покладено вчення про типи вищої нервової діяльності.