42. Основні типи соціальних конфліктів та їх характеристика

Конфлікт є складним багатомірним явищем. Під конфліктом розуміється

зіткнення протилежних інтересів, цілей, позицій або поглядів суб’єктів соціальної

взаємодії (індивідів, соціальних груп, суспільств тощо). Як соціальний феномен, він

зберігає тенденцію до ускладнення, оновлення структури, чинників, що його

породжують. Різні типи конфліктів, взаємодіючи, доповнюють один одного,

набуваючи нових рис. Конфлікти розрізняються масштабом, типом, видами,

причинами, наслідками, складом учасників, тривалістю, засобами урегулювання

тощо.

Визначають такі типи конфліктів за формами прояву: соціально-економічні,

етнічні, міжнаціональні, політичні, ідеологічні, релігійні, сімейні, військові,

юридичні, побутові тощо.

Розгляд конфліктів у динаміці дає змогу визначити такі їх різновиди:

1) на етапі виникнення – стихійні, заплановані, спровоковані, ініціативні;

2) на етапі розвитку – короткочасні, тривалі, затяжні;

3) на етапі усунення – керовані, обмежено керовані, некеровані;

4) на етапі затухання – ті, що спонтанно припиняються; припиняються під дією

засобів, віднайдених протиборствуючими сторонами; вирішуються за втручанням

зовнішніх сил.

Однією з найважливіших типологій соціальних конфліктів є поділ конфліктів

за складом конфліктуючих сторін. Серед них розрізняють:

1. внутрішньособистісні. Вони є суто психологічними, обмежуються рівнем

індивідуальної свідомості. Це – гостре, негативне переживання, викликане

боротьбою структур внутрішнього світу особистості, яке відображає її суперечливі

зв’язки із соціальним середовищем. Супроводжується такий конфлікт

психоемоційною напругою, психологічним стресом, послабленням ділової і

творчої активності;

2. міжособистісні та групові. У цих конфліктах задіяні щонайменше дві

сторони. За своїм змістовим наповненням такі конфлікти бувають ресурсними або

ціннісними. Ресурсні конфлікти пов’язані з розподілом матеріальних благ, території,

часу тощо; ціннісні розгортаються серед культурних традицій, стереотипів,

вірувань. Причинами їх різноманітності є обмеженість ресурсів, відмінність цілей,

уявлень та цінностей, відмінність у життєвому досвіді та поведінці.

Міжособистісні конфлікти класифікують за сферами їх розгортання (ділові,

сімейні, майнові тощо) та за наслідками (конструктивні та деструктивні);

3. конфлікти в організаціях. За складом учасників поділяють на такі

категорії: особистість-особистість(міжособистісні), група-група ( міжгрупові),

особистість-група. Притому, в залежності від причин конфлікти бувають структурні

(суперечності щодо завдань, які вирішують сторони); інноваційні (інновація, що

порушує усталений ритм, традиції, звички і торкається чиїхось інтересів, може

спричинити конфлікт); позиційні (стосуються визначення значущості і лідерства);

справедливості (на підставі розходжень щодо оцінок трудового внеску і розподілу

винагород); динамічні (виникають у нових колективах, де не існує чіткої формальної

структури або не визначився лідер);

4. міжгрупові конфлікти. Найчастіше їх породжують незадоволена

потреба, соціальна нерівність, різний ступінь участі у владі. До міжгрупових

конфліктів призводять:

— міжгрупова ворожість, яка існує за будь-якої взаємодії груп;

— конфлікт інтересів, неминучість якого зумовлена природними інтересами його

суб’єктів;

— груповий фаворитизм, сутність якого полягає у намаганні сприяти учасникам

власної групи, потураючи інтереси інших груп.

Одним з найпоширеніших видів міжгрупового конфлікту є трудовий, в основі

якого – незадоволення умовами праці, системою розподілу ресурсів тощо.

Найскладнішими та важко врегульованими є міжетнічні конфлікти, які, як

правило, породжуються комплексом соціально-економічних, політичних,

культурних, етнопсихологічних проблем;

o політичні конфлікти поділяються на міждержавні та внутрішні, їх

особливістю є боротьба за розподіл влади і панування у суспільстві. Міждержавні

конфлікти породжує комплекс причин, основу яких становлять зіткнення

національно-державних інтересів. Такі конфлікти несуть загрозу масової загибелі,

впливають на міжнародні відносини. Головна особливість міждержавних конфлік-

тів полягає у тому, що часто вони реалізуються у формі війни.

Беручи до уваги особливості перебігу, реалізації конфліктів, соціологія

визначає прості та складні їх форми.

До простих форм відносять:

- бойкот – повна або часткова відмова від дій, що можуть бути корисними для

іншої сторони;

- саботаж – одна з форм боротьби, найчастіше прихованої, в якій

використовують підрив авторитету суперника, дезінформацію;

- переслідування – має на меті послаблення і компрометацію противника;

- словесна та фізична агресія – дискредитації, вбивства, теракти.

До складних форм соціальних конфліктів належать:

◊ суспільний протест – вираження незадоволення кимось або чимось;

◊ бунт – агресивні короткочасні дії;

◊ соціальна революція – процес різких радикальних дій, перетворень;

◊ війна – тотальна боротьба між великими суспільними групами, що

здійснюється шляхом збройного насильства.

Отже, можна стверджувати, що у суспільстві відбувається безліч

різноманітних типів і форм соціальних конфліктів, які класифікуються за різними

критеріями, тому що можуть відбуватися в економічних, політичних, національних,

конфесійних та інших взаємовідносинах і мають свої відмінні риси, а тому науковці

ще й досі не прийшли до єдиної типології конфліктів.