10. Аналіз взаємозв`язку «витрати-обсяг виробництва-прибуток»

Витрати ^ Обсяг виробництва ^ Прибуток

Ця формула управління вимагає наявності інформації щодо витрат, нормативів, відхилень від стандартних норм і коштори­сів, даних калькуляції собівартості окремих видів продукції, об­ліку результатів реалізації за видами виробів.

На величину валового прибутку мають вплив такі групи фак­торів:

• відхилення по виторгу від реалізації продукції;

• відхилення від норм виробничих затрат;

• відхилення від норм затрат по реалізації продукції.

Проте велика кількість показників ефективності затрудняє ор­ганізацію системного контролю і аналізу рівнів і динаміки витрат виробництва та використання їх результатів у прийнятті управ­лінських рішень. Система контролю й аналізу складається з трьох елементів дослідження:

• горизонтального аналізу — вияв відхилень від минулого періоду або кошторисів за звітний рік:

• вертикального аналізу — дослідження складових частин кожного показника і їх змін у загальній величині відхилень:

• трендового аналізу — вивчення динаміки змін за ряд звіт­них періодів.

Мета аналізу динаміки затрат — встановлення ціни на проду­кцію шляхом підбору великої кількості факторів, що дають змогу підтримувати достатній для підприємства чи організації рівень ефективності виробництва.

Як форму попереднього контролю затрат аналіз динаміки ви­трат застосовує два підходи до реалізації мети: пошук шляхів зниження затрат у процесі розробки виробу та вияв шляхів зни­ження затрат у процесі виробництва.

Прийняття рішень на тривалий період вимагає застосування першого підходу, а для короткотермінових рішень в аналізі ди­наміки витрат виробництва необхідний другий підхід. У даному випадку відбувається обговорення наслідків аналізу витрат, які необхідні для пошуку шляхів зниження затрат у процесі вироб­ництва для прийняття короткострокових рішень.

Дослідження динаміки витрат містить аналіз:

• ефективності функціонування підприємства і звітів про ви­користання кошторисів;

• порівняння за ряд звітних періодів фінансових кошторисів, відхилень від нормативів;

• витрат, пов’язаних з ремонтом, придбанням і утриманням устаткування,

• розширення підприємства з метою зниження сукупних ви­трат виробництва;

• необхідності зняття з виробництва певних видів продукції для підвищення прибутку при тому асортименті, що залишився;

• збільшення обсягу реалізації окремих видів продукції при зниженні на них цін з метою перерозподілу накладних витрат;

• якості і термінів придатності матеріалів, які знаходяться в запасі;

• списання незавершеного виробництва по анульованих замо­вленнях;

• витрат на пакування і доставку продукції до споживача;

• освоєння випуску нових видів продукції і проведення дослі­дницької роботи;

• оцінки й підготовки персоналу;

• тенденцій отримання прибутку і загальної фінансової полі­тики підприємства з урахуванням результатів минулого періоду.

Головною частиною аналізу є вибір продукції (продуктів). Перш за все встановлюється зв’язок між продуктом і його скла­довими частинами, який буде характеризувати виробничі відно­сини виходячи з фактично затрачених на їх виробництво часу і коштів.

Продукти за своїм зовнішнім виглядом можуть значно відріз­нятись один від одного, проте в той же час бути виготовленими в одному технологічному процесі або, навпаки, ззовні бути схожи­ми, проте мати різні методи виробництва і маркетингу. Врахову­ючи конкуренцію, вибирають продукт за тією чи іншою ознакою. Слід мати на увазі, що вибір за ознакою конкурентоздатності найбільш правильний.

Вибір продуктів за ознакою валового прибутку базується на величині обсягу виробництва. При незначному зниженні прямих затрат і великому обсязі виробництва можуть бути досягнуті хо­роші результати. У цьому випадку аналітики звертають свою ува­гу не на минулі дані, а на перспективу. У всьому іншому маржи- нальність продукту залежатиме від цінової і маркетингової політики підприємства чи організації.

Особливий методичний прийом вибору продуктів (робіт) — метод аналізу вартості, який означає пошук шляхів зниження витрат шляхом перевірки можливостей заміни частини проду­кту або зміни у кресленнях чи проектно-кошторисній докумен­тації (у разі виконання будівельно-монтажних чи ремонтно- будівельних робіт). Даний метод може бути використаний не всіма підприємствами, а лише тими, де управлінський облік може надати дані і вони будуть математично опрацьовані. Він включає в себе три етапи: визначення призначення кожної де­талі (виду робіт), оцінка призначення шляхом порівняння ви­конуваної функції з величиною затрат за аналогічними об’єктами чи призначенням, розробка альтернативних варіан­тів, що змінюють вартість.

Інший важливий момент аналізу — дослідження з точки зору використання виробничих потужностей.

Існує п’ять рівнів використання виробничих потужностей, які забезпечують різний обсяг виробництва: теоретичний, практич­ний, нормальний, очікуваний, фактичний. Останні три рівні слу­жать основою для складання кошторисів непрямих витрат. При цьому нормальний рівень забезпечує максимально можливий об­сяг виробництва з урахуванням впливу зовнішніх факторів, що знижують виробничі можливості підприємства чи організації. Він вважається базовим і застосовується для вияву тенденцій зміни величини затрат. Інколи за базовий вибирають очікуваний рі­вень — обсяг виробництва нормального рівня, скоригований на величину можливих відхилень, очікуваних впродовж планового року.