9. Ефективність управління витратами

Ефективність управління витратами вимірюється величиною прибутку (доходу), отриманого від реалізації продукції, вико­нання робіт чи надання послуг. Збільшення прибутку (доходу) свідчить про підвищення ефективності господарювання в цілому, у т. ч. і управління витратами, а його зменшення, навпаки, про зниження такої ефективності.

Прибуток може зростати за умови: збільшення відпускних цін; зниження рівня виробничих витрат; удосконалення структури продукції, яка випускається на підприємстві; підвищення вартос­ті кінцевих продуктів. Однак кожний з цих напрямків, як цілком справедливо зазначає С. І. Дем’яненко, безпосередньо пов’язаний з формуванням і функціонуванням виробничих витрат і зводить­ся до таких методів підвищення прибутковості виробництва че­рез призму виробничих витрат, а саме :

1. Збільшення прибутку при незмінних постійних витратах. У цьому разі можливими є два шляхи. По-перше, за рахунок по­ліпшення організації виробництва, в тому числі за рахунок упро­вадження нових організаційних форм господарювання, покра­щення маркетингу, запровадження досягнень науково-технічного прогресу і т. п. По-друге, за рахунок реструктуризації виробниц­тва — нарощування прибуткових галузей і видів продукції при відповідному скороченні менш прибуткових.

2. Підвищення прибутку при збільшенні постійних витрат, що означає абсолютне розширення виробництва за рахунок прибут­кових галузей і видів продукції, впровадження нових технологій, підвищення якості продукції і т. п.

3. Зростання рівня рентабельності господарювання при скоро­ченні постійних витрат і незмінній сумі прибутку. Виходячи з формули визначення рівня рентабельності, де в чисельнику міс­титься прибуток, а в знаменнику — виробничі витрати, певне зменшення знаменника при незмінному чисельнику відповідно збільшить результативний показник. Досягти зменшення постій­них витрат при незмінній абсолютній сумі прибутку можна їх пе­регрупуванням за видами продукції, відповідно скорочуючи й розширюючи виробництво певних видів продукції.

4. Підвищення рівня рентабельності господарювання при зниженні постійних витрат і абсолютної суми прибутку. Такий процес може відбуватися за умови, коли темпи зниження постій­них витрат перевищують темпи скорочення абсолютної суми прибутку.

Крім величини прибутку (доходу), до показників ефективності управління витратами відносять ще й показники рівня рентабе­льності виробництва і прибутковості.

Доречно зазначити, що показник рівня рентабельності не є то­тожним показнику рівня прибутковості, які досить часто плута­ють. Не відкидаючи доцільності розрахунку показника рівня ре­нтабельності виробництва як такого, що характеризує ступінь віддачі виробничих витрат, слід зазначити, що цей показник зна­чною мірою характеризує саме кінцеву ефективність виробницт­ва. Адже з позиції макрорівня, суспільства загалом, кінцевим ре­зультатом виробництва є рівень цін, за якими реалізується продукт (робота, послуга). У свою чергу, рівень цін залежить від затрат праці, втіленої в продукті. З іншого боку, ефект від проду­кту визначається рівнем затрат робочого часу споживача продук­ту. Зважаючи на це, ряд економістів пропонують відповідні ме­тодики розрахунку ефективності праці, які б ураховували зазначені критерії. Це такі показ­ники, як рівень реального задоволення відповідної кінцевої по­треби за певними видами продукту, затрати сукупного робочого часу, потрібні для виробництва продукції, суспільно необхідні результати й витрати, втілені в продукті, та ін.