4. Визначення реальних (дійсних) затрат

Визначення затрат відбувається за стадіями життєвого циклу виробу. Воно вимагає дотримання таких умов:

Стадії життєвого циклу накладають певні особливості на ме­тодику розрахунку затрат. Так, на стадії науково-дослідних і до­слідно-конструкторських робіт затрати встановлюють як лімі­тні, тобто як орієнтовну межу, яка визначається конкуренто­спроможною ціною. При виконанні технічного завдання на роз­робку продукції точність визначення сумарних затрат зростає: конкретизуються витрати на ДКР і затрати на підготовку вироб­ництва, лімітні затрати у виробництві доповнюються розрахун­ками питомих показників трудомісткості і матеріаломісткості. На етапі створення і випробування дослідного зразка (партії) проду­кту досягається такий ступінь деталізації затрат ресурсів, який дозволяє прийняти їх в якості укрупнених планових норм і нор­мативів на стадії виготовлення продукції.

На стадії виробництва точність визначення затрат залежить від масштабів випуску продукції: чим він більший, тим точніші повинні бути норми і нормативи, які використовуються для ви­значення затрат.

На стадії реалізації методика розрахунку затрат залежить від конструктивних особливостей продукції, умов її транспортуван­ня, зберігання і збуту. Реалізація малогабаритних простих за кон­струкцією виробів, які виконані з матеріалу, що не вимагає особ­ливих умов транспортування і зберігання, обходиться дешевше. Проте незалежно від характеру продукції (робіт, послуг), в затра­ти на реалізацію включають витрати на маркетинг, які залежать від ринкової стратегії підприємства.

На стадії експлуатації ступінь деталізації і точності норм та нормативів, на основі яких розраховуються затрати, обумовлю­ється строком експлуатації продукції.

Затрати на утилізацію визначаються характером продукції, тим несприятливим впливом, який вона здатна здійснити на на­вколишнє середовище. Так, в процесі утилізації продукції, яка є джерелом радіоактивного забруднення і містить пари ртуті та ін­ші не сприятливі для людини і природи речовини, вимагається дотримання норм безпеки і охорони навколишнього середовища, що нерідко тягне за собою дуже великі витрати. Вони компенсу­ються фірмою-виготовлювачем і закладаються в ціну продукції або ж включаються до складу експлуатаційних витрат підприєм­ства, що використовує продукцію. У всіх випадках затрати на утилізацію знижують на вартість використовуваних залишкових ресурсів: загального брухту, брухту кольорових металів; вузлів і деталей, придатних для повторного використання або викорис­тання при понижених потребах в експлуатаційних властивостях.

Визначення витрат за стадіями економічного життєвого циклу продукту є важливим і складним завданням, вирішення якого дає змогу зробити виріб економічно конкурентоздатним. Складність цього завдання обумовлена тим, що число факторів, які впливають на величину затрат, досить значне. Головним серед них є склад­ність продукції, вимоги до якості, характер виробництва продукції, вимоги до умов транспортування, експлуатації і утилізації.