2.2 Аналіз діяльності Державного пенсійного фоду України

Згідно Законів України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та «Про недержавне пенсійне забезпеченя» 2004 року в Україні розпочалась пенсійна реформа, яка передбачала поділ всієї пенсійної системи на 3 рівні:

Перший рівень: солідарна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування – базується на засадах солідарності й субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів солідарного пенсійного фонду – Пенсійного фонду України.

Другий рівень: накопичувальна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, що базується на засадах персоніфікованого накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді та інвестування обов’язкових пенсійних внесків – коштів застрахованих осіб, здійснення фінансування витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат на умовах та в порядку, передбачених законом.

Третій рівень: система добровільного недержавного пенсійного забезпечення, що базується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об’єднань у формуванні додаткових пенсійних накопичень у недержавних пенсійних фондах, страхових компаніях чи на банківських пенсійних депозитах з метою отримання громадянами пенсійних виплат на умовах та в порядку, передбачених законодавством про недержавне пенсійне забезпечення [34].

В даній роботі ми розглянемо лише перший рівень на якому функціонує Деражвний пенсійний фонд. Загалом, солідарність на даному рівні полягає в тому, що виплати сьогоднішнім пенсіонерам фінансуються за рахунок обов’язкових внесків на пенсійне страхування, які роблять сьогоднішні працівники та їхні роботодавці. Тобто сьогоднішнє покоління працівників фінансує пенсії вчорашньому поколінню працівників, які вже вийшли на пенсію.

Джерелами формування коштів Пенсійного фонду є:

1) надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;

2) інвестиційний дохід, який отримується від інвестування резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах;

3) кошти державного бюджету та цільових фондів, що перераховуються до Пенсійного фонду у випадках;

4) суми від фінансових санкцій та пені, застосованих до юридичних та фізичних осіб за порушення встановленого порядку нарахування, обчислення і сплати страхових внесків та використання коштів Пенсійного фонду;

5) благодійні внески юридичних та фізичних осіб;

6) добровільні внески;

7) інші надходження відповідно до законодавства [37].

Основною проблемою сучасної пенсійної системи є старіння нації. Як відомо в 2011 році був змінений вік для жінок – збільшився до 60 років, а страховий стаж для жінок було підвищено до 30 років, для чоловіків збільшено до 35 років [39].

Розглянемо структру населення за віковим складом, зокрема за особами працездатного та пенсійного вік (Рис. 2.6 та Рис. 2.7):

Рис. 2.6 Кількість працездатного населення віком від 16-59 років

Джерело: складено автором на основі [55]

За даними графіка спостерігається тенденція до зменшення кількості працездатного населення. Загалом з 2007 року по 2012 рік відбулось зменшення на 957,6 тис. осіб. В середньому кількість працездатного населення зменшується на 191, 52 тис. особи, що є досить вагомим показником.

Рис. 2.7 Кількість населення пенсійного віку (понад 60 років)

Джерело:складено автором на основі [55]

На відміну від попереднього графіку тут можна побачити тенденцію до зростання кількості осіб пенсійного віку. Крім того ще до 2008 року спостегігалась тенденція до зменшення кількості осіб старше 59 років. Загалом з 2009 по 2012 роки кількість населення пенсійного віку збільшилось на 245,6 тис. осіб, а в середньому кожого року відбувається збільшення на 81,7 тисяч осіб.

За прогнозами ООН з питання демографічної ситуації в Україні на 2012 - 2050 роки у 2012 році кількість пенсіонерів на одного працюючого складає 0,85 чоловік, в 2025 один працюючий буде забезпечувати одного пенсіонера, а в 2050 – буде 1.25 пенсіонера на одного працюючого [28].

До Пенсійного фонду України з усіх законодавчо визначених джерел фінансування за 2012 рік надійшло 222 631,8 млн. гривень. З урахуванням залишку коштів, який склався на початок минулого року, загальний обсяг доходів становив 224 026,6 млн. гривень.

Власні надходження Пенсійного фонду у 2012 році склали 157 980,4 млн. гривень. З Державного бюджету України на фінансування пенсійних програм протягом року було виділено 64 494,1 млн. гривень.: 49 170,2 млн. грн. – дотація на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами, 15 323,9 млн. грн. – кошти на покриття дефіциту Пенсійного фонду України для виплати пенсій.

Що стосується реального дефіциту коштів Пенсійного фонду у 2012 році то їх розмір досяг 27,2 млрд. грн., з яких 15,3 млрд. грн. покривалися за рахунок коштів державного бюджету.

Середній розмір пенсійної виплати станом на 1 січня 2013 року становив 1 470,73 грн. [34].

До Пенсійного фонду України за січень-квітень 2013 надійшло 53 млрд 293,1 млн грн, що на 4 млрд 588,7 млн грн (9%) більше в порівнянні з аналогічним періодом минулого року, зокрема за рахунок перевиконання плану по сплаті ЄСВ на 8% [46].

Розглянемо причини дефіциту Пенсійного фонда шляхом порівняння динаміки середньої заробітньої плати та пенсії в Таблиці 2.3:

Таблиця 2.3

Порівняльна характеристика показників середньої заробітньої плати та пенсії

Рік	Середня заробітня плата			Середня пенсія
	грн.	у % до попер. р.	грн.		у % до попер. р.
2007	1675	131	478,4		117
2008	2001	119	776		162
2009	2233	111	934,3		120
2010	2629	117	1032,6		110
2011	3054	116	1151,9		111
2012	3377	110	1253,3		109

Джерело: складено автором на основі [34]

За вказаний проміжок часу заробітньоя плата зросла в 2 рази, при цьому спостерігається тенденція до зростання, але кожого року теми приросту є різними, але в середньому заробітня плата зростає на 17,3% кожного року. Що стосується пенсій, то вони зросли в 2.6 рази, при чому не зважаючи на постійну тенденцію до її збільшення відбувається зниження темпів зростання заробітньої плати. Тобто можна сказати, що для зменшення дефіцити Пенсійного фонду нелбхідно рівномірними темпами збільшувати і заробітню плату, і пенсії.

Так, підсумовуючи можна сказати, що Державний пенсійний фонд є важливою складовою виконавчої системи влади, який забезпечує вилучення частки коштів у працюючих громадян, та перерахунком цих коштів громадянам пенсійного віку. Але в силу росту кількості людей пенсійного віку, та зменшенням людей працездатного віку, велика частка яких не сплачує єдиного соціального податку через те, що працює не офіційно, то можна зпрогнозувати подальше збільшення дефіцити Пенсіного фонду.