Розділ ііі напрями удосконалення діяльності державих фінансово-кредитних установ на грошовому ринку

На сьогоднішній день роль державних фінансово-кредитних важко недооцінити адже вони кредитують та інвестують в розвиток тих видів господарської діяльності, які не цікавлять приватних інвесторів та кредиторів, але є важливими для держави. Крім того вони забезпечують стабільність фінансово-кредитної системи в умовах кризи.

Розглянемо проблеми та напрями їх подолання в системі банківських та небанківських державних фінансово-кредитних установ.

Досить суперечливим питанням є загалом участь держави в національній банківські системі. Вважається, що дана участь має бути обмежена в часі, тобто введене тільки при необхідності, як це було зроблено під час кризи. Але вона існує і до сьогодні, що може призвести до того, що позитивний вплив від такої участі буде втрачено внаслідок поступового розширення застосування методів

неефективного адміністративного управління банківською системою [49].

Негативний вплив державної участі в банківський сисне може бути викликаний такими факторами:

• конфлікт інтересів, який виникає при виконанні державою одночасно цілого ряду протилежних за змістом функцій;

• проведення банками надмірно ризикових операцій з урахуванням гарантії держави щодо компенсації збитків. Банки не бояться втратити кошти, які вкладають в неефективні проекти, що були недосконало оціненими, бо в разі їх втрати вони будуть компенсовані державою;

• зменшення рівня прозорості діяльності державних банків та наявність проявів корупції при розподілі державних фінансових ресурсів. Як відомо в Україні гострою проблемою є корупція у всіх галузях, і банківська система не є виключенням. Державні кошти, що виділяються на пільгове кредитування та кошти міжнародних операції, які реалізують свої проекти через державні банк , за тіньовими схемами можуть бути вилучені з банку [30].

Не менш важливою проблемою є недовіра населення до банків. Дана проблема є важлива не тільки для державних банків, а й для комерційних. Особливо актуальною дана проблема є в період другої хвилі економічної кризи, адже населення боїться банкрутства банківських установ через несприятливу економічну ситуацію і тим самим втрати своїх грошей. Недовіра до банків виражається не тільки в розрізі депозитів, а й кредитів, адже складні формулювання в кредитних договорах , які можуть розшифрувати лише юристи, можуть призвести в майбутньому до збільшення відсоткової ставки або зменшення строку кредиту, що насторожує позичальників.

Для подолання існуючої ситуації та відновлення довіри громадян до банківської системи необхідно вдатися до таких дій:

− ефективно використовувати можливості держави щодо рекапіталазації проблемних банків, викупу акцій для стабілізації їхньої фінансової ситуації;

− слід створити достовірний об’єктивний централізований інформаційний ресурс, в якому буде постійно оновлена інформація про стан справ в економіці України та її галузях;

− наростити ресурси Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

− необхідно відновити довіру населення до національної грошової одиниці України – гривні, стабілізувати її курс;

• створити загальних зразок кредитних/депозитних договорів з повним висвітленням інформації, зрозумілої для клієнтів банку.

• удосконалення оцінки кредитоспроможності позичальників для уникнення збитків [26].

В Україні багато сфер є політизованими, і саме через державні банки та Національний банк певні зацікавленні політичні сили можуть впливати на функціонування банківської системи або грошовий ринок, не дивлячись на те, що законодавством це заборонено, а представники банків повинні бути політично незалежними. Для уникнення даного види проблеми не обхідно посилення відповідальності за проникнення політики у банківську діяльність.

Державні банки завжди вважались більше надійними, ніж комерційні саме через підтримку держави. Але в наслідок зростання недовіри населення до уряду, недостатності коштів бюджету та зменшення золото-валютних резервів зросла і недовіра до них. Клієнти державних банків не впевненні в стійкості банків в наслідок загального розкрадання коштів в державі.

Внутрішньою проблемою для державних банків є недосконалість менеджменту та неправильне розмежування функцій, що може призвести до збою в діяльності банку. На менеджерів банку покладена велика відповідальність, але не можна покладати всю відповідальність на одну особу. Обов’язки мають бути чітко і рівно розподілені між всіма менеджерами, їх помічниками та загалом працівниками банку.

Перспективними напрямками розвитку державних банків є подальше посилення реалізації державних програм через них, зокрема: реформування житлово-комунального сектору, будівництво доступного житла, підтримка підприємництва, що в свою чергу сприяє соціальному, економічному та інвестиційному розвитку держави.

Крім того, важливим фактором є розширення асортименту банківських послуг та удосконалення існуючи для зацікавлення та залучення нових клієнтів. Не менш важливою є оцінка кредитоспроможності позичальника, удосконалення якої допоможе зменшити портфель проблемних кредитів.

На відміну від державних банків, на яких покладено в основному кредитування державоорієнтоваих підприємств та підтримання стабільності банківської системи, на державні небанківські фінансово-кредитні установи, зокрема ДІФКУ покладено пільгове інвестування в розвиток і підтримання діяльності підприємств та інфраструктури.

Основним недоліком таких установ на сьогодні є розкрадання коштів, які виділяються з бюджету на здійснення інвестицій в ту чи іншу галузь. Для того, щоб уникнути даної проблеми потрібно посилити контроль за розподілом коштів та збільшити відповідальність осіб, які керують розподілом.

Не менш важливою проблемою є надання коштів певному проекту за попередньою домовленістю. Тобто певний першочерговий проект може бути усунутий на друге місце внаслідок сфальсифікованого підняття по рейтингу іншу. Для цього необхідно створити окрему комісію, що буде слідкувати за правильністю процесу вибору проектів та отримання ними коштів.

Що стосується перспектив то в майбутньому, зокрема, на базі ДІФКУ згідно концепції Інвестиційної реформи, планується створення інноваційної системи – Біржа інвестиційних проектів. Її діяльність буде забезпечувати фінансову підтримку стартап-проектів запропонованих приватним та комунальним секторам, а також реалізацію проектів державно-приватного партнерства. Для підвищення ефективності діяльності біржі буде створена Міжнародна наглядова рада. Діяльність Біржі інвестиційних проетів буде здійснюватися під загальним брендом InvestUkraine, який включає в себе діяльність «Єдиного інвестиційного вікна» та комплексної програми інвестиційного маркетингу України [3].

Також слід зазначити, що незважаючи на посилення фінансової підтримки держави інноваційної діяльності підприємств через систему фінансово-кредитних установ, але все ж коштів для оновлення та впровадження інновацій у виробничу діяльність не вистачає для повноцінного розвитку підприємництва в Україні.

Загалом, на 2013 рік, передбачається ряд заходів для розвитку підприємництва в Україні:

• розширення доступу суб’єктів підприємницької діяльності до державних фінансово-кредитних ресурсів

• розширення доступу суб’єктів підприємництва до участі в проектах міжнародної технічної допомоги;

• підвищення рівня інформованості з питань розвитку підприємництва, реалізації державної регуляторної політики, ознайомлення суб’єктів підприємництва з вимогами СОТ, просування продукції вітчизняного виробництва на ринки іноземних держав [40].

На сьогоднішній день, також досить гострою є проблема пенсійної системи,і зокрема Державного пенсійного фонду, адже він самостійно не може забезпечити виплати пенсій населення, не кажучи вже про розмір пенсій, який би забезпечував належний рівень життя громадян.

Подоланням цієї проблеми є пенсійна реформа, яка передбачає: підвищення пенсійного віку, для подолання демографічної проблеми, що склалась в Україні, збільшення робочого стажу, а також впровадження всіх трьох рівнів в пенсійній системі України, для зменшення навантаження на Пенсійний фонд [27].

Що стосується безпосередньо удосконалення діяльності Пенсійного фонду, то можна виділити такі напрямки: пошук додаткових джерел фінансування пенсій запровадження дієвого механізму зростання пенсії шляхом удосконалення порядку перерахунку пенсії та її індексації; запровадження для всіх громадян єдиних правил пенсійного забезпечення з урахуванням особливого характеру умов праці та/або виконання особливих для держави функцій; забезпечення вчасної та повної виплати пенсій [34].

Стабільність в фінансово-кредитній системі, і зокрема стабільність та надійність банків та небанківських фінансово-кредитних установ, неможлива без ефективного функціонування економічної та політичної системи в Україні. Вирішуючи загальні проблеми економіки в Україні та покращуючи політичну стабільність можливо подолати недоліки зазначені вище.