4 Іран за Дарыя і

Дарій І Великий (роки правління 522–486 е.), вважається найбільшим з усіхАхеменидов. Народився прибл. 550 е. СинГистаспа (>Виштаспи), сатрапаПарфии іГиркании на сході Персії, нащадок по молодшої лінії засновника перської царської династіїАхемена. Обставини його до влади туманні. У віці 28 років служив списником при своєму далекому родича царяКамбисе, коли людина помер чи, цілком можливо, було вбито, прямуючи з Єгипту, щоби пригнобити заколот якогосьГаумати, котрий оголосив себеБардием (чиСмердисом), братомКамбиса. Дарій відразу ж потрапити прийняв царський титул і поспішив на осередок заворушеньМидию.Гаумата і його прихильники загинули, доти зазнавши поразки у кількох кровопролитних битвах. Дарій нагородив шістьох вельмож, підтримали його претензію трон, надавши їм та його дітям привілейоване становище при дворі та вадминистрации[11].

Перш ніж вдалося відновити порядок, довелося придушувати хвилювання майже переважають у всіх провінціях. Дарій розширив межі своєї країни до північно-західних районів Індії, зробившир.Инд його кордоном, але в півночі – до Кавказу, підпорядкувавши Вірменію. Честолюбні плани царя поширилися і Європу. Через Фракію він сягнув Дунаю, але був розбитий скіфами й у 512 е. повернув тому. Через 13 років потребували незалежності містаИонии підняли повстання, під час якого азіатські греки, піддані перського монарха, отримали допомогу з материковій Греції. У 492 е. Дарій прийняв рішення захопити в Грецію й зібрав велику армію. Його перший похід завершився у Фракії після загибелі перського флоту під час бурі поблизу узбережжяГаллипольского півострова. Друга воєнна експедиція теж закінчилася невдачею. У 490 е. перське військо зазнала нищівну поразку вМарафонской битві. Дарій помер у листопаді 486 е., не встигнувши завершити підготовку ось до чого походу.

Створення Перської держави розпочався ще при Кірі Великому (роки правління 559–529 е.), але є головним справою життя Дарія I. Основні інформацію про розмірах підвладних йому земель повідомляєтрехъязичная напис, висічена високо на скелі вБехистуне (>Бисутуне), селі неподалікХамадана, ніяких звань Ірану. Дарій зображений хто стоїть перед дев'ятьма закованими у подальшому ланцюгу бунтівними вождями, а тексті надревнеперсидском,еламском і вавілонському мовами розповідають про його перемоги й відданості БогуАхурамазде й переказано 25 покірних царю народів. Їх посланці показані й у вигляді данників на рельєфах вПерсеполе іСузах, де за наказу монарха було побудовано чудові палаци, для прикраси яких залучалися все багатствагосударства[12].

Як правитель Дарій вирізнявся великодушністю і прозорливістю. Місцевим главам сатрапій було надано значна самостійність, але де вони несли важкий тягар відповідальності за збір данини,платившейся як грошима, і натурою. У цьому кожна область поставляла своєї продукції: пахощі йшли з Аравії, мули з Каппадокії, збіжжя та риба з Єгипту й т.д. У дивовижній країні всіляко заохочували торгівля. Введено єдина для держави золота монетадарик, що активізувало ходіння грошей; зазнали стандартизації міри та ваги; функцію єдиної торгової мови почав виконувати арамейська; будувалися шляхи і канали, зокрема великий царський шлях відСард, у західній частині Малої Азії, до Суз, зі сходу Тигру, і канал, який з'єднав Ніл з Червонимморем[13]. Дарій помер у віці шістдесяти чотирьох років, його спадкоємцем якого став син – Ксеркс I. Греко-персидские війни

Війни почалися зі повстання які під перським пануваннямионийских грецьких міст (на західному узбережжі Малої Азії) в 499 е. Спарта відповіла на закликионийцев про допомогу відмовою, але афіняни, які побоювалися, хіба що її колишній тиранГиппий (воно було тоді Малої Азії, і виношував плани повернення) недоотримав підтримки від персів, вирішили втрутитися та послали 20 кораблів. Разом зеретрийцами з що сусідила зАттикой островаЭвбея афіняни допомогли заколотникам захопити і спалити столицю перської сатрапіїСарди в 498 е., однак невдовзі цей загін було відкликано, а до 494 е. повстання був пригнічений (втім, повсталим вдалося домогтися деяких поступок). Як відповідної заходи у 492 е. Дарій І, цар могутньоїПерсидской імперії, послав свого зятяМардония на чолі армії й флоту черезГеллеспонт (>совр. Дарданелли) до Греції. У підніжжя Афон (півострів Акта, видатний в Егейське на морі з півночі) флот зазнав катастрофа, і сухопутне військо був змушений повернутися. Маючи намір покарати Афіни іЭретрию за спаленняСард, в 490 е. Дарій послав у Егейське море новий флот під керівництвомДатиса іАртаферна, яких супроводжувавГиппий[14]. Спочатку перси припливли доЭретрии і після шестиденної облоги захопили місто. Тим часом афіняни відправили в Спарту скороходаФидиппида з жаданням допомоги, але спартанці відповіли, що у зв'язки Польщі з релігійним святом вони зможуть виступити до повні. Тоді 10 тис. важкоозброєних афінських піхотинців, допоможе яким виявилися лише 1000платейцев, зайняли вузьку долину, яка наМарафонскую рівнину неподалік від узбережжя, де, як гадалося, флот персів мав зупинитися шляхом до Афін. Афінські стратеги обрали головнокомандувачем Мільтіада, оскільки він знайомий з військової тактикою персів, які вигнали їх у 493 е. з Фракії. ТеперМильтиад вичікував, залишаючись дома, тоді як піхота і кавалерія персів (прибл. 30 тис. людина) висадилися до берега.Персов захищали тонкі зброю, вони озброєні луками і короткими мечами. Коли стріли ворога почали вражати греків,Мильтиад наказав їм атакувати – бігом, щоб якнайменше залишатися під градом стріл. Перси, не готові до рукопашному бою, відступили до своїх кораблям, зазнавши найтяжчих втрат (прибл. 6400 вояків убитими), у афінян іплатейцев було вбито 192 людини. Спроба напасти на Афіни зненацька з гаваніФалера закінчилася невдачею, і перси повернулися на Азію. Афіняни спорудили на вшанування загиблих високий курган, який досі видно на полі бою в Марафона. Потім вони, слідуючи раді відомого афінського політикаФемистокла, узялися до будівництва флоту. Фемістокл розраховував те що, що Греція занадто низька у тому, щоб прогодувати армію завойовників, і тому, якщо загине який би комунікації флот, ворожого війську доведеться піти. Коли Дарій помер, його син і наступник Ксеркса не зміг одразу виступити на похід через заколоту в Єгипті, проте перси узялися до підготовки нового вторгнення. Оскільки слід було знову вирушити через північну частина Егейського моря, у Фракії будувалися продовольчі склади, через перешийок у гори Афон було прорито канал, черезГеллеспонт (місце переправи з Азії до Європи) наведено плавучий міст; нарешті, було зібрано сухопутне армія приблизно 100 тис. чоловік і флот з 1000кораблей[15]. Цього разу Афіни і Спарта виступили разом. Їх стратегія в тому, щоб утримувати перське армію північ від до того часу, поки бою не зійдуться обидва флоту. Тому спартанський цар Леонід з 6000 греків зайняв гірський прохідФермопили, тоді як Фемістокл на чолі союзного флоту десь із 300 кораблів очікував персів у мисуАртемисий, північної краюЭвбеи. Влітку 480 е. Ксеркса зі своїми величезним військом вторгся вФессалию. Його воїни тисячами гинули уФермопил, вузького проходу між гірської ланцюгом і морем, до того часу, покипредатель-грек не зазначив їм таємницею стежки через гори. Коли Леонід дізнався, що перси ось-ось обрушаться нею з тилу, він відпустив більшу частину своїхсоюзников-греков боровся аж до смерть у главі 300 спартанців і знання кількох сотеньфеспийцев. Тим часом шторм змусивФемистокла уникнутиАртемисия. Перси вступив у Афіни і спалили місто. Проте ще двома місяцями колись більшість афінян було евакуйовано вТрезен на Пелопоннесі. Фемістокл і спартанський полководецьЭврибиад розмістили флот в затоці сусіднього з Афінами острова Саламін. Хитрістю, хіба що ухиляючись від бою, вони заманили персів у вузький протоку, що й знищили перський флот. >Ксерксу довелося піти до Азії, але він залишив у центральній Греції російську армію 80 тис. людина. Наступного року (наприкінці серпня 479 е.) ці сили, зМардонием на чолі, знищили уПлатей у закутку південноїБеотии об'єднаним грецьким військом 40 тис. людина, яким командував спартанський полководець Павсаній. Згідно з легендою, той самий самий день союзний грецький флот розбив персів уМикале, мису узбережжя Малої Азії, а залишки перських військ було розбито там-таки суші. У результаті такі через два десятиліття з-під влади персів була звільнена більшість грецького населення Малої Азії. Ахеменидский період ознаменувався рішучим поворотом від політеїзму до більш універсальної системі, що відбиває вічну боротьбу між добро і зло. Найбільш рання з написів цього періоду – металева дощечка, виготовлена до 590 е., – містить ім'я богаАгурамазди (>Ахурамазди). Опосередковано напис може бути відбитком реформимаздаизма (культуАгурамазди), здійсненого пророкомЗаратуштрой, чиЗороастром, що розповідається вГатах, древніх священних гімнах.