« Методика викладання психології»

Актуалізація досвіду учнів (лат. actualis — справжній, теперішній) — відтворення в пам'яті учнів знань, уявлень, чуттєвого досвіду.

Анкетування – це вид опитування, який передбачає опосередкований збір первинної вербальної інформації за допомогою анкети, яку респондент заповнює самостійно.

Аналіз — метод наукового дослідження, що полягає в уявному чи фактичному розкладанні цілого на його складові. У психології — мисленнєва операція, що передбачає розчленування об'єктів у свідомості, виділення їх окремих частин, елементів, ознак і властивостей.

Бесіда - діалогічний метод навчання, при якому вчитель шляхом постановки ретельно продуманої системи питань підводить учнів до розуміння нового чи матеріалу перевіряє засвоєння ними уже вивченого. Вивчення— доцільна діяльність особистості (учня, студента) спрямована на засвоєння знань, умінь і навичок для подальшого застосування у практиці.

Види навчання — обумовлені часом, частини навчального процесу, що розрізняються за основними способами передачі та засвоєння змісту навчання.

Викладання — діяльність викладача у процесі навчання, що спрямована на передачу знань, умінь і навичок.

Викладач - штатна посада в вищих навчальних закладах на кафедрах, де велику питому вагу складають практичні заняття (наприклад, на кафедрах іноземних мов, фізичного виховання та ін.) виконує ті ж функції, що і асистент.

Висновок — одержане логічним шляхом судження, яке містить нову чи додаткову інформацію.

Виховання — це складний і багатогранний процес формування особистості, створення оптимальних умов для її фізичного, психічного та соціального розвитку.

Вища освіта – рівень освіти, який здобувається особою у вищому навчальному закладі в результаті послідовного, системного та цілеспрямованого процесу засвоєння змісту навчання, який ґрунтується на повній загальній середній освіті й завершується здобуттям певної кваліфікації за підсумками державної атестації.

Вправа — це метод навчання, який передбачає цілеспрямоване, багаторазове повторення учнями певних дій чи операцій з метою формування умінь і навичок.

Група — об'єднання людей, створене на основі певної спільної для них ознаки, що виявляється в їх спільній діяльності, зокрема в спілкуванні.

Державний стандарт освіти — сукупність норм, які визначають вимоги до освітнього, освітньо-кваліфікаційного рівнів.

Дидактика (rp. didaktikos — повчальний) — галузь педагогіки, яка розробляє теорію освіти, навчання, а також виховання у процесі навчання.

Дидактичні принципи — це основоположні ідеї, що пронизують усі рівні й компоненти освіти та засвідчують їх системну цілісніть. 

Дидактична структура уроку — сукупність змістово-процесуальних характеристик навчання, що визначається дидактичною метою уроку й забезпечує його цілеспрямованість.

Еврестична бесіда– запитально-відповідальна форма навчання, за якої вчитель не повідомляє учням готових знань, а вміло поставленими запитаннями, іноді навідними, які не містять прямої відповіді, змушує їх самих на основі своїх знань, уявлень, спостережень, життєвого досвіду приходити до нових понять, висновків і правил.

Зміст вищої освіти – обумовлена цілями та потребами суспільства система знань, умінь і навичок, професійних, світоглядних і громадянських якостей, що має бути сформована в процесі навчання з урахуванням перспектив роз

Зміст навчання - це науково обгрунтований методичний та дидактичний навчальний матеріал, засвоєння якого забезпечує здобуття освіти і кваліфікації згідно з освітньо-кваліфікаційним рівнем. витку суспільства, науки, техніки, технологій, культури та мистецтва.

Знання — результат свідомого засвоєння фактів, понять, законів, які складають основний зміст навчальної дисципліни.

Інтерактивне навчання — це навчання, побудоване на основі спілку­вання та взаємодії, що реалізуються і в технологіях, і в методах, і в органі­заційних формах.

Інтерв'ю - метод, який застосовується для збирання первинної інформації у психологічних, соціологічних та педагогічних дослідженнях.

 Іспит - це одна з основних форм підсумкового контролю рівня і якості засвоєння студентами теоретичних знань, практичних умінь і навичок по окремій навчальній дисципліні

Кваліфікація - це рівень підготовки людини до виконання того чи іншого виду трудової діяльності. Адже любий вид діяльності, як відомо, можна виконувати з різним ступенем майстерності, що позначається на кількості і якості продуктів праці.

Конспект – це письмовий текст, що систематично, коротко, логічно і зв’язно передає зміст основного джерела інформації (статті, книги, лекції та ін.).

Консультація (лат. consulto — прошу поради) — порада, пояснення педагога учням і студентам з будь-якого питання.

Контроль - це перевірка якості засвоєння навчального матеріалу, встановлення зворотного зв'язку між викладачем і учнями. 

Конфлікт (лат. conflictus — зіткнення) — зіткнення протилежних думок, цілей, інтересів, позицій; крайнє загострення суперечностей.

Лекція (лат. lectio — читання) — як метод навчання передбачає усний виклад великого за обсягом, складного за логічною побудовою матеріалу. Як метод виховання реалізується шляхом послідовного, системного викладу інформації з певної проблеми, який має на меті сформувати у слухачів певні погляди і переконання.

Лекція вдвох — лекція, яка передбачає проблемний виклад матеріалу в діалозі двох викладачів, що моделює реальні ситуації обговорення теоретичних і практичних питань двома дослідниками.

Лекція вступна — лекція, що дає загальне уявлення про завдання і зміст навчальної дисципліни, розкриває структуру й логіку конкретного навчального предмета, викликає до нього інтерес, показує його взаємозв'язок з іншими предметами.

Лекція заключна — лекція, що передбачає підбиття підсумків вивченого матеріалу з певного навчального предмета, виділення вузлових питань і зосередження уваги на практичному значенні здобутих знань для подальшого навчання.

Лекція із заздалегідь запланованими помилками — лекція, що передбачає вкраплення у її текст певної кількості наперед підібраних помилок змістового, методичного характеру, які слухачі повинні виявити.

Лекція проблемна — лекція, що передбачає засвоєння нової інформації шляхом її «відкриття».

Лекція-візуалізація — лекція, на якій демонструють явища і процеси у зручній для зорового сприйняття формі, використовуючи такі демонстраційні матеріали, які не тільки доповнюють слова, а й самі виступають змістовними повідомленнями.

Лекція-прес-конференція — лекція, зміст якої будують на основі отриманих лектором запитань від студентів.

Мета — ідеальний образ об'єкта, який у свідомості задовольняє потребу, що виникла.

Мета навчання - це педагогічна категорія, яка пов’язує між собою всі головні компоненти навчально-виховного процесу (зміст, методи, організаційні форми, контроль) і в значній мірі детермінує загальний результат, ефективність педагогічних дій.

Мето́дика (від грец. — «шлях через») навчання окремої навчальної дисципліни (предмета) — галузь педагогічної науки, що представляє собою окрему теорію навчання (приватну дидактику).

Методика викладання психології - це наука про психологію як навчальному предметі і закономірності процесу навчання різних вікових груп. 

Ме́тодика навча́ння — спосіб організації діяльності учнів з навчальним матеріалом.

Метод навчання (від греч. metodos — буквально: шлях до чого-небудь) — це упорядкована діяльність педагога й учнів, спрямована на досягнення заданої мети навчання.

Методи контролю — сукупність методів навчання, які дають змогу перевірити рівень засвоєння учнями, студентами знань, сформованості вмінь і навичок.

Методи психології - це ті прийоми та засоби, за допомогою яких дослідники-психологи отримують достовірні відомості, що використовуються далі для побудови наукових теорій та вироблення практичних рекомендацій. 

Метод об'єктивного спостереження - це стратегія дослідження з реєстрацією зовнішніх (поведінкових, психофізіологічних та ін) характеристик або змін спостережуваного об'єкта. Як правило, цей різновид спостереження виступає в якості попереднього етапу перед плануванням і здійсненням експерименту.

Метод педагогічного спостереження — метод, що передбачає спеціально організоване сприймання педагогічного процесу в природних умовах.

Метод психолого-педагогічного тестування — метод визначення рівня знань, умінь або загальної інтелектуальної розвиненості особистості за допомогою карток, малюнків, задач — шарад, ребусів, кросвордів, запитань.

Метод самоспостереження - це стратегія отримання емпіричних даних за допомогою спостереження за самим собою, власними психічними станами і процесами.

Метод узагальнених незалежних характеристик — метод, що передбачає узагальнення відомостей про учнів, студентів, отриманих із різних джерел (від учителів, батьків, ровесників), зіставлення цих відомостей, їх осмислення.

Мотив – усвідомлена потреба, яка викликає активність людини й визначає спрямованість цієї активності.

Мотивація - це так звані психічні явища, що стали спонуканням до виконання тієї або іншої дії, учинку, що визначають активність особистості та її спрямованість на досягнення запланованого результату.

Навички — свідомі, базовані на знаннях дії, що виконуються в результаті багаторазового повторення окремих практичних та теоретичних завдань, передбачених програмою навчального предмета і мають автоматизований характер.

Навча́льний план — основний нормативний документ закладу освіти, за допомогою якого здійснюється організація навчального процесу.

Навчальний предмет – це спеціально підібраний і дидактично оброблений матеріал науки, або педагогічно адаптований зміст основ будь-якої галузі діяльності. І

Навчальна програма – це нормативний документ, в якому окреслюється коло основних знань, умінь і навичок, що підлягають засвоєнню з кожного окремо взятого навчального предмету.

Об'єкт науки — реальні явища, які вивчає конкретна наука.

Освіта — процес і результат засвоєння учнями систематизованих знань, набуття умінь і навичок, формування на їх основі наукового світогляду, моральних та інших рис особистості, розвиток її творчих сил і здібностей.

Освітній стандарт - це обов'язковий рівень вимог до загальноосвітньої підготовки випускників і відповідні цим вимогам змісту, методи, форми, засоби навчання і контролю. 

Педагог — це фахівець, що викладає якийсь предмет, проводить виховну роботу в навчальному закладі.

Педагогіка — багатогалузева наука, яка охоплює всі аспекти навчання і виховання особистості.

Педагогічна технологія - це педагогічно і економічно обгрунтований процес досягнення гарантованих, потенційно відтворюваних, запланованих педагогічних результатів, які включають формування знань і вмінь шляхом розкриття спеціально переробленого змісту, суворо реалізується на основі НОП та поетапного тестування. 

Предмет науки — це сфера пізнання, якою займається конкретна наука.

Програмоване навчання - це навчання за заздалегідь розробленою програмою, у якій передбачені дії як учнів, так і педагога 

Проблемне навчання - система методів, засобів, що шляхом розв'язування проблемних завдань у процесі засвоєння нових знань формують в учнів творче мислення та пізнавальні інтереси.

Процес виховання — система виховних заходів, спрямованих на формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості.

Психіка — властивість високоорганізованої матерії, що проявляється у відображенні об'єктивної дійсності.

Психічні властивості — стійкі індивідуально-психічні особливості людини, які характеризують її як особистість чи індивідуальність і виявляються в її поведінці.

Психічні процеси  — складні види внутрішньої діяльності людини, спрямовані на пізнання себе і навколишнього світу.

Психічні стани — емоційно забарвлені мінливі стани людини, які виникають під впливом різних обставин життя, стану здоров'я та інших факторів.

Підручник - книга, в якій систематично викладаються основи знань у певній галузі на сучасному рівні досягнень науки і культури; основний і ведучий вид навчальної літератури. 

План – форма конспектування, яка включає аналіз структури тексту, узагальнення, виділення логіки розвитку подій і суті.

Позиційне навчання – це навчання спрямоване на формування у студентів інтелектуальних засобів роботи з науковими текстами.

Пояснення — метод навчання, що полягає в словесному тлумаченні слів, термінів, понять, явищ, принципів дій приладів, використання наочних посібників тощо.

Практична робота — метод навчання, при якому педагог організовує детальний розгляд учнями (студентами) окремих теоретичних висновків навчального предмета й формує уміння та навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання учнем (студентом) відповідно сформульованих завдань.

Предмет дидактики — зміст освіти підростаючого покоління і організація процесу, що забезпечує оволодіння цим змістом.

Пригадування — активний процес відтворення у свідомості людини її попереднього досвіду.

Прийоми навчання — це складові методу, певні разові дії, спрямовані на реалізацію вимог тих чи тих методів.

Принципи викладання – вихідні положення, основні дидактичні вимоги до процесу викладання, виконання яких забезпечує його необхідну ефективність.

Принципи навчання  — основні теоретичні вихідні положення, за якими здійснюється навчання окремої навчальної дисципліни .

Принцип доступності- це принцип,який передбачає відповідність змісту, характеру і обсягу матеріалу, який вивчається, віковим особливостям і рівню підготовки учнів.

Принцип науковості – це принцип, який передбачає розкриття причиново-наслідкових зв'язків явищ, процесів, подій, включення в засоби навчання науково перевірених знань, які відповідають сучасному рівню розвитку науки.

Проблема  — складне теоретичне або практичне завдання, що потребує вивчення, дослідження й вирішення.

Психологія  — наука про факти, закономірності та механізми психічного життя людей і тварин.

Розповідь — це метод навчання, який передбачає оповідну, описову форми розкриття навчального матеріалу з метою спонукання учнів до створення в уяві певного образу.

Рефлексія (від лат. reflexio — звернення назад) — філософський метод, при якому об'єктом пізнання може бути сам спосіб пізнання (гносеологія) або знання, думка, вчинок (епістемологія).

Самоконтроль - усвідомлення й оцінка суб'єктом власних дій, психічних процесів і станів.

Самостійна робота студента (СРС) - це самостійна діяльнісгь-учіння студента, яку науково-педагогічний працівник планує разом зі студентом, але виконує її студент за завданнями та під методичним керівництвом і контролем науково-педагогічного працівника без його прямої участі.

Семінар (лат. seminarium — розсадник)— організаційна форма навчання, яка передбачає обговорення проблем, що стосуються прочитаної лекції чи розділу курсу.

Темп навчання (лат. tempus — час) — ступінь швидкості, з якою розгортається навчальний процес, виконується програма і засвоюється навчальний матеріал.

Теорія навчання - це розділ педагогічної психології, теоретично й експериментально вивчає психологічні умови ефективності взаємодії вчителя (викладача) і учня (студента). 

Уміння — здатність свідомого виконання практичних та теоретичних дій із застосуванням надбаних знань.

Урок - основна структурна одиниця навчального процесу в школі.

Форми організації навчання— обумовлені часом окремі структури (частки) навчального процесу тісно пов'язані з його змістом.