2. Розвиток та система приватного права.

Історія приватного права починається з римської давнини.

І період: формування приватного права як цілісного нормативного системного утворення (римське приватне право). Приватне право виникло у вигляді досить досконалої правової системи. Кодекс Юстиніана, основну частину якого складають Дігести (вислови римських юристів) і Інститути Гая (давньоюрдичний підручник права);

ІІ період: Середньовіччя. У європейський університетах з’явилися вчені дослідники, які називалися глосаторами. Поширилося коментування і доповнення механізмів правового регулювання (живим звичаєвим правом). Це був період «Університетського розвитку»;

ІІІ період: початок ХІХ століття – період кодифікації, 1804 рік – Кодекс Наполеона. Кінець ХІХ століття – Німецьке, Австрійське, Швейцарське цивільне уложення. З цього моменту починає розвиватися власне цивільне право;

IV період: сучасний – характеризується уніфікацією і гармонізацією.

Зараз працює комісія по підготовці Європейського цивільного кодексу. До цього періоду відноситься і прийняття нового Цивільного кодексу України.

Приватним відносинам обов’язково має бути притаманна юридична рівність суб’єктів.

До приватних належать: цивільне право, сімейне право, трудове право, міжнародне приватне право, частково земельне право.

Важливим є спосіб встановлення відносин, зв’язків між суб’єктами. З цієї точки зору приватне право засноване на вільному волевиявленні суб’єктів.

Сьогодні сформувалися так звані галузі права «другого ешелону»: космічне право і т.д. Це не є галузі права в повному розумінні.

Навіть коли в основі певних відносин лежить адміністративно-правовий акт, це не факт, що ці відносини є публічно-правовими.

3. Соціальна цінність цивільного права. Цивільне право і громадянське суспільство.

З проведенням глобальних економічних, політичних реформ почали переглядатися погляди на державу і право. У радянські часи панувала позиція другорядності права: право слідує за державою. Така позиція ґрунтувалася на формальній ознаці.

З 90-х років ця позиція почала переглядатися.

Алексєєв: в основі досліджень лежить право. Він звернув увагу на те, що здавна юридичні приписи почали охоплювати не лише всі сфери життєдіяльності людей (практичні сфери), але вони набули значення джерела і носія механізму правової регуляції (соціальне регулювання). Право – вища школа соціального регулювання.

Через сферу приватного права ще в часи Античності відбулося значне інтелектуальне збагачення права. В зв’язку з потребами юридичної практики використовувалися вже існуючі здавна юридичні конструкції.

Цивільне право найближче стоїть до людини.

Саме в цивільному праві ще в римські часи були закладені механізми, які ще й досі використовуються.

Саме цивільне право у вигляді системних цивільних законів заклало основи сучасного громадянського суспільства. Якщо політичні принципи нового часу закладені в конституціях, деклараціях, то саме Французький Цивільний кодекс 1804 року здійснив незамінну роботу по формуванню і утвердженню не лише законів громадянського суспільства. У кодексі були закріплені принципи священності і недоторканості приватної власності, різноманітність договорів цивільного обороту (всього обороту майнових благ).

Сергеев: в качестве исходной основы выступает гражданское право.

Соціальна цінність цивільного права проявляється через його основні інститути: право власності, інтелектуальна власність, спадкове право.

На сьогодні в процесі кодифікації в різних країнах проявилися всі риси сучасного цивільного права як серцевини правової основи громадянського суспільства.

Громадянське суспільство – особливий характер, стан розвитку суспільства; суспільство яке відповідає критеріям, які відпрацьовані історичним досвідом.

Поняття громадянського суспільства було відокремлено від держави. Громадянське суспільство – те, що існує поза безпосереднім впливом держави.

Держава не може втручатися у приватне життя людей.

Гегель: громадянське суспільство – система потреб, що засновані на приватній власності, а також релігії та моралі.

Громадянське суспільство виникло як відповідь на питання про найбільш доцільний і розумний устрій людського життя.

В громадянському суспільстві мають бути забезпечені відносини власності, природні права людини.

Ознаки громадянського суспільства:

• економічна свобода різноманітної форми власності, реалізація ринкових відносин;

• соціальні: безумовне визнання і захист природного права людини і громадянина;

• легітимність і демократичний характер влади;

• рівність усіх перед законом і правосуддям;

• надійна юридична захищеність особи;

• правова держава, заснована на поділі і взаємодії влади;

• політичний і ідеологічний плюралізм, а також легальна опозиція;

• свобода слова, думки, незалежність ЗМІ;

• невтручання держави в приватне життя громадян, їх взаємні обов’язки і відповідальність;

• класовий мир, партнерство, наукова згода;

• ефективна соціальна політика.

Врегулювання відносин власності – основа громадянського суспільства.

Другим чинником громадянського суспільства є права людини.

В умовах формування громадянського суспільства вдосконалення механізму цивільно-правового регулювання відіграє дуже важливу роль.