- •Тема 1. Цивільне право в системі приватного права
- •1. Поняття і ознаки приватного права. Критерії відмежування приватного і публічного права.
- •2. Розвиток та система приватного права.
- •3. Соціальна цінність цивільного права. Цивільне право і громадянське суспільство.
- •4. Предмет сучасного цивільного права.
- •5. Сучасна методологія цивільного (приватного) права.
- •6. Принципи, функції, система цивільного права.
- •7. Проблеми відмежування цивільного права від інших галузей.
- •Тема 2. Джерела цивільного права України
- •2. Поняття та форми систематизації цивільного законодавства.
- •3. Кодифікація цивільного законодавства дореволюційної Росії.
- •4. Перша кодифікація радянського цивільного законодавства.
- •6. Впорядкування цивільного законодавства України на сучасному етапі. Розробка та прийняття нового Цивільного кодексу України.
- •7. Концепція та структура Цивільного кодексу України 2003 року.
- •8. Інші джерела цивільного права.
- •Тема 3. Загальна характеристика цивільного права зарубіжних країн
- •2. Співвідношення цивільних та торговельних кодексів у зарубіжних правових системах.
- •3. Загальна характеристика Французького Цивільного кодексу.
- •4. Загальна характеристика Німецького цивільного уложення.
- •5. Характеристика цивільного права Великобританії та сша.
- •6. Цивільний кодекс Нідерландів.
- •7. Цивільний кодекс провінції Квебек.
- •8. Цивільний кодекс Російської Федерації. Цивільне законодавство країн снд.
- •Тема 4. Наука цивільного права. Розвиток сучасної цивілістичної доктрини
- •2. Розвиток науки цивільного права в дожовтневу добу.
- •3. Розвиток науки цивільного права в період 1917-1955 років (1955 рік – дискусія про цивільне право, яку розпочав Венедиктов).
- •6. Розвиток науки цивільного права в Київському університеті.
- •Тема 5. Механізм цивільно-правового регулювання
- •2. Цивільно-правові норми в механізмі цивільно-правового регулювання.
- •Тема 6. Застосування та тлумачення цивільно-правових норм
- •2. Застосування цивільно-правових норм за аналогією.
- •3. Тлумачення цивільно-правових норм.
- •Тема 7. Захист цивільних прав. Проблеми захисту суб’єктивних цивільних прав
- •2. Категорія «зловживання правом» у законодавстві і цивільній доктрині.
- •3. Поняття та правова природа права на захист суб’єктивних цивільних прав.
- •4. Форми захисту цивільних прав.
- •5. Поняття «самозахисту». Межі його здійснення.
- •Тема 8. Цивільно-правова відповідальність: теоретичні проблеми
- •Глава 51 цк.
- •3. Умови (підстави) цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення.
- •4. Розмір цивільно-правової відповідальності.
- •5. Відповідальність незалежно від вини.
- •6. Відповідальність юридичних осіб.
- •7. Умови звільнення від відповідальності.
- •Тема 9. Теоретичні проблеми участі юридичних осіб у цивільних правовідносинах
- •2. Виникнення поняття «юридичної особи», його розвиток у римський період.
- •3. Теоретичне обґрунтування участі юридичних осіб у цивільному обороті в хіх – на початку хх століття.
- •4. Розвиток інституту юридичної особи в радянській цивілістичній доктрині.
- •5. Новий Цивільний кодекс України про регулювання правового положення юридичних осіб.
- •Тема 10. Участь держави та інших публічно-правових утворень у приватно-правових відносинах
- •Тема 11. Правочини в цивільному праві
- •Глава 79 цк – вчинення дій без доручення.
- •Глава 80 цк – зобов’язання з рятування життя…
- •2. Поняття і ознаки правочину.
- •3. Види правочинів.
- •4. Умови дійсності правочинів.
- •5. Недійсність правочинів.
- •6. Види недійсних правочинів.
- •Тема 12. Теоретичні проблеми позовної давності
- •2. Поняття і значення позовної давності.
6. Види недійсних правочинів.
Види недійсних правочинів (ст.215 ЦК):
нікчемні (абсолютно недійсні) – правочин, недійсність якого встановлена законом;
оспорювані (не можна щодо них подавати позов про визнання правочину дійсним). Оспорювані або відносно недійсні правочини – законодавець допускає їх дійсність, але ставить в залежність їх дійсність від ініціативи визнання правочину недійсним стороною правочину. Це може бути вимога про визнання правочину недійсним з боку сторони або заінтересованої особи!!!
Не можна в договорі встановити підстави недійсності правочину, це прерогатива виключно закону.
Недійсність – особливий вид правопорушення в Цивільному кодексі.
За підставами недійсності (дефектами):
суб’єктний склад, що породжує недійсність;
дефект волі: невідповідність волі;
волевиявлення;
дефект форми;
дефект змісту;
порушення порядку укладення.
Наслідки недійсності (загальні наслідки):
реституція;
відшкодування шкоди;
відшкодування моральної шкоди.
Є ще особливі наслідки, наприклад, відповідальність в кратному розмірі.
Тема 12. Теоретичні проблеми позовної давності
Строки в цивільному праві.
Поняття і значення позовної давності.
Обчислення строків позовної давності.
Строки позовної давності у новому ЦК.
1. Строки в цивільному праві.
Цивільні правовідносини не можуть існувати інакше, як в часі.
Юридичне значення має не сам процес перебігу часу, а існування певних прав і обов’язків.
Строки – окремі етапи, відрізки часу. Зазвичай строки відносять до подій.
Строк – юридичний факт, що призводить до виникнення, зміни і припинення цивільних правовідносин.
Класифікація строків:
за способом встановлення:
які встановлюються нормативно-правовим актом;
які встановлюються договором;
які встановлюються одностороннім правочином;
які встановлюються судовим рішенням;
за характером визначення:
імперативні;
диспозитивні;
визначені (наприклад, з визначеним строком);
невизначені;
загальні;
окремі;
за призначенням:
строки виникнення цивільних прав і обов’язків;
строки виконання цивільних прав і обов’язків;
строки існування цивільних прав;
преклюзивні – визначають межі існування суб’єктивного права (наприклад, порушено права і особа, чиї права порушено, має протягом встановленого строку пред’явити претензію);
гарантійні – періоди часу, впродовж якого зобов’язана особа гарантує якість товарів, робіт, послуг;
строки виконання зобов’язань – вчинення дій на досягнення правового результату;
строки захисту цивільних прав;
претензійні строки – характерні для неюрисдикційної форми захисту.
2. Поняття і значення позовної давності.
Цивільний оборот – сукупність всіх правочинів, які вчиняються в певний період часу. Важливою є стабільність цивільного обороту. Щоб захистити права і обов’язки особи завжди пов’язані часом, часовими рамками.
Обмежується можливість особи в примусовому порядку захистити своє порушене право за допомогою юрисдикційних органів.
Натуралізація суб’єктивного права – законодавець усувається від можливості вимагати виконання зобов’язання примусовим шляхом через звернення до юрисдикційних органів.
Законодавець у ЦК виділяє строк – період, проміжок часу, і термін – конкретний момент в часі (конкретна календарна дата, конкретна подія).
Англійський строк позовної давності – 18 років, французький – 10 років (а в певних випадках і 30 років).
В Україні строк позовної давності було встановлено ще в ЦК 1963 року в 3 роки.
Захист порушеного цивільного права – особлива форма звернення через судові органи (право на позов).
Право на позов в доктрині розглядається в матеріально-правовому і процесуальному аспекті.
Матеріально-правовий аспект: особа, право якої порушено, має право в примусовому порядку примусити до виконання, утримання.
Процесуальний аспект: у встановлені строки, особа, чиє право порушено, має право звернутися з вимогою захисту до певного юрисдикційного органу.
Право на позов – серцевина інституту позовної давності. Слід розрізняти можливість звернення до суду з вимогою і право захистити свої інтереси. Строк позовної давності обмежує можливість захистити порушене право в процесуальному порядку. Тільки за загальним правилом обмежується це право, але можуть бути винятки, коли строк пропущено з поважних причин.
Коли приймався новий ЦК певні класичні підходи були істотно змінені. Законодавець відійшов від основної ідеї імперативності норм про строк позовної давності (суд сам застосовує ці норми і сторони ніяким чином не можуть впливати на встановлення і тривалість строків позовної давності).
Не пішов законодавець шляхом зміни строку позовної давності – він залишився 3 роки.
!!! Помилка: ст.256 ЦК – може звернутися до суду з вимогою…» (але є ст.267 ЦК, де у п.2 закріплено правило: заява про захист цивільного права або інтересу може бути подана до суду незалежно від спливу строку позовної давності. Ці статті не скориговані.
ст.259 ЦК зруйнувала концепцію імперативності строку. Закріплено можливість збільшення строку позовної давності за згодою сторін шляхом укладення угоди в письмовій формі.
За ЦК 1963 року надавалася суду можливість застосовувати строки позовної давності незалежно від волевиявлення сторін.
Пропущення строку було достатньою самостійною підставою для відмови в прийнятті позову.
Сьогодні застосування строку позовної давності здійснюється виключно за заявою сторони. Якщо відповідач не заявляє про те, що позивачем пропущений строк позовної давності, суд не може самостійно, ініціативно застосувати строки позовної давності.
ч.1 ст.267 ЦК.
ч.3 ст.267 ЦК: позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони в спорі, зробленої до винесення судового рішення.
Законодавець встановив перелік правовідносин і вимог, на які не поширюються правила про позовні давність:
вимоги щодо захисту особистих немайнових прав;
вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом;
фінансові вимоги;
вимоги про визнання незаконним акту, який порушує право власності. ст.11 ЦК – спори розглядаються або загальним або господарським судом, але не адміністративним + 268 ЦК (п.4).
Франція – строк позовної давності – 30 років.
Єдиний торговельний кодекс США – більше 10 років.
Західні законодавства містять дуже розгалужену систему загальних строків.
В університетах римське право асоціювалося з теорією права (не бралося в контексті римського права до уваги законодавство).
Дореволюційні вчені: Некрасов, Цитович «Торговое право», Грим, Казанцев, Дювернц, Кассо «Залог», Симакин, Тарасов, Муромцев, Васьковский, Малишев, Петражицкий, Дединский, Неволин.
Агарков «Предмет и система гражданского права», Стучка «Революционное право и государство», Братусь «Юридические лица в советском гражданском праве».
Публічний інтерес – поняття вужче, ніж суспільний інтерес.
