24. Конституція Пилипа Орлика

Нову парадигму укр. державотворення на демократичних засадах сформульовано у видатному документі української думки Конституції П. Орлика 1710 р. “Пакти й Конституція прав і вольностей Війська Запорозького”. Метою Конституції Орлика було обмеження влади гетьмана, для запобігання самодержавству гетьмана при ньому повинна була існувати рада. Без її рішення та дозволу гетьман не міг починати жодної серйозної справи Гетьману не заборонялося видавати універсали також було закріплено право нагляду за діяльністю адміністрації і обов’язок не допускати утисків народу, козаків. Існування третьої гілки влади – судової(“Винуватців (злочину) не повинен карати сам Гетьман зі власної ініціативи і помсти), за новим Договором мала здійснюватись як гетьманом, так і Генеральним судом. Кожна гілка влади

Повинна уважно спостерігати за діями інших гілок. У Конституції Орлика визначається рівність всіх перед законом. Тому єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент — Верховна Рада України; органами державної виконавчої влади — Каб.Мін, центральні та місцеві органи державної викон. влади; органами судової влади — Констит. Суд України та суди загальної юрисдикції.

Переяславська угода не виправдала сподівань українців, козаків на те, що московська держава залишить “вільне військо запорізьке і народ вільний… при правах і вольностях своїх”, що призвело до обурення, яке на політ-му тлі, зокрема, виражали гетьман Іван Мазепа і один з його послідов. П.Орлик. Інтелектуальна, кул-рна, політична зрілість і новаторство “Констит…” наочно простежується вже у її назві. Детальною і чіткою була її структура - документ має вступну частину і 16 статей. У вступі розкриваються причини розриву відносин між Україною і Москвою, яка на “народ вільний, козацький” прагнула накинути “невольниче ярмо”. Тут також декларується незалежність, територіальна цілісність і межі Української козацької держави. Головні принципи побудови незалежної держави: поділ влади, суверенність, демократизм, соціальність, законність, забезпечення прав і свобод людини та громадянина, правова ку-ра.

Багато уваги у “Конституції…” відводиться пит. внутрішньополітичного, соціального врядування; встановлення механізмів обмеження гетьман-го “самодержавства”;скасування податків з селян і простого люду; організація системи представницької влади.

Таким чином, “Конституція П.Орлика” наочно показує високий рівень зрілості громадсько-політичної думки вищих верств укр. сус-ва, засвідчує високий рівень нац. свідомості, відображено дух нації, її демократичний менталітет. “зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів. У ній знах. принципи національно-визвольної ідеології, суспільної психології, ліберально-демократичні засади побудови Укр.. держ-ті. Забороняється узурпація влади. Констит Орлика стала унікальним істор. документом, цінним здобутком політичної правової думки України.

25 Кирило-Мефодівське товариство

2. У таких умовах в Україні у 1845 - 1846 роках відбувається створення таємної політичної організації “Братство святих Кирила і Мефодія” з вираженим науково-просвітницьким і громадсько-політичним спрямуванням. Фундаторами “Братства” були: Микола Костомаров, Василь Білозерський та Микола Гулак. Згодом до них приєдналися Тарас Шевченко, Пантелеймон Куліш та інші представники патріотично налаштованої вітчизняної інтеліґенції.

Таємна спілка мала серйозні стратегічні цілі: поборення кріпацтва, скасування станових привілеїв, встановлення республіканської форми державного устрою, при цьому наголошувалося на необхідності мирного об’єднання всіх слов’янських країн у єдину державну форму (федерацію), очолювану Україною - на засадах збереження рівноправності, певної політичної незалежності.

Провідною персоналією у “Братстві” був Микола Іванович Костомаров викладач Київського університету, український етнограф, історик та письменник.

Він опікувався розробкою ідеологічних і стратегічних засад діяльності організації, зокрема, створюючи програмний документ “Закон Божий” чи “Книга буття українського народу”. У „Законі” говориться про провідну роль українського народу у майбутній боротьбі за свободу і незалежність, значення України, Києва для всіх слов’ян. Документ також має елементи аналізу головних рис слов’янського і, зокрема, українського і російського менталітету – У інших своїх працях

Іншою непересічною персоналією, членом Братства був відомий письменник, історик, етнограф, літературний критик і перекладач Пантелеймон Олександрович Куліш. Саме він увів до широкого вжитку традиційну нині систему періодизації історії України, виділивши добу Київської Русі, Польсько-Литовську, Хмельниччину, „Руїну” та українське відродження. Серед його основних творів – „Записки о Южной Руси”, „Чорна рада”, „Граматика” та ін.

Поділ державної влади набуває класичного змісту в документах Кирило-Мефодіївського товариства виконавчої влади.