52. Форми етнопол. Поведінки.

Типи етнопол. поведінки не панівних етн. груп. 1) добровільна етн. асиміляція – еліта добров. де на асим. (тип упокорення).2) добровільна акультурація 3) боротьба за досягнення автономного або федеративного статусу (тип спротиву 4) сепаратизм –боротьба Етно спільноти за вихід зі складу держ. утворення та форм. незалежної держави). Типи етнопол. поведінки 1. дотримання принципу етнічного плюралізму, сутністю якого є визнання рівності та самоцінності кожної етнічної спільноти.2. проведення політики, спрямованої на міжетнічну інтеграцію, що передбачає зближення етносів, автохтонів (титульна нація) та ін. етн. груп, які прожівають поряд з ними, з метою створ. єдиної для всіх поліетн. держави-нації.3. реалізація у сусп. політики нац-культур, нац-персональної чи нац-територ автономії в місцях компактного проживання етн. груп. 4. федералізація держави.(позитивне). 5. відверте нехтування державою вимог етнічної групи з метою збереження „статус кво”, що задовольняє панівну групу. 6. здійсн шляхом геноциду, етноциду, примусової асиміляції чи примусової депортації політики усунення з політ. арени етн. спільноти, яка виступає або може виступ.загрохою офіц. влади.(негатив.)

52. Сутність та ознаки геноциду. Геноцид-феномен люд історії. –дії з наміром повністю або частково знищити яку-небуть етн,реліг або культ спільноту(етноцид-процес цілеспрямованого фізичного знищення якогось етносу,його культ-істор цінностей та етн-культ самобутності, насильницька асиміляція- процес насадження мови та культ однієї етногрупи іншій).Ознаки геноциду: 1вбивство членів гр,2вчинення серйозних фіз та розумових ушкоджень чл гр,3 свідоме створення для такої гр таких життєвих умов ,які на знищення такої гр,4 дії,розрах на зниження народжуваності в такій гр,5 насильницька передача дітей від однієї гр до іншої.

55.Державна етнопол. В сучасній україні.

Структура етнопол. України: 1) укр.. етн. спільнота, яка формує основу укр.. етнопол. організму ( завдання ЕП на у цьому аспекті є цілеспрямована діяльність держави на підтримку укр.. етнічності, зокрема піклування про створ. Таких умов, за яких українці могли б повністю задовольняти запити, пов’язані з їхнім етнічним похгодженням.) 2) етнополітика укр.. держави щодо етнічних меншин повинна враховувати такі аспекти: представники інших етносів склад. 14 млн. . отже, це значний соц. Економ і політ. Потенціал; сьогодні для них як і для укр.. властивий етнічний ренесанс ; більшість етнічних менших України представляють частину етносу, ядро котрих знах.за межами України; етнокультур. Розвиток представників ін. Народів відбувався всупереч закономірностям співжиття у такому середовищі. 3) представники укр.. етносу, які мешкають за межами України.

57. Національний характер, його специфіка та структура. В марксизмі нац. хар-р. (як і нац. психологію) вважали достатньо впливовим, але в той же час другорядним фактором. Нац. хар-р. – це психологічне явище, яке виникає в процесі спільної життєдіяльності членів нац. спільності. Нац. хар-р за допомогою «суспільної (общественной) психології» відображає сутність буття нації в свою чергу стаючи невід’ємним елементом його існування. Нац. хар-р – сукупність рис, які визначають поведінку людини. Нац. хар-р – суперечливий соц.-психологічний феномен, в якому поєднуються нац. специфічне і загальнолюдське, а також соц.-класове і виражається в культурі, традиціях, націях (в західній автурі – менталітет). Нац. хар-р не означає типовість, але в захід. автурі – якраз це мається на увазі. Карл Дойч (засновник теорії соц. комунікації) – нац. хар-р – набор коррелированных (дополняемых) медленно изменяющихся особенностей соц. коммуникации и кооперации в каждом индивиде. Такие особенности включают язык, происхождение, модели обучения, модели получения знаний, антипатии, способы реакции на переживания. Дж. Коррер – Нац. хар-р – связанный комплекс характеристик и образцов поведения приписываемых и имеющихся у значительного числа этой группы, а также одобряемый или принимаемый большинством остальных. ??? Дюйкер, Фрийда – люди принадлежащие к одной нации обладают особенностями типичными для всех ее представителей и нетипичными для представителей другой нации. Западные авторы говорят о том что нац. хар-р определяет тип личности. Структурні елементи нац. хар-ру: 1) ставлення (отношение) до навколишнього світу, сусп.-політич. подій (напр. незацікавленість німців); 2) ставлення до праці, суп.-трудової діяльності; 3) ставлення до представників своєї нац.-психол. спільності; 4) ставлення до речей, предметів повсякденного життя. 58. Національна самосвідомість, її струкстура та роль в етнополітичних процесах.[Спочатку нація – це продукт, потім – суб’єкт нац. свідомості. Щоб стати суб’єктом дії, потрібно отримати самосвідомість]. Нац. самосвідомість – складова частину суспільної (общественной) свідомості, в якій відображаються зміст об’єктивного історичного процесу формування і розвитку нації, тобто пізнається національне буття. Нац. самосвідомість – ідеологічний атрибут нац. життя і найбільш характерний його прояв (выражение), усвідомлення своєї нац. приналежності, ідентифікації. Самоідентифікація є частиною національної самосвідомості і не сприймається як щось індивідуальне, а навпаки – як колективне. Структурні елементи нац. самосвідомості (Колдорчан – радян. академіч. вчений радник ЦК КПРС ): 1) усвідомлення (сознание) етнічної спільності і ставлення (отношение) до інших етносів (етнічна ідентифікація); 2) прихильність (приверженность) до нац. цінностей – мова, територія, нац. цінності; 3) усвідомлення соц. – державної спільності; 4) патріотизм; 5) усвідомлення спільності в нац.-визвольній боротьбі