64.Націоналізм і фашизм

«Ф.— писав Г. Кон, — цей безкомпромісний ворог європ. цивілізації, доводить націо. до його останньої межі, до тоталітарного націоналізму, в якому зникають людство та особистість і залишається лише нація, яка замінює все...»  націоналізм має багато спільного з фашизмом як із сутнісного, так і з формального погляду: нація як головна цінність, апеляція до емотивної сфери, використання однакової символіки й міфології, етатизм тощо. Зрештою, можна взагалі скласти досить невибагливий рецепт виготовлення ідеологічного коктейлю, подібного до фашизму: він полягатиме у змішуванні елементів радикального націоналізму, расизму та соціальної демагогії.

Проте, на думку Е. Сміта, між фашизмом і націоналізмом є фундаментальні відмінності, які перетворюють ці ідеології на якісно різні явища. Для націоналістів нація — це етнічна спільнота, що вирізняється, головним чином, власною історією та мовою, члени цієї спільноти — це вільні громадяни, які мають рівні права й обов’язки у своєму територіально чітко окресленому «домі». Мета націоналістів — підтримка життєздатності цієї спільноти, її автономії і єдності.

Фашизм, зі свого боку, схильний убачати в нації засіб, знаряддя застосування сили щодо інших націй. Його прагнення більше експансіоністські, аніж спрямовані на внутрішнє буття нації, він більше хибує на тоталітарність .

Націоналіст вважає, що кожна нація має власний характер, чесноти, призначення й місію. Основними цінностями для націоналіста є історія, громадянство і батьківщина. Згідно з принципами націоналізму, люди належать до націй завдяки вибору та почуттю належності, традиції або ж спільній культурі чи мові; для більшості націоналістів насильство й війна є засобами досягнення незалежності, єдності й самостійності.

Е. Сміт хоча й не заперечує «ідеологічну спорідненість» націоналізму, фашизму, проте вважає, що на аналітичному рівні націоналізм і фашизм варто розглядати як окремі доктрини і соціологічні явища (не переконливі). Очевидно, варто погодитися з тим, що підхід до цих явищ має бути історичним. Коли йдеться про спорідненість націоналізму і фашизму, ідеології виникли в цілком конкретних країнах і в конкретній історичній ситуації. Фашизм постає як доведення до абсурду деяких основних постулатів націоналізму спорідненими саме ідеологічно. Отже, варто погодитися з тим, що фашизм справді можна вважати екстремальною формою націоналізму, що виник на основі граничної абсолютизації певних ідеологем націоналізму і змішування їх із радикальними соціальними гаслами та расовими передсудами.

65. Націоналізм, ксенофобія, інтернаціоналізм, патріотизм. Шовінізм – стійкі емоційні образи, існуючі в масовій свідомості, які використовуються з метою формування суспільної думки в дусі ворожнечі до чужих етносів. Зароджується тоді, коли повага морально-етнічних цінностей свого народу перетворюється на зверхність приниження моральних засад та традицій інших нац.спільнот. ми маємо любити всі народності як свою власну.

Национализм (Nationalism) – Полит. принцип, утверждающий, что полит и нац составляет единое целое. Это полит идеал, с точки зрения которого для каждой нации государственность является оптимальной формой политической организации. Н. как таковой следует отличать от требований политической или культурной автономии. Націон.-кие программы призывают к націон.-ой однородности через ассимиляцию, а также в некоторых случаях к депортации или даже убийству людей другой наци-сти, или к ирридентизму. При низком уровне этнической однородности в большинстве государств, национа-кая политика наносит вред меньшинствам.

Ксенофобия от греч. "ксенос" (незнакомый, иностранец) и "фобия" (боязнь). Ксенофобия - это любая постоянная, иррациональная или чрезмерная боязнь к иностранцам или незнакомцам, не обязательно оформленная, поощряемая, терпимая или стимулируемая властями. Термин «ксенофобия» имеет два значения: 1) навязчивый страх – боязнь незнакомых лиц; 2) враждебность ко всему чужому, иностранному (образу жизни, идеям, мировоззрению). Ксенофобия – это одна из черт массового сознания, которая носит преимущественно стихийный характер. Сам термин ксенофобия как раз и означает настороженность и недоброжелательство (т. е. фобии) к чужим. Ее разновидностью является этнофобия, которая может быть направлена как против конкретных этнических общностей, так и против некоего слабо дифференцированного в массовом сознания конгломерата «чужих» народов Интернационализм - по общепринятому определению - «принцип солидарности и сотрудничества народов или социальных групп, основанный на общности их интересов, равноправии и независимости». Термин часто используется для оправдания агрессивной, шовинистической политики. Понимание унтер-ма демократическими левыми классически изложено в «Манифесте коммунистической партии» Маркса и Энгельса: пролетариат мыслится как единая всемирная «нация» людей, не имеющих отечества. Интер-зм обретает плоть и кровь исключительно как наднацио-ая солидарность в борьбе против власти-капитала. “Патриотизм, –это преданность и любовь к своему отечеству, к своему народу”.“Патриот, патриота, м. (греч. patriotes - земляк). человек, преданный своему народу, любящий свое отечество, готовый на жертвы и совершающий подвиги во имя интересов своей родины”. Словарь Ушакова. “ любитель отечества, ревнитель о благе его, отчизнолюб, отечественник или отчизник.

69. Поняття "етнічного конфлікту". Испокон веков в обществе существуют конфликты. В зарубежной соц. ХХ века доминирует точка зрения, что конфликт является неизбежным явлением в истории Чехов. общества и стимулом соц. развития. Существуют различные формы соц. конфликтов: классовый, религиозный, расовый, межгосударс-ный и др. Этнический или нац. конфликт – одна из разновидностей соц. конфликтов – 1) Льюіс Козер “боротьба за цінності і претензії на певний статус, владу і ресурси, боротьба, в якій цілями супротивників є нейтралізація, нанесення збитків або знищення суперника”; 2) “зіткнення двох або більше різноспрямованих сил з метою реалі¬зації їхніх інтересів в умовах протидії”. Всякий конфликт без сомнения вызывается рядом причин, этнополитический конфликт – не исключение. 70. Причини та прояви етнічних конфліктів у сучасному суспільстві. Среди причин этнических конфликтов в качестве главной следует обозначить территор проблемы, территор. споры. Для обоснования территор. претензий используются, как правило, истор факты. В качестве доказательств применяется принадлежность той или иной территории определенному этносу в прошлом. Социально-эконом факторы. (Второй важнейший фактор) Сюда следует отнести борьбу этносов за материальные ресурсы, разделение труда, ідеолог. проблемы, проблему власти та ін Роль религии в этнонацион. конфликтах. Переход от тоталитаризма к демократии в полиэтническом и поликонфессиональном обществе чреват усилением этнонац. противоречий, ростом национальной и конфессиональной нетерпимості. Средства массовой информации как фактор межнациональной дестабилизации. При помощи СМИ интеллигенция, а точнее, интеллектуал элита, может влиять на умы, стимулируя рост нац. самосознания. Существуют убедительные доказательства того, что эскалация этнических конфликтов больше зависит не от тяжести стор. невзгод и обид, пережитых тем или иным народом, а от способности узкой группы людей, действующей от имени нации манипулировать массовым сознанием, актуализируя реальные и мнимые обиды народов, превращая эти настроения в политические лозунги, мобилизующие соплеменников с целью захвата власти или ее удержания. Есть и концепции, пытающиеся увязать всплеск конфликтов с глобальным процессом распада колониальной системы и борьбы "малых" народов за национальное самоопределение. Сужение прав меньшинств в социально-политической и социально-экономической сферах способствует еще большей латентной самоорганизации этнической группы, когда ее интересы становятся преобладающими над интересами личности. Законодательная дискриминация национальных меньшинств резко сужает возможность их легального существования, а ксенофобии и отсутствие толерантности в обществе возводят еще один барьер между ними и большинством.

71. Вплив соц-економ. та політ факторів на виникнення етнополіт конфліктів Етнічний конфлікт — втілення соціальної суперечності, акумуляція етнонаціонального у соціальному. Міжетнічний конфлікт можна визначити як відображення ставлення етнічних груп до здійснюваної у державі етнополітики. Він виражає суперечність між різними сторонами однієї і тієї ж суспільної потреби у національному розвитку, яка виявляється в опозиційному спілкуванні етнічних груп. Серед причин можливих на етнонаціональному грунті конфліктів можна назвати:

1. багатонаціональність держави, де представники різних етносів неоднозначне оцінюють перспективу державної розбудови;

2. різну оцінку ролі національних традицій, політичних символів, національної ідеї, рідної мови та ін. у політичній системі;

3. боротьбу різних етногрупувань за участь їх представників у владних структурах;

4. зовнішній вплив на міжетнічні процеси, особливо з боку держав, що використовують діаспору для досягнення власних цілей (так, приводом для вторгнення до Чехословаччини у гітлерівської Німеччини стала нібито необхідність захисту німецької меншини, що там мешкала).

Найпоширенішим є конфлікт ідентичності, характерний для суспільства, де суб'єкт ототожнює себе не з суспільством (державою), а з певною етнічною групою. Такі конфлікти виникають за умов протиставлення рас (ПАР), етнічної супротивності (колишній СРСР, США та ін.), реалізації права на користування рідною мовою (Україна, Білорусія, країни Балтії та ін.), права на етнічну територію (Вірменія—Азербайджан, проблема курдів) та ін.

73.Типології етнополіт конфліктів основным типам: 1. Территориальные конфликты, часто тесно связанные с воссоединением раздробленных в прошлом этносов. Их источник - внутреннее, политическое, а нередко и вооруженное столкновение между стоящими у власти правительством и каким-либо национально-освободительным движением или той или иной ирредентистской и сепаратистской группировкой, пользующейся политической и военной поддержкой соседнего государства2.Конфликты,порожденные стремлением этнического меньшинства реализовать право на самоопределение в форме создания независимого государственного образования.3. Конфликты, связанные с восстановлением территориальных прав депортированных народов 4. Конфликты, в основе которых лежат притязания того или иного государства на часть территории соседнего государства. 5. Конфликты, источниками которых служат последствия произвольных территориальных изменений, осуществляемых в советский период. 6. Конфликты как следствие столкновений экономических интересов, когда за выступающими на поверхность национальными противоречиями в действительности стоят интересы правящих политических элит, недовольных своей долей в общегосударственном федеративном"пироге".7. Конфликты, в основе которых лежат факторы исторического характера, обусловленные традициями многолетней национально-освободительной борьбы против метрополии.8.Конфликты,порожденные многолетним пребыванием депортированных народов на территориях других республик. 9. Конфликты, в которых за лингвистическими спорами (какой язык должен быть государственным и каков должен быть статус иных языков) часто скрываются глубокие разногласия между различными национальными общинами(міжгрупові,внутрішні)