17. Невідкладна терапія при пароксизмальних порушеннях ритму та раптовій зупинці серця.

Фібриляція передсердь ­­- неправильна, дезорганізована електрична активність передсердь, яка призводить до асинхронного збудження й скорочення їхніх окремих ділянок із частотою понад 350 за 1 хв і супроводжується неправильним ритмом шлуночків.

За характером перебігу розрізняють пароксизмальну (ритм відновлюється самостійно протягом 48 год), персистуючу (для відновлення синусового ритму потрібне втручання) і постійну (синусовий ритм відновити не­можливо або недоцільно) форми фібриляції передсердь.

Клінічні критерії діагностики :

• Раптове серцебиття , слабкість, відчуття тупих ударів, відчуття тиснення, дискомфорт в ділянці серця, страх, збудження;

• Неправильний серцевий ритм і неоднакова гучність серцевих тонів;

• Неправильний пульс різного наповнення;

• Дефіцит пульсу;

• Сповільнення ЧСС і відсутність ефекту після вагусних проб;

• Поліурія (спастичний сечовий синдром) після приступів;

• Ознаки серцевої недостатності (задишка, серцева астма чи набряк легень, збільшення печінки, периферичні набряки);

• Ішемічна депресія сегменту ST на висоті тахіаритмії і після купірування приступу;

• Ознаки основного захворювання (мі тральні вади, ІХС, тиреотоксикоз, легеневе серце)

ЕКГ-ознаки ФП:

• Ритм неправильний, інтервали R-R нерегулярні

• Відсутність зубців Р

• Безладні дрібно-, середньо- чи крупно хвильові коливання ізолінії (хвилі f)(найкраще видно в ІІ, ІІІ, aVF, V₁,V₂ відведеннях )

• QRS як правило не змінені

Завдання при лікуванні ФП:

1) зменшення клінічних симптомів;

2) запобігання ускладненням (інсультам, серцевій недостатності й інфаркту міокарда), що дає змогу зменшити смертність.

Лікування

Основні принципи лікування хворих фібриляцією або тріпотінням передсердя включають: відновлення синусового ритму; лікування постійної форми аритмії; усунення етіологічних і провокуючих чинників.

Відновлення синусового ритму доцільно для полегшення симптомів, поліпшення гемодинаміки і зниження емболічного ризику. Воно проводиться шляхом фармакологічної або електричної кардіоверсії. Якщо тривалість існування ФП менше 48 годин, то можна відновлювати синусовий ритм відразу, якщо ФП існує більше 48 годин, то відновленню синусового ритму повинен передувати не менше ніж 3 тижневий курс антикоагулянтів. Із збільшенням часу існування ФП ефективність фармакологічної кардіоверсії знижується і електрична стає успішнішою, особливо при тріпотінні передсердя.

Основні препарати, вживані для відновлення синусового ритму: пропафенон (рітмонорм, пропанорм), флекаїнід, прокаїнамід (новокаїнамід), хінідин, аміодарон (кордарон, аміокордін), соталол.

У резистентних до лікування випадках проводиться радіочастотна катетерная деструкція (абляція) - уривається проведення збудження по "порочному колу".

Хворі з постійною формою нормосистолічної фібриляціі передсердя лікування не потребують. У хворих з різкою брадикардією доцільна імплантація штучного водія ритму. У хворих з тахисистолічною формою миготливої аритмії лікування направлене на зниження частоти скорочень шлуночків і ліквідацію серцевої недостатності.

Купіровання пароксизму. Ціллю лікування пароксизму – є нормалізація ритму. При цьому, чим раніше діагностовано пароксизм і раніше почато його лікування, тим більша його ефективність.

Фармакологічна конверсія ФП може проводитись при стабільному стані хворого і не потребує додаткової антикоагулянтної терапії, якщо тривалість пароксизму не перевищує 72 год, немає тромбоемболічних факторів ризику і немає явних тромбів на ЕхоКГ. Профілактична антикоагулянт на терапія Варфариномт (антагоніст віт К) показана показана хворим з персистуючою формою ФП, яким запланована медикаментозна або електрична кардіоверсія, протягом 3 тиж до і 4 тиж після кардіоверсії.

А нтикоагулянтна терапія при відновленні синусового ритму показана всім хворим з давністю ФП>48год при відсутності проти показів і проводиться з метою профілактики розвитку інсульту. Непрямі коагулянти призначаються за 3-4тиж до і після відновлення ритму під контролем МНО (международное нормализованное отношение), яке в N=2,0-3,0.

18. Визначення та етіологія порушень провідності, класифікація. Клініка та ЕКГ-діагностика атріовентрикулярних блокад та блокад ніжок жмутка Пса. Тактика при гострих та хронічних порушеннях провідності. Невідкладна допомога при нападах Моргань-Адамса-Стокса. Показання та принципи елекгрокардіостимуляції (тимчасової, постійної).