Післямова

Соціальна політика держави як могутня сила суспільного розвитку призначена відігравати ключову роль у вирішенні соціальних проблем, які стоять перед тією чи іншою демократичною, правовою державою. Вона здійснюється урядом, регіональними органами влади, спирається на економічні структури й суспільну підтримку і повинна акумулювати, фокусувати, відображати соціальну обстановку в державі, ситуацію в суспільстві, в потребах і цілях соціального розвитку; сприяти створенню оптимальних умов для життя людей, удосконаленню соціальних зв’язків, взаємодії і співпраці між ними; здійснювати чітке й планомірне державне управління соціальною сферою.

Основний об’єкт впливу соціальної політики - соціальна сфера, безпосередньо пов’язана з розподілом матеріальних і духовних благ, задоволенням специфічних потреб людини, якістю і рівнем її життя, умовами праці, побуту і дозвілля. Ця сфера охоплює різноманітні відносини між особистостями, соціальними групами і верствами в такому їх вигляді, в якому вони складаються на конкретний історичний момент. Вона включає ряд галузей народного господарства й основні елементи соціальної інфраструктури, у тому числі установи охорони здоров’я, заклади науки і культури, санаторно-курортний комплекс, індустрію спорту й туризму, житловий фонд і комунальне господарство. Соціальна сфера включає систему соціального обслуговування населення, соціального захисту й гарантій громадян, які встановлені законами держави й спираються на традиції, звичаї населення держави. Зміст і конкретні завдання соціальної політики охоплюють стимулювання економічного зростання, посилення трудової мотивації і ділової активності, забезпечення гарантії визначеного рівня життя й соціального захисту населення, збереження культурної і природної спадщини, національної своєрідності і самобутності.

Для ефективного здійснення своїх соціальних функцій держава володіє такими дієвими важелями, як соціальне законодавство, національний бюджет, система податків і зборів. Але практика більшості країн світу свідчить про те, що за всієї об’єктивної залежності вирішення соціальних проблем від економічного й політичного стану держави соціальна політика володіє і самостійністю, здатна своїми засобами сприяти підвищенню рівня добробуту населення, впливати на прагнення громадян до соціального прогресу. Це прагнення може реалізуватися і через ефективне державне управління соціальною сферою. Дотримуючись загальновизнаних принципів, Конституція України (ст. 1) проголошує, що Україна - соціальна, правова, демократична держава, політика якої спрямована на створення умов, що забезпечують гідне життя і вільний розвиток людини. Це свідчить про те, що державне управління соціальною сферою України повинно бути спрямоване на охорону праці і здоров’я людей, гарантований мінімальний розмір оплати праці, державну підтримку родини, материнства, батьківства і дитинства, інвалідів і літніх громадян, розвиток соціальних служб, встановлення державних пенсій, надання допомог та інших гарантій соціального захисту.

Пріоритет державного управління соціальною сферою в Україні означає, у першу чергу, пошук реальних шляхів до більш високого рівня соціальної захищеності, зростання тривалості життя, подальшого розвитку закладів культури, екологічного благополуччя, неприпустимості за будь-яких обставин згортання соціальних програм та зменшення гарантій, забезпечення стабільного соціального розвитку України. Населення України в сучасних умовах розвитку не задовольняється мінімумом соціальних покращень, а сподівається на цілком забезпечене, безпечне і цивілізоване життя. Таким чином, виважена соціальна політика має вагоме значення як певний інвестор, стимулятор економічного зростання й добробуту суспільства.

У жорстких умовах ринку окремо взяті господарські одиниці і підприємницькі структури не можуть повною мірою займатися управлінням соціальною сферою держави. Цю найважливішу функцію призначені виконувати органи влади. Саме держава своєю регулюючою роллю зобов’язана компенсувати, усувати недоліки, споконвічно властиві ринковій стихії, встановлювати “правила гри”. Вона, зокрема, не втручаючись безпосередньо в управління підприємствами різних форм власності, ціноутворення і встановлення розмірів оплати праці, має можливість і повинна відповідно до законів України здійснювати контроль за тим, щоб: отримання прибутку не завдавало збитку соціальній сфері ринкової економіки; заробітна плата, передбачена угодами між роботодавцями і профспілками, підвищувалася пропорційно зростанню продуктивності праці; ринок робочої сили реагував на безробіття і звужував її масштаби; вчасно забезпечувалися соціальні виплати та вживалися інші заходи соціального захисту.

Слід зазначити, що соціальна політика не зводиться до проголошення державою соціальних цілей й оголошення гарантій, а повинна бути представлена системою конкретних заходів щодо їх реалізації, розрахованої на короткострокову (протягом року), середньострокову (три-п’ять років) і довгострокову (десять і більше років) перспективу. Державне управління соціальною сферою передбачає цілеспрямоване функціонування різних соціальних інститутів - системи ціннісних установок, зразків і норм поведінки, галузей й установ державної влади, органів місцевого самоврядування, професійних спілок, асоціацій підприємців, соціальної відповідальності бізнесу та інших громадських організацій.

Складовою загальної системи цілей і завдань державного управління соціальною сферою є регіональна політика в цьому напрямі. Вона повинна забезпечувати рівну якість і рівень життя населення у всіх регіонах України. Регіонам належить провідна роль у розробці й реалізації регіональних соціальних програм, які враховують рівень соціально-економічного розвитку території, фінансові можливості, демографічну ситуацію, природно-кліматичні умови, національні традиції і місцеві особливості праці, побуту, споживання продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг. Для успішного управління соціальною сферою важливим є досягнення соціальної злагоди. В рамки такого консенсусу поєднуються гармонізація інтересів громадян і держави в цілому, соціально-психологічне сприйняття більшою частиною суспільства цілей, методів, принципів і форм державного управління соціальною сферою в Україні. Тільки так досягається довіра народу до уряду, органів місцевого самоврядування, масова підтримка соціальної політики, яка ними проводиться. Здійснення комплексу заходів для подальшого реформування системи управління соціальною сферою на сучасному етапі є найважливішою справою на всіх рівнях - загальнодержавному, галузевому, регіональному, місцевому.