22. Соціально-правовий інституціоналізм Дж.Р.Коммонса

Джон Р. Коммонс , досліджуючи колективні організації: сім'я, профспілки, торговельні об'єднання, виробничі корпорації, держава, правові форми створив соціально-правовий напрямок в інституціоналізмі. Правовий аспект використовував і у висунутій ним концепції вартості- вартість результат юридичного узгодження "колективних інститутів":об'єднання корпорацій, профспілок, політичних партій, які відображають професійні інтереси соціальних груп і прошарків населення.

Відстоював необхідність проведення державної реформи в галузі законодавства і створення керівництва, запропонованого лідерами різних "колективних інститутів". Необхідності створення такого уряду, який був би підзвітний громадській думці і проводив демонополізацію економіки.

Еволюція капіталізму вільної конкуренції у фінансову стадію – центральна ідея його основних праць – "Правові основи капіталізму" , "Інституціональна економіка, її місце в політекономії". У них розглядаються проблеми, викликані "соціальним конфліктом" через "нечесну" (монополістичну) конкуренцію підприємців. Державні правові рішення в рамках економічних реформ, як гадає автор, дозволять усунути протиріччя і конфлікти в суспільстві, ознаменують перехід до стадії адміністративного капіталізму.

23. Кон’юктурно-статистичний інституціоналізм і.Мітчелла

Уеслі Клер Мітчелл у своїй основній публікації "Лекції про типи економічної теорії", наполягав на взаємозв'язку економічних проблем з неекономічними, особливо які зумовлюють психологію, поведінку і мотиви діяльності людей. Його вважають засновником економетрики.

Виявити вплив на економічні фактори (грошовий обіг, кредит, фінанси) так званих неекономічних факторів (психологічних, поведінкових та ін.) за допомогою конкретного вивчення цифрових показників і виявлення закономірностей у коливаннях (кон'юнктури) цих показників на базі широкого масиву статистичних даних з фактичного матеріалу та їх математичної обробки, і спробував обґрунтувати концепції безкризового циклу за допомогою різних варіантів державного втручання в економіку. Вважав можливим і необхідним державний вплив на економіку в сфері грошових, фінансових і кредитних відносин у взаємозв'язку із соціально-культурними проблемами і урахуванням психологічного аналізу.

Розрахували тривалість "малих" і "великих" циклів, зробили спробу сконструювати моделі безкризового розвитку економіки, передбачити відхилення в динаміці показників, запобігти їхньому падінню. Засобом пом'якшення циклічних коливань і досягнення сприятливої економічної кон'юнктури мало стати, створення спеціального державного плануючого органу. Планування при цьому передбачалось не директивне, а рекомендаційне, засноване на науковому прогнозуванні реальних цілей.

24. Теорія сільськогосподарської кооперації а.В. Чаянова.

На рубежі століть російської кооперації переживає швидкий підйом, який викликав хвилю і вітчизняної літератури. теорії сільськогосподарської кооперації належить видатному російському вченому, економістів-аграрників, лідеру організаційно-виробничого економічного напрямку Олександру Васильовичу Чаянова.

Побудував універсальну систему класифікації кооперативних форм. Класифікація та систематизація - обов'язкові елементи наукового пізнання спостережуваних явищ і об'єктів. Побачив основу класифікації в самому виробничому процесі.

Розглядає діалектику кооперативних форм, їх взаємну обумовленість, організуючий вплив на все сільське господарство. Спочатку виникають найбільш прості форми кооперації --споживчі та закупівельні товариства. Вони готують грунт для організації збутових кооперативів, які реформують сільське господарство в бік його найбільшої відповідності ринковій кон'юнктурі; встає проблема оволодіння переробкою. Створюються кооперативи по переробці сільськогосподарської сировини. На основі створеної високоорганізованої системи сільгосп.кооперації з'являються виробничі форми - машинні, меліоративні та водні товариства, племінні союзи і т.д. На завершення «вся система якісно перероджується з системи селянських господарств, кооперується деякі галузі свого господарства, в систему громадського кооперативного господарства, побудовану на базі усуспільнення капіталу, що залишає технічне виконання деяких процесів у приватних господарствах своїх членів майже на засадах технічного доручення ».

У своїх пізніх роботах змінив думку про колективне землеробство, це сталося в силу наростаючого колгоспного руху в країні, і чесний вчений не міг не рахуватися з економічною реальністю, можливо, це було наслідком суспільно-політичної ситуації в СРСР.

Розвиток кооперації в роки непу, світовий досвід підтверджують її правильність. На жаль, у нашій країні кооперативний рух вольовим зусиллям державного апарату сталінського режиму було направлено по іншому, не магістральному руслу. Але насильницьке зведення всіх кооперативних форм до колгоспу привело в кінці решт до втрати ним своєї кооперативної суті.