27. Розвиток політичної економії в Україні. М.Бунге, і.Вернадський, м.Туган-Барановський

І. В. Вернадський – головну увагу приділяє критиці кріпосництва і всіх добуржуазних форм виробництва. Прихильник класичної школи в політичній економії заперечував протекціонізм, втручання держави у приватну ініціативу, наголошував на позитивних аспектах вільної конкуренції. Визнає працю «головним і єдиним джерелом багатства. Політична економія в Україні в пореформений період і до 90-х pp. розвивається переважно в руслі класичної школи. Економістів цікавлять проблеми аналізу економічних категорій, з'ясування предмета політичної економії, якій вони надавали виняткового значення в суспільному житті.

М. Бунге, професор, згодом ректор Київського університету в «Основах політичної економії» визначав її як науку, завдання якої «полягає в дослідженні суспільної сторони господарських явищ і законів, яким ці явища підпорядковано». Немає чіткого розуміння цінності- властивість чогось, що людина не може придбати безкоштовно. А величина цінності, залежить від попиту і пропозиції.

Туган-Барановський–сформулював основний закон інвестиційної теорії циклів, відповідно до якого фази промислового циклу визначаються активністю інвестування.Збільшення інвестицій у галузях, що виготовляють засоби виробництва підкреслює анархічний характер капіталістичного виробництва, диспропорційність у розміщенні вільних грошових капіталів у різних сферах їх застосування, що й спричиняє кризи. Причина криз криється «у сфері нагромадження і витрачання суспільного капіталу» за порушення пропорційності його розподілу в різних сферах застосування капіталу.

28. Ідеї марксизму в роботах українських економістів. Економічні погляди м.Зібера

Своє дослідження М. Зібер починає з розгляду вартості та її елементів, маючи на увазі передусім економістів англійської школи (А. Сміт, Д. Рікардо, Дж. Мілль, Мак-Кулох). Мав свій погляд на питання вартості й капіталу і всіляко його відстоював. Метод економічної науки має бути науковим, що вимагає дотримання відповідних правил і принципів. "спеціально корисна праця є єдиним елементом споживної цінності, так само, як відділена від своїх спеціальностей загальнолюдська праця є єдиним елементом вартості й мінової вартості".

Регулятором економічних процесів і явищ- праця.

Виклав основні проблеми «Капіталу», а саме: теорію вартості та грошей, поняття про капітал, про виникнення і збереження капіталу, про причини прибутку з капіталу і вартість робочої сили, постійний та змінний капітал, про просту і складну суспільну кооперацію, машини і крупну промисловість, теорію нагромадження капіталу та капіталістичний закон народонаселення.

Визначив національні форми і особливості нагромадження капіталу.Не будучи послідовником марксизму в цілому, М. Зібер все ж чимало зусиль віддав засвоєнню та пропаганді його економічних доктрин. Його творчість була чи не останнім намаганням захистити, відстояти трудову теорію вартості в політичній економії на основі наукової аргументації.

29. Революційно-демократичний напрям суспільно-економічної думки. Економічні погляди с.Подолинського

Економічні ідеї революційного народництва. самобутній характер економічного розвитку країни, ідеалізували селянство, вважали його рушійною силою революції.

Другим моментом, що характеризував народницький рух в Україні, був зв’язок частини його учасників з українофілами, тобто з буржуазним національно-визвольним рухом, зокрема з його лівим (демократичним) крилом. Не пройшли повз увагу народників і конституційні домагання української буржуазної інтелігенції. Проте деяка своєрідність у характері діяльності народників України не виключала спільності загальних завдань і цілей.

Сергій Андрійович Подолинський— представник революційно-демократичного напряму. Підкреслює прогресивність капіталізму порівняно з феодалізмом, критикує цей спосіб виробництва і виступає передовсім проти приватної власності на засоби виробництва. Аналізує суперечності між працею і капіталом, між зростанням багатства буржуазії і зубожінням трудящих мас, суперечність між розвитком продуктивних сил і їх марнуванням за умов капіталізму. Капіталізму він протиставляє соціалізм як такий спосіб виробництва, котрий створює найліпші можливості для розвитку продуктивних сил і найбільш відповідає вимогам моралі.

Керуючись постулатом про єдність сили та кількісну сталість енергії, писав, що енергія всесвіту — величина постійна, але вона нерівномірно розподіляється у різних частинах всесвіту. На розподіл енергії має вплив людська праця. Дає нове природничо-наукове визнач. “Праця, — є таке споживання механічної та психічної роботи, що нагромаджена в організмі, яке має результатом збільшення кількості перетворюваної енергії на земній поверхні”. Саме праця може стати причиною таких змін у розподілі енергії, які дали б можливість використати найбільшу частину сил природи. Намагається відповісти на запитання: який же спосіб виробництва є найсприятливішим -соціалізм.