32. Сполучник як частина мови. Функціональні різновиди сполучників.

Сполучник є класом службових слів, що вживаються для вираження логіко-граматичних зв’язків між однорідними словами, словосполученнями і частинами складного речення. Характерна ознака сполучників – їх незалежність від кожного з окремо взятих компонентів, між якими встановлюється зв’язок.

Сполучники не пов’язані з формами тих слів, які з їх допомогою об’єднуються і словосполучення.

Виступаючи в незмінній формі для зв’язку слів і речень, сполучники втратили самостійно виражене лексичне значення. Вони не вказують ні на предмети, ні на явища, ні на їх ознаки і не виступають членами речення. Сполучники є граматичним засобом вираження узагальнених понять про суб’єктно-об’єктні, часові, причиново-наслідкові та інші зв’язки між предметами і явищами реального світу. В усіх формах вони тільки оформляють логічні відношення, які виникають між синтаксичними одиницями.

Найважливішим для сполучника є значення, реалізоване у вираженні зв’язків сурядності і підрядності.

При сурядному зв’язку поєднуються граматично рівноправні одиниці. Підрядний зв’язок, притаманний складному реченню, виявляється у поєднанні граматично нерівноправних одиниць у складі синтаксичних конструкцій.

МОРФОЛОГІЧНИЙ СКЛАД СПОЛУЧНИКІВ

Сполучники поділяються на прості (непохідні і похідні) і складені.

До простих непохідних належать: а, бо, і(й), ні, та, чи;

Прості похідні сполучники – це поєднання в одному слові кількох первинних частин, зокрема займенників і прислівників, часток і прийменників: зате, якщо, якби, ніби, нібито;

Складені сполучники є цілими словосполученнями, які виконують службову, граматичну роль. Вони утворені поєднанням відмінкових форм займенника той або іншої повнозначної частини мови із сполучниками що, щоб, і прислівником як (тому що, подібно до того як, через те що, задля того щоб, незважаючи на те що).

За способом вживання сполучники поділяються на три трупи:

• до одиничних належать неподільні сполучники, що не повторюються при кожному однорідному члені і складовій частині складного речення. Сюди належать: а, і, але, та, зате, проте, щоб, якби, тому що, як тільки.

• до повторюваних належать сполучники, що повторюються при кожному однорідному члені речення або при кожній складовій частині складного речення: і…і, ні… ні, то…то, або …або, чи…чи.

• парними називають складені похідні сполучники, кожна частина яких належить до різних членів речення або компонентів складного речення (не тільки … але і(й), як … так і, як не … так, хоч … але, якщо … то).

33. Поняття про словосполучення. Типи підрядного сполучникового зв’язку.

Словосполучення – синтаксична одиниця, що утворюється у результаті поєднання двох або більше повнозначних слів засобом підрядного зв’язку (високий чоловік, лист до брата, приємний мені, розмовляти пошепки).

Словосполучення складається найменше з двох слів: головного і залежного. Воно ще називається простим (непоширеним). Головне слово визначає вживання залежного слова у тій чи іншій формі. Якщо від головного слова залежить не одне, а більше слів, то таке словосполучення складне (поширене).

Головне і залежне слова пов’язані в словосполученні за змістом і граматично. Граматичний зв'язок у ньому виражається за допомогою залежного слова (широким полем) або закінчення і прийменника (іде в бібліотеку). Незмінні слова (прислівники, дієприслівники, неозначена форма дієслова) зв’язуються з головним за змістом (приніс швидко).

Залежно від того, якою частиною мови виражене головне слово, словосполучення бувають:

1) іменникові: іскристий сніг;

2) прикметникові: мокрий від дощу;

3) числівникові: п'ятнадцять зошитів;

4) займенникові: сам по собі;

5) дієслівні: носити воду;

6) прислівникові: досить швидко.

Серед підрядних способів, крім загагально-реченнєвих способів підрядно-синтаксичних зв'язків розрізняють:

узгодження — словосполучення у якому залежне слово відповідає на питання означення: який? чий?;

керування — словосполучення, у якому залежне слово відповідає на питання додатка: кому? чому? Кого? ;

прилягання — словосполучення, у якому залежне слово відповідає на питання обставини: коли? як? де? скільки?.