2.Акцентуація характеру: поняття, типи.

Понятие "акцентуация" впервые ввел немецкий психиатр и психолог, профессор неврологической клиники Берлинского университета Карл Леонгард. Им же разработана и описана классификация акцентуаций личности. В работах К. Леонгарда используется как сочетание "акцентуированная личность", так и "акцентуированные черты характера" К. Леонгард заменил термин "психопат" на термин "акцентуированная личность". Акцентуация характера, по Леонгарду, это нечто промежуточное между психопатией и нормой. По его мнению акцентуированные личности – это не больные люди, это здоровые индивиды со своими индивидуальными особенностями. На вопрос, где же границы, отделяющие акцентуантов, с одной стороны, от психопатов, а с другой – от неакцентуантов, К. Леонгард не дает четкого ответа. Акцентуированные характеры зависят не от природно-биологических свойств, а от факторов внешней среды, которые накладывают отпечаток на образ жизни данного человека. Акцентуация всегда в общем предполагает усиление степени определенной черты. Эта черта личности, таким образом, становится акцентуированной. Акцентуированные черты далеко не так многочисленны, как варьирующие индивидуальные. Акцентуация – это, в сущности, те же индивидуальные черты, но обладающие тенденцией к переходу в патологическое состояние. При большей выраженности они накладывают отпечаток на личность как таковую и, наконец, могут приобретать патологический характер, разрушая структуру личности. В нашей стране получила распространение иная классификация акцентуаций, которая была предложена известным детским психиатром профессором А. Е. Личко. Он полагает, что акцентуации характера имеют сходство с психопатиями. Главное их отличие от психопатий заключается в отсутствии признака социальной дезадаптации. Они не являются основными причинами патологического формирования личности, но могут стать одним из факторов в развитии пограничных состояний. По мнению А. Е. Личко акцентуацию можно определить как дисгармоничность развития характера, гипертрофированную выраженность отдельных его черт, что обуславливает повышенную уязвимость личности в отношении определенного рода воздействий и затрудняет её адаптацию в некоторых специфичных ситуациях. Скрытая акцентуация – эта степень относится не к крайним, а к обычным вариантам нормы. В обыденных, привычных условиях черты какого-либо типа характера выражены слабо или не проявляются совсем. Даже при продолжительном наблюдении, при разносторонних контактах и детальном знакомстве трудно бывает составить представление об определенном типе. Однако, черты этого типа могут неожиданно и ярко проявиться под влиянием тех ситуаций и психических травм, которые адресованы к месту наименьшего сопротивления.

 

 

3.Взаємовідносини в колективі в процесі праці

Відносини в колективі - важлива складова задоволеності в роботі кожної людини. Від того, яка ситуація складеться у нас на роботі і в який колектив ми потрапимо, залежить наш спокій, врівноваженість і продуктивність роботи

Як тільки наука управління персоналом дуже міцно вкоренилася в нашій країні, і керівники більшого числа компаній стали використовувати її на практиці, все частіше і частіше серед бізнесменів-керівників ставили запитання: як правильно поставити відносини між співробітниками?

Наполягати на строго ділових робочих контактах або ж прибрати неформальні, більш дружні стосунки? Нам, простим здобувачам, ставало ясно, що під всіх компаніях є свій порядок, своя атмосфера в Киеве, в яку, як би нам не хотілося, передчасно чи пізно доведеться вливатися і приймати всі її правила.

Частина керівників компаній і до цього дня суворо стежить за формальними відносинами, не допускаючи в своєму колективі доброзичливий метод об'єднання. Такі керівники дотримуються думки про те, що виключно робоча атмосфера в Киеве, чітка ієрархія і підпорядкованість, формальні взаємовідносини між співробітниками колективу - це запорука успіху.

Як правило, молоді керівники компаній допускають і навіть навмисно будують інший тип робочих відносин: у цих компаніях звертаються на «ти», незважаючи на вік і стан у фірмі, кожні свята відзначаються разом, на цьому місці заводяться дружні відносини, а важливе, панує принцип: «на роботі, як вдома ».

У таких колективах західного зразка кожна людина відчує себе невимушено і легко. І, розслабившись, ви непомітно можете розповідати співрозмовнику все про себе, про своє життя, про свої сильні і слабкі сторони. Добре, якщо такі відносини настільки звичні, що ваша «зайва» інформація не осяде ні у кого в пам'яті, а важливе, їй ніхто не скористається проти вас надалі.

Є й третій тип компаній з керівництвом, не переслідує певних цілей і не виробляють єдиної кадрової стратегії. Як правило, це керівники «Старої закалки», які не оцінили важливість і гігантське значення методів кадрового менеджменту. Колективи таких організацій розвиваються по мимовільного шляху; нерідко в цьому місці панує потаєний хаос і міжособистісні, недозволені конфлікти, в які передчасно чи пізно залучається вже досконалий колектив.

Але в якій би колектив ви не потрапили, вам кожного разу доведеться стикатися з труднощами, псувати бар'єри і завойовувати повагу у фірмі. Як відомо, універсального методу побудови відносин у колективі не є. Кожен керівник вибирає дійсний метод своїми силами, вносячи свої зміни і встановлюючи власні закони. Важливе - постаратися осягнути систему відносин у тій фірмі, куди ви прийшли ладити і прийняти ті правила в Киеве, за якими вам належить грати, нехай навіть незвичну і незрозумілу для вас роль