- •3.Запровадження християнства на Русі, та його історичне значення Причини запровадження християнства:
- •5. Культура Київської Русі
- •6.Українська держава гетьмана п.Скоропадського
- •7.Причини та джерела утворення козацтва
- •8.Утворення Української Центральної Ради
- •10.Передумови та юридичне оформлення утворення срср. Передумови утворення срср
- •Юридичне оформлення срср. Декларація і договір.
- •11.Утворення Речі Посполитої. Люблінська унія 1569р. Та її значення для України.
- •11. Індустріалізація в Україні. Перші п’ятирічки: успіхи і невдачі.
- •12.Передумови,причини,характер і рушійні сили Визвольної війни.
- •13.Колективізація сільського господарства. Голодомор 1932-1933 рр.
- •14.Поділ території України між двома імперіями
- •15.Входження Західної України, Північної Буковини і Бессарабії до складу урср
- •16.Початок визвольної війни.Зборівський мир
- •17.Початок ввв.Окупаційний режим.
- •19. Рух Опору
- •24. Землеробські племена. Трипільська культура.
- •25. Акт проголошення незалежності України. Всеукраїнський референдум 1991року
- •26.Утвореня і розвиток галицько-Волинського князівства. Данило Галицький.
- •27. Післявоєнна відбудова і розвиток України 1945 -1950 рр. Четвертий п*ятирічний план.
- •29.Польсько-радянська війна 1920 року
- •37.Політика воєнного комунізму, її характерні риси та цілі
24. Землеробські племена. Трипільська культура.
Трипільська культура — одна з основних давньоземлеробських культур мідного віку. Вона розвивалася впродовж IV—II тисячоліть до н. є. і була поширена від південно-східного Прикарпаття до Дніпра. Нині відомі сотні трипільських поселень у межах України та Молдови.
Трипільці культивували пшеницю, ячмінь, просо, жито, бобові, коноплю. Основним знаряддям обробітку землі була мотика (висловлюють припущення, що трипільці знали орне землеробство). Землеробство доповнювалось приселищним скотарством. У трипільців ідея родючості землі набуває домінуючого значення. З нею пов’язані обряди та глиняні жіночі статуетки - символи господарського благополуччя.
25. Акт проголошення незалежності України. Всеукраїнський референдум 1991року
Акт проголошення незалежності України — документ, прийнятий позачерговою сесією Верховної Ради УРСР 24 серпня 1991 року, яким проголошено незалежність України та створення самостійної української держави — України. Тим самим було покладено край юридичному існуванню Української Радянської Соціалістичної Республіки.
Разом з цим Актом, 24 серпня 1991 року також були прийняті Постанова Верховної ради УРСР «Про проголошення незалежності України»та Постанова Верховної Ради України «Про військові формування на Україні»
Всеукраїнський референдум 1991 року — загальнонаціональний референдум на території колишньої УРСР щодо проголошення незалежності України. Відбувся 1 грудня 1991 року. На референдум було винесено одне питання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?». Текст Акту проголошення незалежності України, прийнятий Верховною Радою 24 серпня 1991 року, було наведено у виборчому бюлетені. Громадяни України висловились на підтримку незалежності. У референдумі взяли участь 31 891 742 особи — 84,18% населення України. З них 28 804 071 особа (90,32%) проголосувала «За».
26.Утвореня і розвиток галицько-Волинського князівства. Данило Галицький.
Об'єднанню Галицького і Волинського князівств значною мірою сприяли тісні економічні та культурні відносини, які здавна підтримувалися між ними, незважаючи на міжусобні війни між окремими князями. До єдності спонукала також необхідність; спільної боротьби двох князівств проти агресії з боку Польщі та Угорщини, а згодом — монголо-татар.
Існувала в 1199 – 1349 роках. Керувалася монархами із династій Рюриковичів, П'ястів та Гедиміновичів. Утворена волинським князем Романом Мстиславичем внаслідок об'єднання Волинського князівства із Галицьким. З середини 13 століття, після коронації Данила Романовича, стало королівством, спадкоємцем Київської династії, продовжувачем європейських руських політичних і культурних традицій.
Галицько-Волинське князівство було одним з найбільших князівств періоду феодальної роздробленості Русі. До його складу входили Галицька, Перемишльська, Звенигородська, Теребовльська, Володимирська, Луцька, Белзька, Холмська та Берестейська землі, а також Пониззя (пізніше Поділля) та територія між Дністром, Дунаєм і Східними Карпатами (згодом тут виникло Молдавське князівство).
Князівство проводило активну зовнішню політику в Східній і Центральній Європі. Його головними ворогами були Польща, Угорщина та половці, а з середини 13 століття — також Золота Орда і Литва. Для протидії агресивним сусідам Галицько-Волинське князівство неодноразово укладало союзи із католицьким Римом і Тевтонським Орденом.
Дани́ло Рома́нович (рус. Данило Романовичъ; 1201–1264) — руський князь з династії Романовичів, правитель Галицько-Волинського князівства. Князь волинський (1211–1264), галицький (1211–1264), київський (1240), перший король Русі-України ( з січня 1253/грудня 1254).
Сприяв розвитку міст, залучаючи туди ремісників і купців. За його правління були побудовані Холм, Львів, Кременець, Данилів, Стіжок, відновлений Дорогочин. Переніс столицю Галицько-Волинського князівства з Галича до Холму.
Час його князювання був добою найбільшого економічно-культурного піднесення та політичного посилення Галицько-Волинської держави. Маючи кордони по Карпатах, Дніпру та Дунаю, за його правління вона зробилася найбільшою державою в Європі, стала праобразом першої української національної держави.
