10.Передумови та юридичне оформлення утворення срср. Передумови утворення срср

Ідеологічні. Жовтнева революція 1917 року призвела до розпаду Російської імперії. Виникла дезінтеграція колишнього єдиного державного простору, що проіснувало кілька століть. Більшовицька ідея світової революції і створення в майбутньому Всесвітньої Федеративної Республіки Рад форсувала новий об’єднавчий процес. Активну роль у розгортанні обєднавчого руху зіграла РРФСР, влада якої були зацікавлені у відновленні унітарної держави на території колишньої Російської імперії.

Політичні. У зв’язку з перемогою радянської влади на основній території колишньої Російської імперії виникла ще одна передумова об’єднавчого процесу - єдиний характер політичного ладу (диктатура пролетаріату в формі Республіки Рад), подібні риси організації державної влади і управління. У більшості республік влада належала національним комуністичним партіям, що входили до складу РКП (б). Нестійкість міжнародного становища молодих радянських республік в умовах капіталістичного оточення також диктувала потребу в об’єднанні.

Економічні та культурні. Потреба до об’єднання диктувалася також спільністю історичних доль народів багатонаціональної держави, наявністю багаторічних економічних і культурних зв’язків.

Юридичне оформлення срср. Декларація і договір.

28 грудня 1920 р. було підписано договір між РСФРР і УСРР про воєнний і господарський союз. У преамбулі договору підкреслювалася незалежність і суверенність обох держав. Але за допомогою об’єднаних наркоматів партійна влада активно втручалась у внутрішні і зовнішні справи України. Фактично формувалась унітарна держава – Росія, яка просто включала в себе Україну.  30 грудня 1922 року в Москві у приміщенні Большого театру відкрився І Всесоюзний з’їзд рад. Він ухвалив рішення про утворення СРСР, затвердив Декларацію про утворення СРСР і Союзний договір. Чотири республіки утворили єдину союзну державу. До системи центрального управління входили союзні, союзно-республіканські та республіканські наркомати. Було обрано ЦВК у складі 371 члена, 88 з яких представляли Україну. Доопрацювання договору і Декларації продовжувалося в 1923 році,коли було створено комісію по розробці Конституції. Політика Росії щодо України мала заграбельний характер, вона була встановлена на перетворення українських земель в російські, на встановлення радянської влади в Україні.

11.Утворення Речі Посполитої. Люблінська унія 1569р. Та її значення для України.

Річ Посполита — східноєвропейська федеративна держава, що існувала протягом 1569—1795 років на теренах сучасних Польщі, України, Білорусі, Литви, Латвії, південної Естонії та західної Росії. Одна з найбільших держав континенту раннього нового часу. Утворилася 1569 року через об'єднання Королівства Польського та Великого князівства Литовського внаслідок Люблінської унії. Очолювалася виборним монархом, що мав складений титул короля польського і великого князя литовського. Столиця розташовувалася в Кракові (до 1596) і Варшаві (після 1596). Керувалася шляхтою різних національностей, що становила 10% від усієї людності держави.

Люблінська унія 1569 — угода про об'єднання Королівства Польського та Великого князівства Литовського в єдину федеративну державу — Річ Посполиту, що була затверджена у місті Любліні 1 липня 1569 року.

Для України Люблінська унія мала вкрай негативні наслідки. Опинившись під владою кріпосницької й католицької Польщі, переважна більшість українських земель зіткнулися з загрозою для самого існування українців як окремої народності.

Внаслідок унії польські магнати і шляхта здобули великі можливості для привласнення українських земель, нещадного визиску селян і міщан та для духовного поневолення народу. Українському народові доводилося докладати величезних зусиль, щоби не дати себе знищити чужій силі. Ці зусилля виявилися в зародженні та діяльності українського козацтва, братств тощо. Люблінська унія спричинила зміни в адміністративному управлінні українських земель. Вища державна влада в Речі Посполитій належала королеві й вальному сеймові, до якого входили магнати, шляхта й вище католицьке духовенство.  Територія держави поділялась на шість воєводств: Руське, Белзьке, Волинське, Подільське, Брацлавське та Київське. На чолі кожного з них був воєвода. Воєводства поділялися на повіти, які очолювали старости, призначені королем. Представниками адміністративної влади були також каштеляни (коменданти фортець). Під впливом унії змінилася й судова система. У кожному повіті впроваджувалися гродські та земські суди. Гродський суд очолював староста. Цей суд розглядав важливі кримінальні справи про наїзди, пограбування, побої, вбивства, крадіжки. Земський суд обирався місцевою шляхтою. Він розглядав цивільні справи, межові суперечки шляхти, розв’язував конфлікти щодо нерухомого ма