- •Розділ 1 історіографія, джерела та методика дослідження
- •Зміст і особливості жіночих студій
- •2. Поняття громадської думки
- •1.3. Джерела та методи їх дослідження
- •Розділ 2 сфери конструювання жіночих образів
- •2. 1. Історична пам’ять
- •20000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000. 2. Правове поле
- •2.3. Дискусії в засобах масової інформації
- •2.4. Професійні середовища
- •2. 5. Література і мистецтво
- •Розділ 3 стереотипні образи жінок
- •3.1 Берегиня
- •3.2 Барбі
- •3.3. Ділова жінка
- •3. 4. Феміністка
- •Розділ 4 сучасні жіночі організації у світлі громадської думки
- •4. 1. Традиційні жіночі організації
- •4. 2. Соціально-орієнтовані жіночі організації
- •4.3. Організації ділових жінок
- •4.4. Феміністичні об’єднання
- •Розділ 5 мікроісторії
- •5. 1. Домогосподарка
- •5.2. Студентка
- •5.3. Феміністка
- •5. 4. Бізнесвумен
- •Розділ 6 охорона праці та безпека життєдіяльності
- •Висновки
- •Список використаних джерел і літератури Джерела
- •Додатки додаток 1
Розділ 5 мікроісторії
Сучасна історична наука надає великого значення мікроісторичним дослідженням. Вважається, що лише характеристика кожного індивіда дасть повний аналіз умов життя, поведінки, діяльності і сподівань людей, що входили до певної групи.
Мікроісторії у данній роботі покликані показати аспекти життя представниць різної професії, соціального статку, їхні шляхи до успіху в його розумінні. Порівняння умов розвитку, освіти, особистого характеру опитаних дозволить зробити висновок про образ сучасної жінки, про уявлення самих жінок про себе і про віддзеркалення цього образу в громадській думці.
5. 1. Домогосподарка
Щавинська Олена Констянтинівна народилася у м. Запоріжжі 19 квітня 1985 р. Батьки Олени – мати – професійна співачка, батько – викладач у школі. Навчалася респондентка в запорізькій школі №28, гімназії. В роки навчання 1992–2000 цікавилася музикою. Але, за її словами, співати в неї виходило погано. Однак мати наполягала на співочих курсах для школярів. Потяг до дизайну зачісок батьки сприйняли як захоплення типової 15-річної дівчини:
Всі ми маленькими хотіли стати дизайнерами, перукарями або моделями. Нам здавалося, що робота творча і робити нічого не треба
Навчатися Олені не вдавалося добре. Навіть батьки, що часто приходили в школу, не могли пояснити респондентці важливість шкільної освіти. Це не вдалося й багатьом репетиторам, що приходили тренувати Олену з різних предметів. Тому у 2000 р. Олена вступила до Запорізького електротехнічного коледжу на спеціальність економіка підприємства. Батьки, особливо тато, допомагали студентці в освоєнні тяжких для неї математичних формул і графіків:
Тато малював за мене, як їх…, графіки і формули різні. Вони мені не давалися. Я не знаю навіщо там вчилася, якщо нічого не розуміла…
Олена таємно від батьків пішла на безкоштовні курси перукарів, які закінчила за кілька місяців.
Познайомившись зі своїм майбутнім чоловіком Дмитром, який на той час працював на будівництві маляром, Олена закинула навчання в коледжі і почала сімейне життя:
Навчатися особливого сенсу не було. Я туди навіть не ходила. Я стала мріяти про дитяче захоплення – стати перукарем. Але коли Діма знайшов мені через знайомих перукарню, і я стала працювати – батьки з гнівом відповіли на цей мій крок, і я звідти пішла…»
Батьки прилаштували з нового навчального року (2003) Олену до Запорізького національного технічного університету на заочне віддлення за спеціальністю менеджмент.
У 2004 р. Дмитро і Олена взяли шлюб. Олена закінчувала навчання, а Дмитра підвищили на роботі – він став прорабом будівництва.
З Олениних слів виходить, що чим більше по кар’єрній драбині підіймався її чоловік – тим менше в неї ставало потреби шукати роботу. Олена ніколи не влаштовувалась на роботу в державні чи приватні підприємства, хоча отримала економічну освіту:
Дімку підіймали в посаді на роботі, грошей в сім’ї стало більше, і чим більше їх ставало, тим я менше задумувалася іти на роботу. А навіщо? Гроші є – не голодуємо. То хай працює, він же чоловік…
На Олену має вплив її оточення. Це так само дружини і дівчата друзів чоловіка по роботі. Подруг зі школи чи коледжу Олена не має. Її подруги так само не працюють, їхне життя створює відвідини фітнес-клубу, салону краси, догляд за хатніми тваринами. Деякі з подруг Олени (Катерина і Анжела) найняли собі робітниць-прибиральниць за доглядом за домівками. Ось що про це говорить респондентка:
Чоловік Анжели дозволяє собі робітницю. А мій ще ні. Але я і сама справляюся. Але мене берегти треба. Моя краса не вічна…(сміється)
Олена не має дітей. Її день починається з ритуалу відправляння чоловіка на роботу – приготування сніданку, прасування одягу. Далі Олена знов лягає спати, або ж біжить на ранкове тренування в парку. Вдень Олена займається приготуванням обіду – Дмитро не їстиме вчорашнього борщу, дивиться ТВ – програми («Все буде добре», «Детектор брехні»), сидить в соціальних мережах. На питання про призначення жінки у сучасному суспільстві, її права і обов’язки Олена відповідає швидко і чітко:
Народжувати дітей… Допомагати чоловіку.
На питання про хобі, Олена відповіла, що оскільки в дитинстві її змушували співати в гуртку – їй це обридло, але своїм хобі вона все одно вважає спів. Про перукарське мистецтво забула із звільненням з салону. Олена планує народити дитину в 31 рік119.
