5.2. Студентка

Рушева Ольга Олександрівна, 21 рік, студентка. Народилася 19 грудня 1991 року в місті Запоріжжі. Батько – газозварювальник на заводі Запоріжсталь, мати – конвеєрна робітниця на тому ж заводі. За словами Ольги, батькам було не до її виховання. У 1999 році вона пішла в школу № 108. Батьки не могли оплатити Олі навчання в гуртку малювання, потяг до якого респондента мала, за її словами, з раннього дитинства:

Мама не догледіла, що я малюю. І при чому непогано малюю…

Тому Ольга пішла в гурток танців, де її успіхи були непомітними. Це їй швидко набридло, і Ольга покинула цей гурток. На питання «Яким урокам ви віддавали перевагу в в школі?» – я отримала відповідь:

Ніяким. Ходила щоби ходити. Подобалось з подружками теревенити...

У 2009 році респондентка вступила до Запорізької Державної Інженерної академії. Свій вибір спеціальності менеджмент вона пояснила просто:

Я пішла туди де немає математики!

На моє заперечення про існування в економіці математичних завдань і формул, задач Ольга згадала:

Це ще спілкування з людьми. Досвід. Життєвий.

Оля підпрацьовує промоутером – роздає листівки, газети. Працює на промоакціях, дегустаціях, рекламних пропозиціях.

Я відпрацьовую таким чином, бо стипендії я не отримую, навчаюсь на контракті. Тому, посміхаючись, рекламую продукцію. Це не складно.

На перших двох курсах Ольга брала активну участь у громадських подіях академії. Була учасницею студклубу, співала, виступала в КВН. Припинення такої діяльності Ольга пояснила так:

Набридло. Стало по дитячому і невесело. І з роботою стало не вистачати часу.

На питання про призначення жінки в суспільстві говорить, що основне завдання жінки в цьому світі – народити дітей.

Призначення жінки суспільстві – продовжувачка роду, хранителька домашнього вогнища.

Лише після питання «І більше ні в чому Ви не бачите роль жінки на зараз?», Ольга, знітившись, згадала слово «самореалізація» і «самодостатність». Ольга хоче народити одну дитину в 25 років¹²⁰.

5.3. Феміністка

Шевченко Інна Олександрівна – феміністка, громадська діячка. Народилася Інна 23 червня 1990 р. у місті Херсон. Навчалася в загальноосвітній школі № 9 міста Херсона, яку закінчила в 2007 р. У цьому ж році вступила на перший курс Київського національного університету ім. Тараса Шевченка на факультет журналістики. Ось що про це говорить Інна:

Навчатися мені завжди було просто. Так, з легкістю давалось

На питання, чи закінчила респондентка вищий навчальний заклад відповідає неоднозначно:

В Києві я багато чого навчилася.

Шевченко Інна – одна з засновниць організації « Femen».

Ми зібралися у 2008 році в одному гуртожитку. Якось так сталося…Хотіли разом громадською діяльністю займатися, але нової формації…

На питання про призначення жінки Інна стверджує:

Як можна говорити про призначення жінки взагалом. У кожної особистості своє призначення. Маші – борщі варити, Віолетті – сина народжувати, Олені – революцію робити…(сміється). Тому говорити про всіх жінок не можу. А для того щоб в жіночої половини людства було достойне майбутнє треба об’єднатися всім жінкам. І я не кажу, як всі думають, об’єднатися – значить з нами ходити і роздягатися. Об’єднатися подумки. А думка – це вже сила, я так вважаю.

Далі респондентка відповіла на останнє запитання, посилаючись на брак часу. Воно було наступним: «Що саме Вас спонукало створити подібну організацію, чи не розчарувалися Ви в ній згодом? Що сприяло Вашій зміні поглядів на традиційний уклад життя «жінці –кухню…»?

Мене завжди бісила якщо можна тут вжити слово нерівноправність. Чоловікам же руку ніхто не подає з трамваю. А я і сама можу зійти…Я бойова росла, і допомога чоловіка мені не потрібна була…Є передумови, а є привід. Так, оце були передумови – мої думки щодо рівноправності. А причиною стало те що в наших вищих учбових закладах з дівчат стали вимагати за заліки не знання чи навіть гроші, а щось зовсім інакше…Мені так пожалілися пару моїх подруг – і ми вирішили діяти. Як я можу розчаруватися в тому, що сама створили. Зараз «Femen» вийшли на міжнародний рівень. І я за це не те що розчаровуюсь, я цим горжуся…¹²¹