Висновки до розділу 3

Аналізуючи роман «Острів у вічності» ми прийшли до висновків, що твір досить своєрідний у композиційному, проблемно-тематичному і сюжетно-фабульному планах. Головними у творі є такі образи – Душа Майстра, Бог і Острів. У романі спостерігаємо трансформацію архаїчної релігійної міфологеми Бога, традиційно закоріненої в біблійний контекст, у своєрідний модернізований топос, що стає знаком індивідуальної авторської міфотворчості, забарвленої відчуттям присутності Бога у Всесвіті, палким прагненням пізнати Його силу і Його природу. Особливе смислове навантаження несе образ Матері. Образ дружини є художньою моделлю, яка складається зі своєрідних груп цінностей, які тісно пов’язані між собою. Взаємодоповнюють одна одну в процесі творення цілісної, узагальненої єдності, що виразно репрезентує авторську концепцію жінки у творчості В.Дрозда.

Висновки

В. Дрозд – неперевершений майстер творення своєї власної, оригінальної художньої реальності. Володіючи потужною естетичною енергією, письменник завдяки творчому використанню фольклорно-фантастичних елементів – небилиць, міфообразів, розгорнутих міфометафор, алегорій, травестії, легенд, сказань, сміху, гумору, іронії, сатири, гротеску, дотепу, жарту відкрив безмежні можливості для вигадливого і образно нестримного творення новаторської поетики національної словесної творчості.

Проза В. Дрозда приваблює глибиною проникнення у внутрішній світ героїв, мовним багатством, розмаїттям стильових засобів, органічним переплетенням голосів автора та персонажів, майстерно виписаними внутрішніми монологами, уявними діалогами. Неповторного забарвлення художньому світові письменника надають плин свідомості, складна асоціативність мислення, гра інтуїції й розуму, алюзійність, тонка іронічність. Художня система В. Дрозда та поетика його творів – оригінальне явище в контексті рідної й світової літератур.

Багатство українського слова, слова народного, живого, яскравого, образного відкрилося у творчості В. Дрозда в дивовижно трансформованій повноті. Письменник щедро дістав із криниць колективного підсвідомого скарби мовної творчості, плоди уяви багатьох поколінь, які витворили ці притчі, легенди, казки, жарти, небилиці, прислів’я, цей дивовижний світ фольклору, фантасмагорій, народної міфотворчості. І зробив це максимально природно, без виразних зусиль, аби ці несподівані, дивовижні «свідчення» історичного буття українського народу органічно поєдналися із сучасністю. Більше того, щоб внаслідок використання та художньої інтерпретації фольклорно-фантастичних образів, сюжетів, мотивів виразнішим постав образ свого часу, світ сучасної людини, яку зсередини роз’їдає непогамовна жага егоцентричного самоствердження будь-якою ціною.

Опрацювання літературних джерел дало змогу ознайомитися з матеріалами за темою дослідження; ми класифікувати їх і створили список використаних джерел; відібрали найцінніші дослідження, основні, фундаментальні роботи; склали загальну характеристику галузі дослідження, його значення для розвитку науки; виявили основне коло науковців, які досліджували тему, визначили їх внесок в розробку проблеми; виявили найцікавіші, але недостатньо висвітлені напрями досліджень, які могли б стати метою подальших досліджень.

Здійснений огляд літератури, присвяченої творчості В. Дрозда, дозволяє стверджувати, що з часом увага до постаті цього письменника стає все прискіпливішою, а аналіз його художніх текстів все глибшим та розмаїтішим. Зачіпаються такі важливі аспекти прози автора, як міфологізм, психологізм, сміхове начало тощо. Сформований останніми роками об’єктивний підхід до творчості В. Дрозда дає можливість для великої кількості інтерпретацій його багатогранної художньої спадщини. Серед іншого більшість дослідників (М. Жулинський, А. Кравченко, П. Майдаченко, О. Карпенко, О. Січкар та ін.) відзначають змалювання образного світу в романах В. Дрозда. Але окремо це концептуально значуще для прозаїка явище не розглядається, що спонукає звернутися до дослідження саме образної системи як важливого складового компонента художнього стилю В. Дрозда.

У теоретичному підрозділі ми з’ясували дефініції понять образ, художній образ, образ-символ, образ-алегорія, роман.

Дійшли висновку, що в опрацьованих нами працях, які присвячені дослідженню творчості В.Дрозда, жіночі образи взагалі й у конкретних художніх творах до цього часу не були предметом спеціального аналізу, тому досить актуальним на сьогодні було дослідити своєрідність художнього трактування жіночих образів.

Роман «Убивство за сто тисяч американських доларів» посідає важливе місце у доробку В.Дрозда. Цей твір є складним у визначенні фабульних, сюжетних, стильових особливостей. Проте можна зазначити, що роману притаманні певною мірою автобіографізм, філософічність (екзистенційна проблематика), двоплановість (реальне та умовно-фантастичне), символічність назви та імен персонажів, складність композиційної та образної систем. У романі «Убивство за сто тисяч американських доларів» ми більш детально намагалися показати специфіку художнього трактування двох образів – Валерії та Балерини. Кожен із цих образів розкритий на повну, жінки постають перед нами в розвитку, це яскраві представниці постмодерного роману. Розкриття жіночих образів досягається використанням таких елементів психологічного аналізу та їх поєднань, як: образи-символи, драматичні сюжетні ситуації, психологічний портрет, портрет і інтер’єр, портрет і природа; діалог-бесіда, діалог-суперечка, манера слухати співбесідника.

Роман Володимира Дрозда «Острів у вічності» посідає важливе місце у доробку письменника. Багатопланова проблематика твору, складний сюжет, композиція, наявність біблійних образів, міфологічні уявлення вказують на індивідуальні авторські сентенції. Змалювання образного світу роману засвідчує великий талант українського митця. Через авторські відступи, внутрішні монологи ми знайомимося з образом Дружини (Жінки-берегині), яка вже життя була порадником та щирим другом Майстра, піклувалася про родинний побут, затишок у сім’ї.

В ході дослідницької роботи ми прийшли до таких висновків, що жіночі образи в романах Володимира Дрозда займають провідне місце. Авторська позиція В.Дрозда у змалюванні жіночих образів свідчить про гуманізм письменника, про його високу відповідальність перед своїми сучасниками і перед наступними поколіннями.

Результати дослідження можуть бути використані під час вивчення курсу «Новітня українська література», у спецкурсах, присвячених творчості сучасних українських письменників.