- •1._Граматика української мови. Основні грамаичні поняття: граматичне значення, граматична форма, граматична категорія
- •2._ Морфологія як розділ мовознавства. Частини мови та принципи їх виділення в українській мові
- •3_Іменник як частина мови. Лексичне значення, морфолог. Ознаки, синтаксична роль. Особливості функціонування іменників у мові змк
- •4_Граматичні категорії іменника. Категорія роду її значення,морфологічне,морфологічне, синтаксичне та лексичне вираження.
- •Історія виникнення.
- •Належність іменників до того чи іншого роду визначається їх морфологічними ознаками:
- •Синтаксичні зв'язки бувають єдиним виразником роду деяких невідмінюваних запозичених іменників:
- •Іменники середнього роду
- •Іменники спільного роду
- •Іменники чоловічого роду
- •Іменники жіночого роду
- •Рід абревіатур
- •Рід незмінюваних іменників
- •5_Категорія числа. Її значення та граматичні засоби вираження. Ім.,які вжив. У формах однини та множини. Ім., що мають тільки форми одн. Чи тільки форми множ.
- •6_Категорія відмінка. Відмінкова система сучасн.Укр.Літературн.Мови. Осн.Знач-ня відмінків.
- •7_Словозміна іменників. Принципи поділу іменників на відміни та групи. Невідмінювані іменники.
- •8_Особливості відмінювання іменників 1 відміни.
- •9_ Особливості відмінювання іменників 2 відміни.
- •10_ Особливості відмінювання іменників 3 та 4 відміни.
- •11_ Поняття про прикметник як частину мови. Лексико-граматичні розряди прикметників.
- •12_Формальне та функціональне співвідношення між короткими та повними прикметниками. Стягнені та нестягнені форми повних прикм.
- •14_Особливості відмінювання прикметників.
- •15_Числівник як частина мови. Функціональні розряди
- •16. Особливості відмінювання різних розділових числівників.
- •18. Поняття про дієслово як частину мови. Система дієслівних утворень в українській літературній мові. Поділ дієслів на дієвідміни. Особливості вживання дієслівних форм у мові змк.
- •19.Категорія виду дієслова . Способи творення форм доконаного та не доконаного виду. Довидові та одно видові дієслова.
- •20. Категорія перехідності-неперехідності та стану дієслова.
- •21. Категорія способу дієслова, особливості творення за значенням.
- •22. Категорія особи та числа дієслова. Дієслова з неповною особовою парадигмою. Безособові дієслова.
- •23.Категорія часу та числа дієслова. Система дієслівних часів у сучасній українській літературній мові, їх творення та значення.
- •24. Дієприкметник як особлива форма дієслова.
- •25.Дієпрслівник як особлива форма дієслова. Творення та синтаксична роль дієприслівників.
- •27.Прийменник, як част. Мов. Правопис прийменників.
- •28. Сполучник. Семантико-синтаксичні функції сполучників.
- •29.Частки. Функціонально-комунікативний аналіз різних розрядів часток.
- •30. Вигуки як частина мови.Звуко наслідувальні слова.
- •Синтсксис як розділ граматики. Типи синтаксичних одиниць. Синтаксичні зв*язки семантико-синтаксичні відношення.
- •Поняття про словосполучення як одиницю синтаксису. Типи словосполучень.
- •§ 4. Типи словосполучень за семантико синтаксичними відношеннями між головним і залежним словами
- •§ 5. Граматичні зв'язки слів у словосполученні
- •Граматичні зв’язки між компонентами словосполучення. Види підрядного зв’язку
- •Семантико- синтаксичні відношення у словосполученнях. Прості та складні словосполучення.
- •Головні компоненти двоскладного речення:структурно- семантичні характеристики, засоби вираження в українській мові.
- •Поняття про односкладне речення. Структурно-семантичні різновиди односкладних речень: означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові.
- •Структурно- семантичні різновиди односкладних речень:безособові, інфінітивні, номінативні.
- •Другорядні члени речення:засоби вираження та їх роль у речення
- •Повні та неповні речення. Структурно-семантичні різновиди неповних речень. Комунікативні умови їх функціонування.
- •.Поняття про ускладнених речень. Основні різновиди ускладнених речень
- •Речення з однорідними членами речення. Узагальнювальні слова при однорідних членах. Розділові знаки .
- •Речення з відокремленими другорядними членами . Основні умові відокремлення.
- •Відокремлення означень і прикладок, засоби їхнього вираження. Пунктуація при відокремлених означеннях.
- •§ 5. Відокремлені прикладки
- •Відокремлення обставин. Пунктуація при відокремлених обставинах.
- •15. Відокремлені обставини. Пунктуація
- •16.Уточнювальні слова та звороти у складі простого речення, їх синтаксична роль. Пунктуація в реченнях з уточнювальними членами
- •17. Вставні та вставлені конструкції у структурі поширеного речення. Функціонально-семантичні різновиди вставних конструкцій
- •18. Звертання. Значення та способи вираження звертання, його місце у речення. Інтонація при звертанні
- •19. Еквіваленти речення як ускладнювальний компонент структури простого речення
- •20. Складне речення як синтаксична одиниця. Визначальні семантичні та граматичні ознаки складного речення. Засоби зв’язку частин складного речення
- •21. Класифікація складних речень
- •22.Складносурядні речення.Структурно-семантичні типи складносурядних речень. Пунктуація
- •Складносурядне речення з протиставними сполучниками[ред.]
- •23. Складнопідрядні речення та їх типи. Функції сполучних слів і сполучників у складнопідрядному реченні. Пунктуація у складнопідрядних реченнях
- •24. Складнопідрядне речення з підрядним з’ясувальним і означальним
- •25. Різновиди складнопідрядних речень з підрядними обставинними
- •26. Безсполучникові складні речення. Засоби синтаксично зв’язку у складному безсполучниковому реченні. Розділові знаки.
- •27.Складні неелементарні речення з різними типами синтаксичного зв’язку
- •28.Поняття про складне синтаксичне ціле як синтаксичну одиницю і компонент тексту. Період в українській мові,його структурні типи, особливості інтонації.
- •29. Пряма, непряма та невласне-пряма мова. Монолог, діалог, полілог.
- •30. Основи сучасної української пунктуації. Система розділових знаків. Структура речення та пунктуація
4_Граматичні категорії іменника. Категорія роду її значення,морфологічне,морфологічне, синтаксичне та лексичне вираження.
Загальні відомості про категорію роду іменників
Граматична категорія роду є однією з основних морфологічних ознак іменника.
В українській мові всі іменники, що вживаються в однині, мають постійне значення роду :
--чоловічого,
--жіночого,
--середнього.
Категорія роду іменників є синтаксично незалежною, на відміну від категорії роду прикметників, числівників, займенників, дієприкметників та дієслів, з якими іменники входять в синтаксичні зв'язки.
Граматична категорія роду як самостійна властива лише іменникам.
Історія виникнення.
Граматичний рід виник на основі первісних категорій живих і неживих істот ще на загальноєвропейському грунті. З категорії живих істот виділилися два роди - чоловічий та жіночий, що стосувалися відповідних статей живих діячів, а потім поширилися на інші назви.
Належність іменників до того чи іншого роду визначається їх морфологічними ознаками:
--за формами називного та деяких непрямих відмінків у однині;
--за типами суфіксального словотворення;
--за синтаксичним зв'язком з іншими словами в реченні;
--за семантикою.
У більшості випадків на рід іменника вказує не одна з названих ознак, а декілька.
Так, наприклад, виразником жіночого роду іменника ворона у словосполученні білу ворону є:
--флексія знахідного відмінка -у,
--синтаксичний зв'язок з прикметником біла,
--семантика - позначення живої істоти жіночого роду.
Але особливої флексії для вираження роду немає, одна і та ж флексія синкретично поєднує в собі значення роду, числа й відмінка.
Інколи відмінкові форми різних родів збігаються, тому в окремих випадках виразником приналежності іменника до певного роду є лише:
--синтаксичний зв'язок з іншими словами в реченні (контекст)
--семантика.
Порівняймо: Миха'йло, Миха'йла, Миха'йлом і о'зеро, о'зера, о'зером.
В даному випадку рід можна визначити лише за допомогою контексту або за семантикою: Миха'йло прийшов додому, не впіймавши ані лусочки - о'зеро аж кипіло хвилями на вітрі.
Синтаксичні зв'язки бувають єдиним виразником роду деяких невідмінюваних запозичених іменників:
--швидкісне метро,
--флегматичний шимпанзе.
Відомо, що у множині відмінкові форми іменників не виражають приналежності до якогось певного роду.
Правда, ми сприймаємо форми множини іменників як співвідносні з формами однини, тому для нас розкривається значення роду: дуби - дуб (чол. рід), стодоли - стодола (жін. рід).
Категорія роду у множині розкривається також у способах узгодження, характерних для певних складних синтаксичних конструкцій: "Нам запропонували цікаві роботи, одна з яких була надзвичайно популярною".
Багато іменників - назв професій, звань, посад - для обох статей мають лише форму чоловічого роду: лектор, капітан, касир, економіст, декан, директор, лікар та ін. Це явище зумовлене соціально-економічними умовами виникнення цих назв - раніше на таких посадах працювали тільки чоловіки.
Зрідка від вищезазначених іменників можуть утворюватися назви жіночого роду за допомогою суфіксів -к-, -иц-, -ис-, -ес-: поет-ес-а, лікар-к-а, директр-ис-а. Також за допомогою суфікса -ш- утворюються назви на позначення осіб жіночого роду - назва дружини від назви чоловікової професії (вживається в літературній мові та в просторіччі): декан-ш-а, капітан-ш-а, лектор-ш-а.
