Мета і завдання проектування технології формування нових знань
Мета діяльності формування нових знань є формування «орієнтирів» майбутньої діяльності, які надалі забезпечать правильність її виконання.
Орієнтована основа діяльності в педагогіці та психології умовно називають «Орієнтири» навчальної діяльності.
Важливо не тільки продемонструвати, як вирішується проблема, але й розкрити процес її вирішення.
Провідною метою розробки технологій формування нових знань є проектування та реалізація оптимальної орієнтовної основи діяльності, що дозволить сформувати необхідні якості професійних дій.
Етапи процесу формування нових знань
• актуалізація чуттєвого досвіду й опорних знань і вмінь;
• формування пізнавальних і професійних мотивів;
• аналіз мети повідомлення;
• первинне усвідомлення і сприйняття учнями інформації про ООД;
• осмислення внутрішніх закономірностей і зв'язків з іншими вивченими поняттями і явищами;
• узагальнення і систематизація понять згідно з досвідом практичної діяльності; • підбиття підсумків.
Перевагами такого методу є: • вплив слова викладача на керування пізнавальною діяльністю, вплив на думку та почуття учнів; • вплив на свідомість учнів шляхом висловлювання ставлення викладача до інформації, унаслідок чого з’являється можливість виховання через навчання; • рухомість, гнучкість, можливість включати різноманітні засоби і прийоми, враховуючи різноманітність спеціальностей і спеціалізацій; • можливість постійно використовувати нові дані, підходи, що не знайшли свого відображення в навчальній літературі, можливість здійснення в мовленні зв’язку теорії з практикою. • економія часу на вивчення обов’язкового матеріалу шляхом виключення дублювання.
Лекція складається з таких частин: • Вступу у якому викладається значення розглядуваного питання, план пояснення, формується пізнавальний інтерес;
• Теоретичний аналіз проблеми та її експериментальна апробація (ООД з усіма чотирма компонентами, які задані способом, прийнятним для обраного типу навчання);
• Приклади, що ілюструють вияв визначеної закономірності в природі та техніці;
• Технічне використання результатів і наслідок цього;
• Перспективи подальшого розвитку теорії та практики.
Розповідь є більш короткою, ніж лекція, і охоплює, як правило, тільки певну частину заняття.
Будь-яка розповідь обов’язково має сюжет і включає такі етапи або компоненти: • вступ (порушується проблема, з'ясовуються розбіжності та їхня сутність, труднощі їхнього вирішення і використання накопиченого досвіду, формується активність та інтерес, збуджуються емоції, загострюється увага і бажання довідатися про головне);
• кульмінаційна частина, що містить пошук і вирішення проблеми (обґрунтування, опис і проведення дослідів, вивчення приладів, процесів, логічні міркування); між зав'язкою і кульмінацією немає чітких меж, обґрунтування проблеми поступово переходить у розкриття її сутності;
• закінчення, що є розкриттям наслідку, який випливає з проблеми: практичне використання результатів для подальшого розвитку науки, техніки і виробництва.
Пояснення як метод викладання відрізняється і структурою, і функціями. Основною функцією пояснення є доказовий виклад орієнтовної основи діяльності, пов'язаної з вивченням правил, законів, математичних і фізичних дій, професійних дій, законів, явищ.
Структура пояснення має містити:
• опис об'єкта або його вихідного стану;
• порівняння об'єкта з попередніми об'єктами;
• визначення завдання або опис образу продукту діяльності;
• міркування про те, що є умовами перетворення або вирішення завдання: що з чим пов'язане, що на що впливає, якою є динаміка взаємодії деталей і вузлів, явищ і процесів, визначення сутності загального принципу роботи, практична оцінка об'єкта і його значення в технології;
• способи дії або впливу на об'єкт із метою його перетворення, а також технологія перетворення.
Інструктаж – це виклад, що має характер вказівок і попереджень, які належать до практичного виконання завдань.