9. Методи професійного виховання

Професійне соціальних працівників включає у собі профорієнтацію, оволодіння професією, початок самостійної праці, безупинне підвищення кваліфікації та наставництво. Виховна функція власне навчального закладу полягає у створення умов, у яких процес освіти (до складу якого виховання, навчання, розвиток) перетворюється на процес самонавчання, самовиховання, саморозвитку.

Мета і мотиви професійного виховання сприяють прагненню зайняти у суспільстві активну життєву позицію. Професійне виховання – таке розуміння праці як цінності, ставлення до професії соціального працівника як особливому виду духовної культури та духовно-практичної діяльності. Професійне виховання – це залучення учнів соціальної роботою до професійного праці суб'єктом цієї бурхливої діяльності.

>Личностно-ориентированная спрямованість професійного навчання і виховання включає:

- професійне становлення майбутнього соціального працівника формує його зовнішній і внутрішній світ;

- через професійне виховання відбувається професійне самовизначення як усвідомлення цілей, життєвих смислів, вироблення філософсько-світоглядною позиції.

- визнання пріоритету її загальнолюдських цінностей і орієнтації на залишались культурні традиції Росії;

- практичне освоєння професії соціального працівника слід розпочинати з навчальної групи, зі стосунків коїться з іншими людьми;

Принципи професійного виховання:

- принцип творчого саморозвитку особистості, до складу якого:

а) поєднання логічного і евристичного, раціонального і емоційного;

б) саморозвиток через безупинне самовдосконалення;

в) поширення власного досвіду і якості знань.

- принцип самопізнання:

а) орієнтація на рефлексивне мислення;

б) усвідомлення своїх сильних і слабких якостей;

в) використання сильних якостей особистості;

р) аналіз причини своїх успіхів, і невдач.

- принцип пріоритету практики:

а) усвідомлення потрібності вивчення теорії та визнання принципу, що критерієм істини є практика;

б) практична реалізація свої волелюбні ідеї;

вивчення теорії з наступного застосування.

- принцип співтворчості викладачів і учнів як творчих ісаморазвивающихся особистостей:

а) прояв довіри, терпимості;

б) вирішення спільних завдань.

- принцип історизму:

а) вивчення історії Школі соціальної роботи;

б) використання досвіду минулого з його застосування.

Професійної особливістю Школі соціальної роботи є її прикордонний характер, чи знання суміжних професій: психології, соціології, педагогіки, юриспруденції та інших.

>Посреднический характер Школі соціальної роботи розкривається у таких напрямках:

- між клієнтом і різними суспільні інститути;

- між клієнтом й іншими фахівцями;

- між іншими фахівцями, залучуваними вирішення життєвих проблем клієнта;

- між клієнтами.

Професійна роль соціального працівника обумовлена місцем індивіда у системі об'єктивних соціальних відносин також здійснюваними їм функціями.

10. Дидактичні характеристики навчальної мотивації і засоби її здійснення.

Мотив (франц. motif, лат.motus - рух) - спонукання до діяльності, пов'язане із задоволенням потреб людини

Пов'язаний він із задоволенням наявних потреб суб'єкта діяльності, а тому відіграє спонукальну функцію, зумовлює предметну спрямованість активності людини. Розрізняючи мотиви, учень розуміє, чому потрібно вчитися, але це може і не спонукати його до навчальної діяльності.

Мотивація - система спонукань які зумовлюють активність організму і визначають її спрямованість

Навчальна мотивація ґрунтується на потребі, яка стимулює пізнавальну активність дитини, її готовність до засвоєння знань. Потреба не визначає характеру діяльності, її предмет окреслюється тоді, коли людина починає діяти. Спонукальна (мотиваційна) складова навчальної діяльності охоплює пізнавальні потреби, мотиви і сенси навчання. Важливою умовою учіння є наявність пізнавальної потреби і мотиву самовдосконалення, самореалізації та самовираження. Емоційне переживання пізнавальної потреби постає як інтерес.