А. Шляхи передачі різні

Вірус в калі, крові – в кінці інкубаційного періоду, гострому і ранньому жовтяничному періоді.

В. – вірус в крові, спермі, скрізь, навіть 5 р. після.

Патогенез – гепатотропізм віруса.

Розмноження – в клітинах залозистого епітелію, а наступна репродукція – в брижейкових лімфовузлах.

Прорив віруса в кров – загальноінтоксикаційні симптоми.

Печінкова фаза – гепатолієнальний синдром.

Некрози клітин.

А. 4. періоди:

1) інкубаційний;

2) продромальний 2 - 4 тижні, або перед жовтяничний;

3) жовтяничний 7 - 15 днів;

4) реконвалесценції.

В. – інкубація 2 - 4 місяці

Перебіг безсимптомний, безжовтушні форми, жовтушні, блискавичний перебіг, можуть закінчитися смертельно

Лікування: дієта № 5, госпіталізація – в інфекційний. або детоксикологічний відділ, ліжковий режим, квартасоль, в/в глюкоза з К – до 0,5 л, клізми з глюкозою, п/ш фізіологічний розчин, вітаміни, ліпоєва кислота.

При комі – плазмаферез, сода в/в і промивання кишечника, оротат калію, рибоксин.

При затяжних формах – легалон чи есенціале.

Гепатопротектори – карсіл (легалон), гепабене, LІV-52, сілібор, сірепар

Геморагічний діатез – віт. К (10 - 20 мг/добу).

Гострі токсичні гепатити:

– CCl₄;

– нафталіни;

– бензоли;

– метали;

- медичні пораження – ПАСК, етіонамід, стрептоміцин, левоміцетин.

- алкогольний.

Хронічний гепатит (як правило після гострого)

Хронічний поліетіологічний запально-деструктивний процес в печінці тривалістю понад 6 місяців.

Є хронічний активний і персистуючий гепатит.

Класифікація (Лос-Анжелес, 1994)

Аутоімунний

Хронічний гепатит В

Хронічний гепатит С

Хронічний гепатит Д

Невизначений хронічний вірусний гепатит

Лікарський

Криптогенний

Важкість за АЛТ – в 3 - 5 р. – мінімальна

5 - 10 – помірна

більше10 – висока

Діагностика – збільшена і ущільнена печінка.

Серологічні маркери – на циркулюючі і клітинні антигени вірусу і на печінково-специфічний ліпопротеїд.

Внаслідок реплікації віруса у моноцитах крові, лімфовузла порушуються імунологічні функції інфікованих клітин.

Неспецифічна гуморальна відповідь – наростання сироваткових Іg, антиядерних антитіл.

Лікування в стаціонарі. Дієта з білками, вітамінами.

1) противовірусні препарати (ітроп А, велферон, реаферон, лаферон, ламівудін;

2) імуносупресори (азіатіоприн 50 мг/добу, циклоспорин, меркантопурин);

3) ГКС – (при помірній важкості по 1 тижневі з 30 мг до 10 мг преднізолон), дексаметазон, метипреднізолон;

4) мембраностабілізатори (есенціале);

5) вітаміни гр. В (В₁, В₂, В₆, В₁₂), С – 0,3 - 0,5 г, нікотинова кислота, фолієва (ч/з день);

6) глюкоза 25 - 50 г/добу;

7) анаболічні стероїди і альбумін в/в при гіпоальбумінемії;

8) гепатопротектори: гептрал, лецитин, метіонін, урсофальк, есенціале, сірепар, хофітол, легалон, карсил, сілібор, гепабене, гепатофальк, LIV-52;

9) курортне лікування;

10) фітотерапія: квіти безсмертника, листя вахти. м’яти, трава звіробоя, полину, репейничка, тисячелистника, расторопші, плоди фенхеля.

Стандарти лікування

ХВ. у реплікації віруса

1. α- інтерферон 5 млн ОД 3 р. в тиждень 6 міс.

2. Преднізолон 3 тижні 30 мг/добу

4- ий – 15 мг/добу

5–6 – перерва, потім α-інтерферон 5 млн ОД 3 р.в тиждень

3. Інтерферон і есенціале 10 – 20 мг в/в 4 – 6 тижнів і далі 2 к. 3 р. 6 міс.