IV. Постпрандіальні стимулятори секреції інсуліну.

Це препарати з інсулінотропною дією.

Репагліпід (новонорм) т. 0,5, 1 і 2 мг. Монотерапія, може комбінуватись.

Натеглпід (старлікс) т. 60, 120 і 180 мг. Стимулюють утворення інсуліну, метаболізуються печінкою і виводяться. Починають з малої дози.

При типі 2, коли дієта не допомагає.

Протипоказані при типі 1, кетоацидозі, вагітності.

V. Препарати, що потенціюють дію інсуліну.

Новий клас – тіазолідиндіони. Вони знижують резистентність до інсуліну шляхом підвищення периферичної утилізації глюкози. Вони стимулюють різні гени, що беруть участь у захопленні глюкози м’язами і т.д. Побічні ефекти- ураження печінки.

Розиглітазон (авандія) – т. По 1 , 2, 4 і 8 мг. Спочатку 4 мг на добу, потім 8 в 2 прийоми. Ефективний при полікістозі, пременопаузі, (відновлюється овуляція, сприяє вагітності)

Фітотерапія.

150 рослин, самостійного значення не мають.

Із чорниць – міртилін і неоміртилін.

Корінь женьшеню – гінзенін.

Лушпиння квасолі – аргінін і кизилова кислота, гречка.

Збір „Арфазетин” – чорниця, квасоля, аралія, хвощ, шипшина, звіробій, ромашка.

Ожиріння

Хронічне захворювання з надмірним вмістом жиру в організмі, включає в себе гетерогенну групу близьких патологічних станів. ВООЗ у 1997 оголосила ожиріння глобальною епідемією (бо АГ, ІХС, ЦД ІІ типу). Ризик смерті зростає зі збільшенням індексу > 30 кг/м²

Етіологія – генетична схильність

переїдання

гіподинамія

Жирова тканина

1. це енергетичне депо

2. бере участь у регуляції Р-Са обміну

3. в обміні статевих гормонів

4. є місцем дії інсуліну

Виділяють білу і буру жирову тканину

підшкірну і вісцеральну

Гормон жирової тканини- лептин. Це високомолекулярний білок, що циркулює в плазмі. Лептин знижує апетит, його концентрація залежить від кількості жирової тканини. У жирних його більше.

1. Провідна роль – генетична (ген ожиріння відкритий – ФНП, його продукт – гормон лептин).

2. демографічні фактори – жінки негроїдної раси, старші вікові групи

3. переїдання, жири (стрес, запах їжі) знаходять щоденне незначне збільшення раціону сприяє росту маси тіла

4. гіподинамія (60-70% йде на підтримку функцій, решта на активну діяльність).

Класифікація.

Первинне – аліментарно-конституційне.

Вторинне – І. З генетичним дефектом

ІІ. Церебральне – психічні захворювання, травми.

ІІІ. Ендокринне – гіпоталамо-гіпофізарне

Гіпотиреоїдне

Гіпооваріальне

Гіперкортикоїдне

Діагноз – накопичення жиру.

1. індекс маси тіла – корелює з жиром, ідеальний – 18,5-24,9 кг/м²

2. об’єм талії – показник вісцерального жиру. О.Т. у жінок більше 88 см, чоловіків 102 см.

3. об’єм талії не більше 0, 8 у жінок, 0,9 у чоловіків

об’єм стегон

Лікування дороге і складне.

- Зниження маси тіла на 5-10% протягом 3 міс.

- Дієтотерапія за рахунок зменшення жирів.

- Фізична активність.

Препарати центральної дії – фенфлюрамін, дексфенфлюрамін. Впливають на серотонінергічні, адренергічні структури мозку. Вони знижують апетит, прискорюють відчуття насичення. По 15 мг/д 1 р. – 1-ий тиж, потім 15 мг перед сніданком і 15 мг перед вечерею 3 міс. Для зменшення апетиту – анорексигенні групи амфетаміну (фепранон, дезопімон). Тяжкі побічні ефекти, легенева гіпертензія.

Місцевої дії – орлістат (ксенікал). Він селективно інактивує шлунково-кишкову ліпазу (блокує всмоктування жирів).По 120 мг (1 табл) 3 р/д (з кожною їдою).

Повільно знижують масу тіла, лікують ЦД 2 типу, АГ.

Операція – гастропластика, гастроєюнальне шунтування.