53. Структурно-змістові особливості навчально-наукового твору. Лексикографічна компетенція як показник мовної культури фахівця.

Науково-навчальний стиль - це мова навчання в усіх типах закладів освіти та мережі просвітницьких установ, товариств. Реалізується в підручниках, посібниках, лекціях, бесідах для доступного, логічного та образного викладу наукової інформації. Не виключає використання образних засобів мови, елементів емоційності.

Науково-навчальна література, зокрема, навчальні посібники, у мережі представлені дуже широко — від сучасних підручників, які розроблені на високому технологічному рівні з використанням гіпертекстових і гіпермедіальних технологій, до електронних версій звичайних друкованих видань. Електронні підручники як один із жанрів наукового стилю в мережі вирізняють такі ознаки:

• Мова електронного підручника має нелінійний характер завдяки широкому застосуванню гіпертексту

• Використання гіпертексту дає можливість виходу за межі наукового дискурсу, переходити до інших типів та рівнів інформації, а відтак до інших стильових різновидів мови

• Можливість зворотного зв’язку (за допомогою електронної пошти), що розширює функціональну сферу наукової мови

• Можливість дистанційного використання, що дає змогу запровадити активний діалог між суб’єктами навчального процесу, зокрема щодо власне навчання та контролю

Окрему сферу в науковій мові Інтернету займають роботи, якими послуговуються користувачі різних навчальних закладів. Реферати, курсові, дипломні, магістерські роботи тощо — один із найбільших масивів науково-навчальної літератури в Інтернеті. Визначальною ознакою такої літератури у мережі є її рівень доступності — значна частина цих робіт перебуває у платному сегменті Інтернету, що демонструє процес комерціалізації у всесвітній мережі взагалі.

Рівень загальної і мовленнєвої культури багато в чому визначається тим, які загальні і спеціальні лексикографічні знання має особистість, як володіє уміннями користуватися лексикографічними виданнями різних типів і вбирати з них необхідну інформацію, якою мірою набуті навички самостійної науково-дослідницької роботи в галузі лексикографії, чи усвідомлює потребу звернення до словника з метою вирішення пізнавальних і комунікативних завдань. Йдеться про лексикографічну компетенцію. Сформована лексикографічна компетенція характеризує високий ступінь професійної філологічної підготовки, засвідчує інтерес і повагу користувача до рідної мови, її історії, визначає рівень розвитку лінгвістичного чуття.

Серед компонентів лексикографічної компетенції, умовно виділяємо: мотиваційний, емоційно-естетичний, інформаційний, операційно-діяльнісний. Мотиваційний та емоційно-естетичний компоненти передбачають сформованість стійкої усвідомленої потреби, емоційно-оцінного ставлення та інтересу в опануванні здобутків лексикографії, переконаності в суспільній значущості знань лексикографії, бажання здійснювати лексикографічний науковий пошук, здатність до рефлексії, вироблення мовного смаку шляхом розширення філологічного кругозору, стійкої професійної спрямованості, професійного задоволення від виконуваної діяльності. Важливе значення при цьому набувають такі якості особистості, як духовні цінності, повага і гордість за рідну мову, глибина гуманітарних, мовних знань, висока мовна культура.

Інформаційний компонент складають знання типів словників, особливостей словникової статті, її своєрідності у словниках різних типів, професійної лексикографічної роботи з текстом. Складовими операційно-діяльнісного компонента є вміння і навички оперувати набутими лексикографічними знаннями у професійній діяльності: сприймати, впізнавати, аналізувати, зіставляти мовні явища і факти, коментувати, оцінювати їх під кутом зору нормативності, відповідності сфері й ситуації спілкування; розмежовувати варіанти норм і мовленнєві порушення; з'ясовувати роль синонімічних, антонімічних, фразеологічних, орфоепічних, орфографічних та інших словників у формуванні мовної культури особистості, використовувати лексикографічні видання для вияву характеристик лексичного портрета сучасника, виконувати порівняльний аналіз словників, володіти навичками роботи збирача й обробки, лексикографічного матеріалу, укладати власні словники-довідники тощо.