35.Покрівельні керамічні матеріали. Порівняльна характеристика споживних властивостей керамічної черепиці з іншими покрівельними матеріалами.

Загальна характеристика технологічного процесу виробництва керамічних виробів: цегла, черепиця, санітарно-технічні вироби.

Покрівельні керамічні вироби. Керамічна черепиця - це довговічний і вогнестійкий покрівельний матеріал. Вона буває стрічковою — пазовою, плоскою, хвилястою, S-подібною, пазовою штампованою та коньковою жолобчастою. Сировиною для черепиці є легкоплавкі цегельні глини з добавками або без них. Стрічкову черепицю виготовляють пластичним формуванням на стрічкових пресах, а штамповану пазову — напівсухим пресуванням у металевих або гіпсових формах, а потім сушать. Випалюють черепицю при температурі 950... 1000 °С. Вона має бути морозостійкою (Мрз 25), досить міцною і водонепроникною.

Виробництво більшості керамічних будівельних виробів складається з наступних процесів: підготовка сировини, формування, сушіння, випал і сортування готових виробів.

Керамічні будівельні матеріали виготовляють загалом пластичним, жорстким та напівсухим пресуванням, а санітар­но-технічні - методом лиття в гіпсові форми. Методи пластич­ного і напівсухого пресування відрізняються між собою процесами підготовки сировини і формування виробів. Спосіб пластичного пресування більш розповсюджений, а напівсухого - більш прогресивний.

Пластичне пресування застосовують у виробництві цегли, порожнистих каменів, черепиці та багатьох інших крупногабаритних і повнотілих виробів складної форми.

Напівсухе пресування застосовують частіше всього для виробництва плоских виробів невеликої товщини, а також простих за формою і з рельєфним малюн­ком.

Для виробництва облицювальних плиток та санітар­но-технічних виробів (умивальників, унітазів, раковин, бачків і т д.) використовують шлікерний спосіб підготовки маси.

Важливою стадією процесу виробництва керамічних виробів є випал. При випалі видаляється остаточна волога і відбувається ряд фізико-хімічних реакцій (утворення скловидної фази, нових форм силікатів, перекристалізації і рекристалізації основних компонентів), в результаті яких маса переходить у каменоподібний стан. Вони супроводжуються ущільненням і усадкою виробу.

Випал проводять в кільцевих чи тунельних печах безперервної дії і рідше в камерних печах. Максимальна температура випалу для уникнення деформації виробу повинна бути нижче температури плавлення.

36. Вогнестійкість, морозостійкість, корозійна (хімічна) стійкість, акустичні властивості керамічних матеріалів.

Морозостійкість - властивість насиченого водою ма­теріалу витримувати багаторазові заморожування і відтаван­ня без суттєвого зниження міцності і втрати маси

Фасадна кераміка	35
Цегла керамічна	15, 25, 35 і 50 (в залежності від виду та призначення)
Дахівка	25
Керамзитовий гравій	15
Аглопоритовий щебінь	15
Труби дренажні	15

Морозостійкість керамічних матеріалів і виробів - важли­вий показник, що визначає можливий термін експлуатації в природних умовах. Морозостійкість - показник якості ке­рамічних матеріалів, на який впливає багато факторів, напри­клад, для цегли - це хімічний, мінералогічний, гранулометрич­ний склад вихідної сировини, композиційне співвідношення си­ровинних матеріалів, умови виробництва, структура і текстура виробів та ін.

Перевірка морозостійкості матеріалу виконується шляхом багаторазового заморожування зразка при температурі -20°С і наступного відтавання в воді при температурі 20 - 25°С.