- •1. Державна мова — мова професійного спілкування.
- •2. Мовне законодавство та мовна політика в Україні. Державна мова в Україні.
- •3. Професійна мовнокомунікативна компетенція.
- •4. Поняття національної та літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови.
- •5. Мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора.
- •6. Комунікативні ознаки культури мови. Типологія мовних норм.
- •7. Словники у професійному мовленні. Типи словників.
- •8. Мовний, мовленнєвий, спілкувальний етикет. Стандартні етикетні ситуації.
- •10. Функціональні стилі української мови та сфера їх застосування. Основні ознаки функціональних стилів.
- •9. Парадигма мовних формул. Вибір мовних одиниць у мовленні.
- •11. Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового і розмовного стилів.
- •12. Текст як форма реалізації професійної діяльності.
- •13. Сутність спілкування. Спілкування і комунікація. Функції спілкування.
- •14. Види, типи і форми професійного спілкування. Основні закони спілкування.
- •15. Невербальні компоненти спілкування. Слухання і його роль у комунікації.
- •16. Гендерні аспекти спілкування. Стратегії мовленнєвого спілкування.
- •17. Поняття ділового спілкування. Стилі та моделі ділового спілкування.
- •18. Поняття комунікації, типи комунікації.
- •19. Поняття про ораторську (риторичну) компетенцію.
- •20. Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання. Види публічного мовлення.
- •21. Мистецтво аргументації. Мовні засоби переконування.
- •22. Комунікативні вимоги до мовної поведінки під час публічного виступу. Техніка і тактика аргументування. Психологічні прийоми впливу на партнера.
- •23. Презентація як різновид публічного мовлення. Типи презентацій. Мовленнєві, стилістичні, композиційні і комунікативні принципи презентації.
- •24. Індивідуальні та колективні форми фахового спілкування. Функції та види бесід. Співбесіда з роботодавцем.
- •25. Етикет телефонної розмови.
- •26. Наради, збори, перемовини як форми колективного обговорення.
- •27. Дискусія. «Мозковий штурм» як евристична форма, що активізує креативний потенціал співрозмовників під час колективного обговорення проблеми. Технології проведення «мозкового штурму».
- •28. Класифікація документів.
- •30. Вимоги до змісту та розташування реквізитів. Вимоги до бланків документів.
- •31. Оформлювання сторінки. Вимоги до тексту документа.
- •32. Документація з кадрово-контрактних питань. Резюме
- •33. Довідково-інформаційні документи.
- •34. Етикет службового листування.
- •35. Наукова комунікація як складова фахової діяльності. Становлення і розвиток наукового стилю української мови.
- •36. Українська термінологія в професійному спілкуванні
- •37. Історія і сучасні проблеми української термінології.
- •38. Термін та його ознаки. Термінологія як система. Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія.
- •41. Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу думки. Жанри наукових досліджень.
- •42. Оформлювання результатів наукової діяльності.
- •43. План, тези, конспект як важливий засіб організації розумової праці.
- •44. Анотування і реферування наукових текстів.
- •45. Основні правила бібліографічного опису, оформлювання покликань.
- •46. Реферат як жанр академічного письма. Складові реферату.
- •47. Стаття як самостійний науковий твір. Вимоги до наукової статті.
- •48. Основні вимоги до виконання та оформлювання курсової, бакалаврської робіт. Рецензія, відгук.
- •49. Науковий етикет. Наукова дискусія.
19. Поняття про ораторську (риторичну) компетенцію.
риторичну компетенцію – це система знань про ефективні переконуючі стратегії.Відсутність/недостатність риторичної культури помітно знижує рейтинг фахівця, позбавляючи його професійної перспективи, бо знання з риторики й мистецтва ефективної усної переконуючої комунікації (пригадаємо, що основним завданням професійного діалогу/полілогу є переконання, котре досягається завдяки аргументації), безперечно, становить фундамент освіченості та професіоналізму. Отже, фахова освіта на сучасному етапі вимагає не тільки оволодіння комунікантами знаннями про систему мови, її мовні одиниці та їхні функції, термінологічний склад, але й про комунікативні стратегії.
20. Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання. Види публічного мовлення.
Усне спілкування поділяється на публічне та приватне. Особливим видом усного спілкування є публічний виступ. Ораторські виступи відіграють важливу роль у житті кожної людини.
Існує 4 основні способи підготовки публічної промови.
Експромт – виступ без підготовки.
План-конспект, коли готується детальний план, у якому кожний пункт супроводжується коротким викладом основних ідей виступу.
Написання тексту, коли готується текст виступу, який потім повністю зачитується.
Заучування напам’ять – виступ заучується напам’ять і виголошується без опори на будь-які записи.
Підготовка до виступу має такі стадії: обдумування теми;опрацювання й писемне оформлення її (тобто складання конспекту, плану, написання тексту);критичний розбір уже готового виступу, тимчасовий «відхід» від теми (треба, щоб вона уклалася в пам’яті) виголошення.Не можна розраховувати на успіх промови, якщо ритор не вміє логічно організувати матеріал, пов’язати основні ідеї свого виступу, наведені факти й цифри в єдине ціле, якщо він не вміє повно й глибоко висвітлити тему, і, нарешті, якщо він не вміє враховувати основні особливості своєї майбутньої аудиторії, щоб одразу вступити з нею в контакт.Публічні виступи можуть відбуватися в різних формах: доповідь, лекція, радіовиступ, телевиступ, бесіда, зустріч за круглим столом, репліка.Усі виступи складаються з 3-х частин: вступ, основна частина, висновки. Така композиція традиційна, аудиторія звикла саме до такої структури промови і її не потрібно змінювати.Початок виступу має для промовця найважливіше значення, бо від нього залежить:подолання ритором хвилювання;установлення контакту зі слухачами;зацікавлення слухачів, привернення їхньої уваги; Вступ не повинен бути надто серйозним, надто сухим, надто довгим. Мета вступу полягає ще й у тому, щоб стисло пояснити зміст завдання промови й указати на часткові питання, на яких автор збирається зупинитися.Основа виступу – це схема його основних положень, яка заповнюється деталями. Закінчення виступу складається з двох частин:узагальнення головних думок;обов’язкове підбиття підсумків, наголошення на поставленій меті, заклик до виконання певних дій.Таким чином, успішність виголошення публічного виступу залежить від структури доповіді, її змістового наповнення, вдало дібраних прикладів, наочних засобів, що передбачає ретельну підготовку ритора до виступу перед аудиторією.